Полтавське небо в очах історії

Полтавське небо в очах історії

Філія Національного військово-історичного музею України – Музей важкої бомбардувальної авіації – створена згідно з наказом міністра оборони України у 2016 році і знаходиться на території Полтавського військового аеродрому. А також за ініціативою автора цих рядків та за підтримки заступника міністра оборони України І. С. Руснака, керівництва Національного військово-історичного музею України – В. В. Таранця, А. Б. Ільєнка.

Аеродром «Полтава» заснований у 1923 році видатним льотчиком Першої світової війни М. А. Комарницьким. Будівництво аеродрому пов’язане з необхідністю дозаправки паливом літаків АТ «Укрповітряшлях». До 1928 року тут діяла Всеукраїнська школа підготовки пілотів, до 1936-го – базувалася Всесоюзна школа підготовки пілотів.
Із 1936 року аеродром став виключно військовим. Було розпочато зведення будинків для військових авіаторів, покладене тверде покриття, сформований 8-й важкий бомбардувальний авіаційний полк (літаки ТБ-7), який у червні-липні 1941-го, стримуючи наступ фашистських військ, зазнав значних втрат і був розформований. З 1940 року на території аеродрому знаходилась Полтавська вища школа штурманів ВПС (з початком війни школа евакуйована в Краснодарський край).
Із 22 червня по 18 вересня 1941 року на військовому аеродромі перебували та здійснювали бойові вильоти екіпажі Полтавської вищої школи штурманів. Не повернулися з бойового завдання 102 льотних екіпажі.
У період окупації з 19 вересня 1941 року по 22 вересня 1943 року на аеродромі базувалися авіаційні частини 4-го повітряного флоту Люфтваффе нацистської Німеччини.
* * *
З червня по вересень 1944 року з аеродрому «Полтава» проводилася спільна радянсько-американська стратегічна повітряна операція під кодовою назвою «Френтік» (з «човниковим» рухом американських бомбардувальників за трикутником Англія – Італія – Полтава). Мета операції – масовані авіаційні удари по об’єктах Німеччини та її сателітів.
Для забезпечення проведення операції була створена 169-та авіабаза особливого призначення під командуванням генерал-майора
О. Р. Пермінова. Авіабаза – це військові аеродроми Полтави, Миргорода, Пирятина. У ніч з 21 на 22 червня 1944 року на Полтавський військовий аеродром був здійснений масований авіаційний наліт німецькими бомбардувальниками, в результаті якого пошкоджено та знищено більше 100 американських і радянських літаків.
Восени 1944 року війська фашистської Німеччини були затиснуті між фронтами. Радіус польотів дальніх бомбардувальників дозволяв вийти до будь-якого об’єкта на ворожій території і повернутися на свою базу. Необхідність у «човникових» повітряних польотах у Європі відпала. Американське командування прийняло рішення з 1 листопада 1944-го припинити «човникові» операції. За період функціонування Полтавського аеровузла було забезпечено підготовку та обслуговування 2097 американських літаків, зокрема «Літаючих фортець» (В-17) – 1126, «Лайтінг»
(Р-38) – 241, «Мустанг» (Р-51) – 730. Всього проведено 18 повітряних операцій, із них 15 – наскрізних, 3 – з поверненням на аеродроми Полтавського аеровузла. За 18 рейдів здійснено 2207 літаковильотів, на об’єкти противника скинуто 1950 тонн авіабомб. На аеродромах Полтавського аеровузла побувало 8516 американських військовослужбовців. Повітряних ударів зазнали військово-промислові об’єкти Німеччини, Угорщини, Польщі та Румунії. Знищено 200 залізничних вагонів і платформ, 6 паровозів, 14 автомашин із вантажем, 214 ворожих літаків. Американські літаки-розвідники виконали 117 бойових вильотів і сфотографували 174 цілі. Втрати американських ВПС склали: «В-17» – 37 літаків, «Р-38» – 38 літаків, «Р-51» – 9 літаків, «С-47» – 2 літаки.
22–24 вересня 1994 року у Полтаві відбулися урочисті заходи, присвячені святкуванню 50-річчя операції «Френтік». На аеродромі здійснили посадку три літаки ВПС США – два стратегічних бомбардувальники B-1B і B-52 та літак-заправник КС-10. На урочистості зі Сполучених Штатів Америки прибули троє ветеранів ВПС США – учасників «човникових» польотів: Джо Стюарт (він перший посадив свій літак на полтавському аеродромі 2 червня 1944 р.), Чарлі Бічама та Лі Кула.
Військова делегація Збройних сил США, українські і американські льотчики-ветерани, громадяни міста взяли участь у святкуванні 51-ї річниці визволення Полтави, а також у відкритті пам’ятного знака на честь
50-річчя «човникових» рейсів американських бомбардувальників. На Полтавському поштамті відбулося спеціальне погашення ювілейного конверта, випущеного до 50-річчя операції. У вересні 2019 року у рамках відзначення 75-ї річниці операції «Френтік» відкрито пам’ятний знак на території паркової зони музею.
* * *
У квітні 1946 року з аеродрому Люблін (Польща) на військовий аеродром Полтава перебазувалася
13-та гвардійська Дніпропетровсько-Будапештська ордена Суворова ІІ ступеня важка бомбардувальна авіаційна дивізія, у складі якої налічувалося 67 Героїв Радянського Союзу. Один – штурман В. В. Сенько – двічі Герой Радянського Союзу. Льотчики дивізії перші в СРСР освоїли нові типи літаків: 1950 рік – літак Ту-4, 1955 рік – літак Ту-16 (перший реактивний літак-бомбардувальник призначений для доставки ядерної зброї), 1974 рік – літак Ту-22М2, 1988 рік – літак Ту-160.
В 1954 та 1962 роках екіпажі авіаційного з’єднання брали участь у випробуваннях та навчаннях з використанням ядерної зброї. З 1959-го по 1964 роки на базі авіаційної дивізії був створений єдиний у світі «Центр по навчанню льотного складу крилевої дозаправки паливом у повітрі на літаках Ту-16». У жовтні-листопаді 1988 року особовий склад з’єднання з авіабази Мари (185-й гвардійський важкий бомбардувальний авіаційний полк) виконував завдання в Демократичній Республіці Афганістан.
* * *
Початком формування музейної експозиції на військовому аеродромі став 1987 рік, коли поряд з навчальним корпусом 185-го гвардійського важкого бомбардувального авіаційного полку 13-ї гвардійської Дніпропетровсько-Будапештської ордена Суворова ІІ ступеня важкої бомбардувальної авіаційної дивізії на довічну стоянку був встановлений легендарний літак Ту-16.
У 1995 році у командування авіаційної дивізії виник задум створення колекції літаків, що знімалися з озброєння в авіаційних полках ВПС України та підлягали утилізації. 22 березня 1996 року з аеродрому Озерне до Полтави прибув своїм ходом літак Ту-22КД (за кодами НАТО: Blinder, носій ядерної зброї, перший радянський надзвуковий бомбардувальник). 15 січня 1997 року з аеродрому Бельбек – літак-винищувач Су-15УМ (за кодами НАТО: Flagon, радянський винищувач-перехоплювач, основний літак військ ППО). 20 березня 2000 року за міжнародною домовленістю з аеродрому Прилуки до Полтави своїм ходом із випущеними шасі прибув літак Ту-160 (за кодами НАТО: Blackjack, носій ядерної зброї, наймогутніший літак світу, єдиний у світі музейний експонат). У травні 2000-го в рамках програми Нанна-Лугара після демілітаризації з аеродрому Узин до Полтави своїм ходом прибув літак
Ту-95МС (за кодами НАТО: Bear, носій ядерної зброї, найшвидший турбогвинтовий літак світу).
У вересні 2005 року літаки передані в 215-ту авіаційну комендатуру, яка стала правонаступником усіх авіаційних військових частин 35-ї Авіаційної групи (оперативного призначення), що була сформована у 2000 році.
20 квітня 2007 року створено обласну комунальну установу «Музей дальньої авіації». Директором призначено В. В. Верескула (останній командир 185-го гвардійського важкого бомбардувального авіаційного полку).
Музей важкої бомбардувальної авіації розташований на території військового містечка № 38 на ділянці площею 16,6 га по вул. О. Засядька, 1. Він складається із трьох локацій: військово-історична експозиція в приміщенні, відкрита музейна стоянка літаків, територія паркової зони.
Це державний, загальнодоступний, військово-історичний, культурно-освітній, науково-дослідний заклад, призначений для збирання, збереження, вивчення та використання пам’яток історії, що пов’язані з розвитком військово-повітряних сил, в першу чергу важкої бомбардувальної авіації, висвітлення подій за участю авіації у Першій та Другій світових війнах, проведення антитерористичної операції на сході України.
Мета та завдання музею – посилення військово-патріотичного виховання громадян України, збереження історії вітчизняної авіації, висвітлення подвигів військових авіаторів, яскравого прикладу міжнародного фронтового братерства та допомоги під час проведення країнами антигітлерівської коаліції повітряної операції «Френтік» і пропагування подвигів нинішніх військовослужбовців ЗСУ – захисників України.

Віктор ДЕЙНЕГА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий