Помилки виховання – причина дитячих неврозів

Практичний психолог Полтавського обласного клінічного психоневрологічного диспансеру Ольга Піскунова розповіла про важливі моменти помилок батьківського виховання, які можуть бути причиною виникнення неврозів у дітей.

Основою профілактики неврозу – психогенного захворювання, що виникає через дисгармонію людських відносин, є створення сприятливої психологічної атмосфери в сім’ї, дитячих садочках, школах, встановлення гармонійних стосунків із батьками, однолітками.

Чим загрожують невиконані обіцянки

Часом дорослі, самі того не бажаючи, стають причиною виникнення невротичних розладів у дитини. Нерідко батьки просять психологів зробити дитину слухняною, не підозрюючи, що змінювати треба не дитину, а своє до неї ставлення та стосунки в сім’ї в цілому.
Батьки не замислюються над тим, що вони потрібні своїм малюкам не тільки в ролі тих, хто годує й одягає.
Дітям необхідні емоційна підтримка, схвалення, стабільність, захищеність. Але часто мама і тато непослідовні в своїх вимогах і обіцянках.
Батьки кажуть: “Ми з тобою обов’язково купимо цю іграшку, але потім”, “Я заберу тебе з садочка після сну, якщо будеш гарно себе поводити”. Вони так говорять, щоб відволікти дитину від бажаного, не пояснювати їй, що зараз це неможливо або не на часі. Батьки вважають цей обман своєрідною турботою. Вони думають, що нічого страшного не трапиться. Син чи дочка через деякий час все забудуть, не помітять. Але чи так це насправді?
Одним із найстрашніших станів для малюка є стан очікування, що не визначений у часі. Наприклад, дитина чекає, коли її заберуть із садочка, а її не забирають. Тоді очікування посилюється і поєднується з відчаєм.
Дитяча психіка не вміє розрізняти щирі обіцянки батьків і такі ж слова як спосіб відчепитись від дитини. Вона однаково наївно чекає і витрачає всі свої емоційні та фізичні ресурси. Якщо час сплинув, а нові терміни не названо, дитина емоційно вигорає, в неї зовсім не залишається сил.
Тепер будь-яке прохання дорослого потерпіти викликає у неї спротив. Стан напруги, в якому знаходився малюк, виливається в істерику, яку дуже складно припинити.
Дитина починає нити і скиглити з будь-якого приводу. Вона вже не просить нічого у батьків, бо в їхні обіцянки більше не вірить. Тому відтепер, щоб отримати хоч краплю уваги від рідних, маля вдається до істерик, криків, плачу.
З’являються думки: “Я поганий”, “Мене не люблять”. Знижується самооцінка, підвищуються тривожність, почуття провини. Дитина починає часто хворіти. Все це відбувається через невиконані обіцянки батьків.

Чому правда – краще?

Діти завжди будуть чекати на обіцяні ляльку або кошеня, яких так і не отримали; маму, яка пообіцяла приїхати у табір на вихідні і не приїхала; батька, котрий пішов із сім’ї й не повернувся. Чекатимуть дітьми, дорослими, до самої старості. Взьмуть на себе провину за те, що сталося, вважатимуть себе недостатньо гарними та гідними любові. Й головне – думатимуть, що це саме вони не змогли і не впорались. Стануть дорослими, створять свої родини, але продовжуватимуть чекати й потребувати того, щоб їм сказали правду.
Правда полягає в тому, що дитину заберуть останньою із садочка, що тато не повернеться додому, що батьки не приїдуть провідати, що бабуся померла і більше не приїде. І багато правди – в дрібницях. Батьки не куплять цю іграшку, бо на неї немає грошей, не дозволять дивитись мультфільми, бо хочуть відпочити…
Смуток, який заподіє ваша правда, може змусити дитину плакати. Але цей біль і образу легко втамувати. Неправда та обман, навіть з найкращих міркувань, формують помилкове очікування, яке виснажує психіку і змінює характер дитини в гірший бік. Проявіть турботу про дитину, скажіть їй правду. Попри розчарування, дитина зможе вам завжди довіряти. А це є найціннішим.

(За матеріалами Полтавського обласного Центру здоров’я).