Поминання спочилих

Поминання спочилих

Цього року так збіглося, що поминання спочилих воїнів, яке Церква звершує у День Перемоги, 9 травня, і Радониця – особливе поминання всіх спочилих православних християн, дуже близькі в часі. Радониця завжди припадає на вівторок другого тижня після Великодня. Нині це 11 травня.
У нашій місцевості склалася давня традиція уперше після Пасхи відвідувати могили родичів на день раніше, у понеділок. Цьогоріч це 10 травня. Саму традицію у народі частіше називають Проводами.

Протягом багатьох століть Православ’я зміцнювало військовий дух оборонців рідної землі. Священики молилися за життя і здоров’я воїнів, благословляли їх на святу справу захисту Батьківщини. Молилися й урочисто в храмах, на велелюдних богослужіннях, і таємно, на самоті, під страхом розправи в тяжкі часи гонінь на Церкву.
У наші дні воїнів, які віддали свої життя за Перемогу над фашистами, молитовно згадують у всіх православних храмах 9 травня. Цього дня священики звершують особливе поминання бійців і тих, хто помер трагічною смертю у воєнне лихоліття. Служаться також молебні за здоров’я ветеранів. Ця традиція – християнський вияв поваги до подвигу наших предків і вдячності їм за мирне життя.
* * *
Радоницею називають особливий день загальноцерковного поминання спочилих, яке звершується на 9-й день після Пасхи. Цього дня ми ділимося пасхальною радістю з нашими рідними, душі яких вже у Вічності, і вітаємо їх словами: «Христос Воскрес!». Особливе місце Радониці в річному колі церковних свят – відразу після Світлого пасхального тижня – ніби зобов’язує християн не тужити і не нарікати з приводу смерті близьких, а навпаки, радіти їхньому народженню в інше життя – Життя Вічне. Перемога над смертю, отримана смертю і Воскресінням Христа, має витісняти смуток про тимчасову розлуку з рідними.
На Радоницю у храмах звершується перша Панахида після Великого четверга Страсного тижня. Під час Великого посту поминання померлих відбувається у визначені дні, а з Чистого четверга до Радониці зазвичай взагалі не звершується.
Особливо важливою для поминання покійних є молитва в храмі. Перш ніж відвідати кладовище, кому-небудь з родичів треба прийти в церкву до початку служби, подати записку з ім’ям покійного для поминання у вівтарі. Як вчать святі отці, найкращий вияв нашої християнської любові – це саме щира молитва та милостиня. «Намагаймося, скільки можна, допомагати померлим замість сліз, замість ридань, замість пишних гробниць – нашими молитвами за них, милостинею та приношеннями, щоб таким чином і їм, і нам отримати обіцяні блага», – закликає святитель Іоан Золотоустий.
На цвинтарі пам’ятаймо, що це таке місце, де покладені тіла покійних для спочинку, в очікуванні часу Другого пришестя Господнього та загального воскресіння померлих. Отож, поведінка тут має бути відповідною.
Біля могил потрібно запалити свічку й помолитися. Попросити Господа простити нашим спочилим рідним гріхи вільні й невільні та упокоїти їхні душі в Царстві Небесному. За можливості, бажано запросити священика, щоб він відслужив біля могилок літію (коротке богослужіння).
Значну частину принесеної на цвинтар великодньої трапези належить роздати нужденним. За церковними канонами, саме милостиня дає можливість гідно пом’янути людину. Важливо також, щоб милостиня підносилася тільки від душі, а не з необхідності, тоді це буде справжньою турботою про померлого.
Для віруючих людей Проводи – нагода по-християнськи згадати своє коріння, помолитися за людей, завдяки яким ми народилися і чия кров тече у наших жилах.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий