Прискорює загоєння

Прискорює загоєння

«Живокіст – відома лікарська рослина. Як правильно використовувати її для лікування різних недуг?»
І. З. ЛЕЩЕНКО.

Живокіст лікарський (окопник лекарственный; Symphytum officinaale) – багаторічна трав’яниста шорсткощетиниста рослина родини шорстколистих. Має коротке кореневище з грубим (угорі – до 2 сантиметрів завтовшки) м’ясистим гілчастим чорно-бурим коренем. Стебло прямостояче, 50–100 сантиметрів заввишки, розгалужене, внизу – гранчасте, вгорі – крилате від збіжного листя. Листки чергові, на нижній поверхні вкриті сіткою жилок; приземні й нижні стеблові листки – з черешками, яйцевидно-ланцетні або видовженоланцетні; решта стеблових листків – сидячі, ланцетні, гострі, збіжні.
Квітки правильні, пониклі, зібрані завійками на верхівці стебла та гілок. Віночок фіалковий або брудно-пурпуровий, рідко – білий, трубчасто-дзвониковидний, з 5-ма короткими лопатями на краю. Плід сухий, розпадається на чотири горішки. Цвіте з червня до вересня.
Росте у вільшаниках, на берегах річок, вологих луках по всій території України.
Для виготовлення ліків використовують корені рослини. Збирають їх восени, добре очищають від землі, ріжуть на шматки 15–20 сантиметрів і миють. Після видалення ушкоджених частин корені розщеплюють уздовж, іще раз споліскують водою і сушать під накриттям на вільному повітрі, на горищі або в сушарці при температурі 30–40°. При повільному сушінні корені всередині буріють і стають непридатними до вживання. Сухої сировини виходить 18 відсотків. Термін придатності – 3 роки. Рослина неофіцинальна.
Коріння живокосту лікарського містить 0,2–0,8% алкалоїдів (лазіокарпін, циноглосин, алантоїн), дигалову кислоту, дубильні й слизисті речовини, аспарагін (1–3%), холін, крохмаль, цукри, ефірну олію, невивчений глікозид та інші речовини.
Основними діючими речовинами кореня живокосту лікарського є алантоїн, слизисті й дубильні речовини. Вони зумовлюють протизапальний, обволікаючий і такий, що стимулює проліферацію клітин, вплив на організм. Є відомості про антипухлинну активність рослини.
У минулому офіцинальна вітчизняна медицина використовувала живокіст лікарський при шлунково-кишкових розладах та як пом’якшувальний засіб при кашлі.
У народній медицині рослину використовують при переломі кісток і пораненнях, виразці гомілки, при запальних процесах у шлунку й кишках, виразковій хворобі шлунку й дванадцятипалої кишки, хворобах нирок, туберкульозі легень, кашлі, бронхіті й тривалій діареї, для поліпшення обміну речовин, при фурункулах, виразках і абсцесах.
Зовнішньо рослину використовують у всіх випадках, коли треба прискорити загоєння: при стоматиті, інфекційних тріщинах куточків рота, гнійничкових висипах, запрілості, тріщинах шкіри, трофічних виразках тощо.
Внутрішньо вживають відвар коріння (10 г сировини на 200 мл окропу) – по десертній ложці через кожні 2 години. Настій коріння (2 чайні ложки сировини настоюють 8 годин на 300 мл холодної кип’яченої води, одержаний настій зливають, сировину вдруге заливають 200 мл окропу, через 10 хвилин проціджують і змішують обидві порції) – по 500 мл на день, ковтками; настойку коріння (1 частина сировини на 5 частин 40-процентного спирту) – по 20–40 крапель 4–5 раз на день. Дві столові ложки суміші коріння живокосту лікарського, листя м’яти перцевої (по 50 г), коріння солодки голої, валеріани лікарської, трави хвоща польового й листя меліси лікарської (по 25 г) настоюють годину на двох склянках окропу, проціджують і п’ють по півсклянки 4 рази на день при виразці дванадцятипалої кишки.
Дві столові ложки суміші коріння живокосту лікарського й цикорію дикого, трави звіробою звичайного, хвоща польового, нагідок лікарських, споришу звичайного, листя подорожника великого (по 40 г) варять у 500 мл води 5 хвилин, проціджують і п’ють по півсклянки 4 рази на день при виразці шлунку.
Зовнішньо використовують настій коріння (10 г сировини на 200 мл окропу, варять 10 хвилин, охолоджують, проціджують) – для полоскання, промивання, примочок і спринцювань. Свіжий сік або мазь із коріння (свіжий потовчений корінь змішують з розігрітим свинячим жиром у рівних частинах) радять для змащування уражених ділянок шкіри.
Щодо отруйності рослини існують дві протилежні думки.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий