Це одне з дванадцяти найбільших церковних свят. Відзначається 19 серпня. У тропарі свята співається: «Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши ученикам Твоїм славу Твою, скільки їм можна було. Нехай засяє і нам, грішним, світло Твоє споконвічне…»
У народі Преображення Господнє іменують Другим, або Яблучним, Спасом.
Грецькою мовою преображення означає «перетворення, зміна форми». В основі свята – велична подія, яка була поклина зміцнити віру найближчих Ісусових учнів незадовго до Його хресних страждань. Господь узяв Петра, Іакова та Іоана й піднявся з ними помолитися на гору Фавор (гора в Північному окрузі Ізраїля). Там під час молитви, як сказано в Євангелії від Матфея (17: 2-9), Він «преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло». І з’явилися перед апостолами старозавітні пророки – Мойсей та Ілля. Потім їх осяяла світла хмара, з якої пролунав голос Бога-Отця: «Це є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте» (Мф. 17: 5). Апостоли злякалися і впали на землю, а Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав не боятися. Коли ж учні звели свої очі, то нікого, крім Ісуса, не побачили.
Господь заборонив апостолам розповідати про те, що їм відкрилося, аж до часу, поки Син Людський не воскресне з мертвих.
Ця євангельська подія засвідчила, що в Ісусі Христі поєднані два єства, дві природи: божественна і людська. За словами святителя Іоана Златоуста, Преображення відбулося, «щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє пришестя Христа на хмарах у славі з ангелами».
Символічним є також явлення пророків Мойсея та Іллі. За висловом того ж святого Іоана Златоуста, вони постали, щоб показати, що «Христос має владу над життям і смертю, володарює над небом і землею».
Незважаючи на те, що вшанування Преображення Господнього випадає на час доволі суворого Успенського посту, воно для християн завжди є радісним і світлим святом. Від найдавніших часів у Східній Церкві цього дня благословляють садовину на знак подяки Богові за врожай. Починаючи з IV століття, Апостольські правила визначили спеціальну молитву для освячення дарів природи, а на VІ Вселенському соборі згадувалося про благословення винограду й пшениці.
Оскільки в нас, в Україні, у цей час виноград іще не всюди дозріває, його було замінено на інші фрукти – яблука, груші, сливи. Освячені в церкві плоди наші предки роздавали нужденним.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.