Преподобний Олексій,  чоловік Божий

Преподобний Олексій, чоловік Божий

Свята Православна Церква вшановує пам’ять Преподобного Олексія, чоловіка Божого, 30 березня.
Майбутній подвижник з’явився на світ у Римі, в родині сенатора Євфиміана та його дружини Аглаїди. Подружжя вирізнялося великою добротою до бідних, допомагало вдовам і сиротам. Тривалий час Євфиміан та Аглаїда не мали дітей, але не полишали надії на милість Божу. І Господь утішив їх народженням сина, якого назвали Олексієм.

Хлопчик отримав найкращу на той час освіту, утім у його серці зародилося бажання залишити суєтний світ і служити Єдиному Богу. Наслідуючи своїх батьків, він строго дотримувався постів, роздавав милостиню, під багатим одягом таємно носив волосяницю.
Коли настав час і батьки наполягли на одруженні сина, він віддав нареченій свого персня, попрощався і таємно зник з дому. Потрапивши на корабель, дістався до Лаодікеї (нині руїни древнього міста знаходяться на території Туреччини), а там приєднався до каравану купців та прийшов до Едеси (Греція). Юнак зупинився у храмі, присвяченому Пресвятій Богородиці, і протягом сімнадцяти років жив у притворі. Він був одягнений у лахміття, а харчувався милостинею богомольців.
Рідні розшукували Олексія. Деякі з посланців Євфиміана діставалися до Едеси, заходили до храму, жертвували йому дріб’язок, але не могли й запідозрити, що то їхній знатний пан: так він схуднув і помарнів.
Преподобний провів в Едесі сімнадцять років. Сама Пречиста, з’явившись уві сні церковному сторожу, відкрила, що жебрак Олексій є чоловіком Божим. Коли ж прихожани стали вшановувати його, святий наважився шукати іншого місця служіння. Корабель, на якому він вирушив у дорогу, потрапив у бурю і пристав до берегів Італії, неподалік Риму. Побачивши в цьому промисел Божий, святий Олексій прийшов до дому свого батька. Як і сподівався, його не впізнали. Євфиміан надав жебраку притулок і розпорядився, щоб слуги приносили йому їжу.
На жаль, серед прислуги знайшлися заздрісні та жорстокосердні люди, які почали таємно ображати новоприбулого. Він сприйняв це зі смиренням і нікому не скаржився. Як і раніше, споживав тільки хліб і воду, а ночами не спав, а молився. Преподобний прожив у домі своїх батьків сімнадцять років. Коли ж був сповіщений Господом про день свого упокоєння, взяв папір та описав усе своє життя, просячи прощення у батьків і нареченої.
У той час на літургії, яку служив папа Римський Інокентій у храмі апостола Петра, з вівтаря пролунав Голос, який повелів знайти чоловіка Божого, щоб той помолився за місто. На жаль, люди не змогли зрозуміти, про кого йдеться, й пошуки виявились безрезультатними. Удруге Голос у храмі вказав саме на праведника: «Шукайте чоловіка Божого в домі Євфиміана».
Усі поспішили туди, але святий уже упокоївся. Обличчя його світилося немов ангельське, а в руці був затиснутий сувій паперу. Коли лист був прочитаний, батько, мати і наречена праведника з плачем уклонилися його чесним останкам.
Ложе з тілом святого поставили в місті на центральній площі. Тут звершилося багато чудес: німі починали говорити, сліпці прозрівали… Чесні останки Олексія, чоловіка Божого, поховали в храмі святого Воніфатія 30 березня 411 року. Житіє цього святого здавна було одним з найулюбленіших на Русі.
Наші пращури шанували Теплого Олексія як покровителя пасічників. Якщо день був погідний, господарі виносили вулики з бджільника, кропили їх освяченою на Стрітення водою і молилися, щоб Бог послав сприятливе для медоносних комах літо й добрий солодкий урожай.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий