Позитивні емоції, здоровий сон  і раціональне харчування убережуть вас  від хвороб шлунково-кишкового тракту

Позитивні емоції, здоровий сон і раціональне харчування убережуть вас від хвороб шлунково-кишкового тракту

Хтось із наших сучасників сказав: ми є те, що ми їмо. І це дійсно так. Адже ми всі залежимо від оточуючого нас простору і є частиною всесвіту, який зовні й усередині нас. Він впливає на нас по-різному: і позитивно, і негативно.
На жаль, наше харчування нині суттєво трансформувалося – і не в ліпший бік, збільшивши навантаження на системи дезінтоксикації організму: печінку, нирки, шкіру, слизову оболонку, кишківник і т.д. Харчуючись, людина має зважувати всі ці ризики не лише за сумісністю продуктів, а й за кратністю харчування. Має бути відпрацьована ритмічна лінійка, яка допоможе організму вберегтися від перенавантажень. Також треба зважувати на генетичну складову, вважає лікар-терапевт, лікар-ендоскопіст 5-ї Полтавської міської клінічної лікарні Андрій ДЗЮБА:

– Якщо брати групу гастроентерологічних захворювань, вона дуже велика й продовжує зростати чи не найбільше в плані функціональних розладів. Значно розширився й сегмент вікової групи уражень, оскільки діти зараз менш захищені від зовнішніх факторів.
Шлунково-кишковий тракт являє собою складну систему, яка починається з порожнини рота, далі йде стравохід – це гормонопродукуюча й слизоутворююча складова, потім – шлунок.
Пандемічне розповсюдження у всьому світі нині має гастроезофалорефлюксна хвороба (ГЕРХ), в результаті якої уражується слизова оболонка, що може призводити до серйозних ускладнень, аж до онкологічних захворювань. Це хвороба надлишкового споживання харчових продуктів, тобто переїдання. Особливо небезпечною вона є для дітей. Водночас небезпечною є і звичка не снідати вранці. Адже є певна система спадкового режиму харчування. Тобто те, що називається традицією. Вона різна в різних країнах світу. Це треба розуміти для того, щоб унеможливити провокацію тих чи інших функціональних розладів, які з часом переходять в органіку, і це вже є хвороби соматичні. Загалом проблеми ураження шлунково-кишкового тракту дуже помолодшали, й виразкові хвороби ми спостерігаємо в більш юному віці. Причиною цього, крім нераціонального харчування, є ще й стресогенний фактор, який часто виходить за межі адаптивно звичного, і виникає конфлікт, коли в шлунково-кишковому тракті формується активно-агресивне середовище, а слизова оболонка збіднюється кровозабезпеченням через певні стресові фактори. І виходить, що організм не може сам себе від себе захистити. Виникають деструктивні зміни. Нині ж є така позиція певних структур, які опікуються здоров’ям українців, що якщо немає ускладненої проблеми, то деструкція не передбачає лікування в умовах стаціонару. Але це дуже хибна позиція, яка зрештою призведе до збільшення кількості інвалідизуючих випадків. Адже, скажімо, якщо утворилася виразка – це проблема деструкції слизового й підслизового прошарку. Вона може протікати безсимптомно аж до моменту ускладнення: кровотечі, перфорації, стенозування вихідного відділу шлунку… Це небезпечно в плані порушення якості життя людини. На етапі, коли ця проблема уже сформована, але не ускладнена, нині є можливість забезпечити повне одужання і навчити людину жити в просторі адекватного режиму харчування та забезпечити відсутність рецидивів. Тобто ми на перспективу рятуємо якість життя. Це вже є вторинна система профілактики, проведена на одужання з тим, щоб у подальшому не допустити рецидиву захворювання. Інколи це потребує стаціонарного етапу лікування, бо в сучасному світі більшість людей, на жаль, не можуть себе організувати таким чином, щоб унеможливити проблему навантаження на кишково-шлунковий тракт. Це трапляється через техногенний фактор, неправильне харчування. Тут потрібно враховувати всі фактори, достатню кількість кисню і жовчі у шлунку, готовність слизової оболонки до перетравлювання їжі. А ми ще додаємо неритмічність харчування, незбалансованість продуктів…
– Які симптоми захворювання шлунку мають насторожити людину, аби вона звернулася до лікаря?
– Я б акцентував на трьох рівнях, коли треба звернутися до гастроентеролога: по-перше, це коли потенційний пацієнт знає про свою генетичну схильність, тобто якщо в сім’ї є хтось із захворюваннями кишково-шлункового тракту. Тоді потрібно з певною ритмікою, спочатку раз на 5 років, далі – раз на 3 роки, а в зрілому віці – щорічно з профілактичною метою звертатися до лікаря. А лікар уже буде визначатися по сегменту обстеження. Водночас людина буде захищена від небезпеки несподіваних ускладнень. Другий рівень – коли є навантаження, пов’язані з характером роботи, стилем життя: це відсутність адекватного сну, неритмічність харчування і неправильне харчування (коли є відрядження)… Зрозуміло, що забезпечити комфорт в такому разі непросто. Тоді теж треба звернутися до лікаря з питанням, як мінімізувати можливі наслідки неправильного режиму харчування. І третій рівень, якщо людина відчула дискомфорт: відрижка, печія, нудота, тяжкість у шлунку чи в підребер’ї, гіркоту чи кислий смак у роті, надмірну слинотечу в нічний час (коли подушка мокра від слини), часті закрепи чи, навпаки, послаблення, здуття – усе це є посилом для того, щоб звернутися до лікаря. Бо, скажімо, часті закрепи чи послаблення можуть бути симптомом онкологічних уражень товстого кишківника. Печія – це ознака ГЕРХу, що може призвести до ураження стравоходу…
– Повернемось до режиму харчування. Чи завжди слід їсти гарячі страви, з чого починати ранкове меню: це мають бути овочі, соки, кава чи каша?
– Культура харчування має посил на досвід наших пращурів, які певним чином передали нам генетично адаптацію до того, що перший сніданок передбачає суп або кашу й зовсім не тост чи каву. Кава – це швидше елемент антуражу, ніж харчування. Її якісний вплив на організм людини дещо легендизований, а вживання натщесерце – це взагалі велика біда. Її варто вживати через 40 хвилин після першого сніданку. Щодо овочів, то до каші можна покласти салат. В супі вже є варені овочі. Також добре їсти “здорову” їжу. Це може бути шматочок сала чи смаженого м’яса, головне – не переїдати.
Загалом режим харчування має передбачати перший і другий сніданки, обід, підвечірок і вечерю. Їсти треба частіше. Між прийомами їжі має бути приблизно 2,5–3 години, максимум 4. Це така біоритміка людини: 4 години ми в активній фазі, 4 – у спаді. Особливо це стосується дітей, які мають снідати повноцінно й без поспіху. Ще ліпше, якщо це сімейний сніданок і спокійне спілкування. Це, на жаль, нині розкіш, це позитив в емоційному плані, й до цього треба прагнути. Ми повинні їсти буферну їжу: каші, супи, м’ясо нежирне, тушковані й варені овочі, а також достатньо вживати рідини – звичайної столової води. Фреш-сік варто включати у другий сніданок.
Щодо фруктів, скажімо, перша половина дня є прийнятною і бажаною для їх споживання. Звісно, без переїдання і ліпше – печеними. Слід пам’ятати, що змінилася фактура грунту, й те яблуко, яке було 30 років тому, воно вже інше, бо набрало в себе пестицидів, нітратів, радіонуклідів і таке інше.
– Справжня біда сьогодення – ротавірусна інфекція серед дітей. Як із цим боротися?
– Будь-яка вірусна інфекція має стосунок до підшлункової залози. Підшлункова залоза – це по суті мозковий центр кишково-шлункового тракту. Це ендокринно активна система, пронизана багатьма судинами, через що завжди отримує удар при інфікуванні організму. Ураження підшлункової залози може мати небезпечні наслідки, аж до розвитку панкреонекрозу, однієї із форм гострого панкреатиту, коли передбачається оперативне лікування. Вірусна інфекція, яка набуває розповсюдження, пов’язана з мутацією вірусів та ослабленням імунітету людини в цілому, вона небезпечна для шлунково-кишкового тракту. Якщо людина захворіла, вона має споживати збалансовану їжу, регламентовану в буферному сегменті, яка захищає слизову й не дає навантаження на підшлункову залозу. Плюс вживати більше рідини й мінімізувати “важкі” страви: смажені, жирні, різні соління… І, звісно, якнайчастіше треба мити руки. Противірусні препарати – це вже питання фахівця.
– Гастрит, панкреатит, виразка шлунку, які ще хвороби набули нині особливого розповсюдження?
– Захворювань шлунково-кишкового тракту є дуже багато. Усі вони мають схильність до переходу в хронічні та до ускладнень. Починаючи від езофагіту (ураження стравоходу) до ураження шлунку (гастрити, поліпи, кровотечі), кишківника (синдром подразненого товстого кишківника – здуття, закрепи, послаблення й інші дискомфорти). Це проблема функціональна, але вона може перерости в органічні розлади. Загалом більшість проблем шлунково-кишкового тракту пов’язана зі стресогенним фактором. Стрес і шлунково-кишковий тракт пов’язані напряму. Якщо в людини знижений імунітет і недостатня можливість захистити себе в цьому сегменті, у слабкому місці виникає й активується деструктивний фактор. Тобто стрес – це є випробовування для організму в цілому, особливо для його вразливих систем.
– Часто хворі займаються самолікуванням, послуговуються досвідом знайомих, які лікували аналогічне захворювання. Ваше ставлення до цього?
– Якою б розумною й освіченою не була людина, її компетенції недостатньо, аби прийняти правильне рішення. Тому треба йти до лікаря, радитися й зрозуміти, і коли все зрозуміло, тоді можна діяти. На власну систему компетенції покладатися не можна. Адже нікому не приходить у голову, вивчивши теорію пілотування літака, сідати за штурвал і “підняти” літак у повітря. А в своєму організмові ти хочеш “політати” й не знаєш, коли ти в “штопор” зайдеш?
– Система харчування має бути збалансованою. Цього досягти складно. Чи потрібно для збалансування вживати якісь вітаміни чи біодобавки?
– Визначати все це має лікар, з огляду на систему харчування, навантажень і комплекс проблем, які є в людини. Оскільки з їжею не завжди ми споживаємо достатню для організму кількість вітамінів, у певні періоди доцільно вживати полівітаміни. Але, повторюся, на це має бути рекомендація лікаря, бо іноді в людини є проблеми, які передбачають небажаність тих чи інших вітамінних комплексів. Треба все це враховувати.
– Андрію Михайловичу, що ви можете порекомендувати полтавцям, щоб вони мали можливість зберегти своє здоров’я?
– Поради дуже прості. Перш за все це – емоційний фактор. Людина повинна налаштовувати себе на отримання радості від життя, на отримання світлих і теплих фарб. Треба знаходити час для спілкування з людьми, які приносять радість, для релаксу: слухати гарну музику, побільше спілкуватися з природою (прогулянки в лісі), обов’язково займатися спортом, але не для досягнення результатів, а задля отримання радості від цього заняття. Далі сегмент режимний: ритміка харчування й набір відповідних страв, достатній нічний сон, має бути відповідна гігієна сну. Бажаним є денний сон. У деяких країнах створені спеціальні кімнати, де працівники можуть поспати. Тоді значно підвищується продуктивність роботи. Також мають бути розумна межа у вживанні алкогольних напоїв і категоричне “ні” – палінню цигарок.
Загалом, якщо людина має 3 рівні небезпеки: генетичну спадковість, надмірні навантаження і ознаки дискомфорту шлунково-кишкового тракту, треба зустрічатися з лікарем і радитися у кожному конкретному випадку, аби своєчасно вирішити проблеми зі здоров’ям.

Людмила ДАЦЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий