Про навчальні перевантаження і їх наслідки для учнів

Про навчальні перевантаження і їх наслідки для учнів

Мета публікації – ознайомлення широкої громадськості з наслідками надмірних навчальних перевантажень учнів, обговорення цієї нагальної проблеми з освітянами й батьками.

Виховання любові до книги і читання

Видатний французький філософ XVI ст. Мішель Екем де Монтень, висловлюючи свої міркування про виховання дітей, підкреслював, що “найбільші й найважливіші труднощі людського пізнання зосереджені саме в тому розділі науки, де йдеться про виховання та навчання в дитячому віці”. Це твердження звучало з винятковою актуальністю, коли в Полтавському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників імені М. В. Остроградського обговорювалися проблеми небажання учнів читати. Тоді учасники “круглого столу” висловили багато цікавих і корисних думок. Найпереконливішою була та, що виховання любові до книги й до читання є спільною справою вчителів та батьків. Дискусія, про яку мовиться, відбулася понад 20 років тому, її матеріали надруковані 1996 року в журналі “Постметодика” №4 (11). Але й дотепер проблема виховання любові до книги не втратила своєї гостроти, можливо, навіть посилила її. Полеміку з такого аж занадмір болючого питання, на наш погляд, не можна обмежувати лише публікацією в педагогічному часописові, її треба переносити у стіни кожної школи й робити це так, щоб природно втілювалося взаєморозуміння між учителями й батьками.
Визнання складності проблеми небажання читати – свідчення неблагополуччя у справі навчання школярів. Небажання читати несумісне з бажанням учнів навчатися, без якого немає й бути не може успішного оволодіння знаннями.
Виховання інтересу до книги й до навчання – це не єдина проблема, що вимагає взаєморозуміння і спільних зусиль сім’ї та школи. У єдності з нею слід послідовно й наполегливо розв’язувати проблему нормування домашніх завдань учнів. Численні психолого-педагогічні дослідження констатують катастрофічну перевантаженість учнів цими завданнями. Багато учителів ніколи не замислюються над тим, який обсяг домашніх завдань з усіх предметів отримують учні.

…Чотири-п’ять годин на день

Гіпертрофовані домашні завдання є прямим порушенням Статуту середнього загальноосвітнього закладу України, який визначає такі норми часу на виконання цих завдань: 1 клас – до 1 год; 2–3 класи – до 1,5 год; 4–5 класи – до 2 год; 6–7 класи – до 2,5 год; 8 клас – до 3 год; 9–12 класи – до 4 год. Домашні завдання в 1–7 класах за своїм обсягом не мають перевищувати третини від того, що зроблено на уроці, а у 8–12 класах – половини.
Батьки старанних учнів можуть легко здійснити хронометраж виконання дітьми домашніх завдань і довести, що вчителі майже завжди порушують чинні нормативи. Цінною з цього приводу видається думка видатного українського психолога Григорія Костюка про те, що сумлінним дітям доводиться сидіти над виконанням домашніх завдань по 4–5 годин щодня, у них не залишається часу для відпочинку, читання книг і, зрештою, для нормального сну. Інші ж учні виконують їх не повністю, добре орієнтуючись у тому, де їм не загрожує небезпека контролю з боку вчителя, навіть зловживають цим.
Перевантаженість учнів домашніми завданнями є очевидним порушенням принципу доступності навчання. Проте й обсяг навчального матеріалу, який учні мають засвоювати на уроці, також часто суперечить цьому принципові. Аналізовану проблему жваво обговорювали учасники методологічного семінару “Теоретико-методологічні засади формування змісту загальної середньої освіти”, який провело у грудні 1999 року відділення дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті Академії педагогічних наук України. У доповідях Семена Гончаренка, Олександри Савченко, Дмитра Тхоржевського, виголошених на пленарному засіданні, ішлося про мінімізацію сукупного обсягу навчального матеріалу з метою усунення навчальних перевантажень учнів. Звертає на себе увагу той факт, що цей висновок цілком узгоджується з такою думкою видатного німецького педагога XIX ст. Адольфа Дістервега: “Учителі з гарними задатками з року в рік щовідчутніше сильніше скорочують навчальний матеріал і доводять його, урешті-решт, до неминучого мінімуму. Це справжні вчителі”.
На шляху від наміру визначити мінімальний обсяг обов’язкового для всіх учнів сукупного (з усіх предметів) навчального матеріалу до його реалізації виникають великі, нерідко нездоланні перешкоди. У колишніх і чинних розроблених державних стандартах загальноосвітньої підготовки учнів питання скорочення обсягу навчального матеріалу не лише не знайшло конструктивного втілення, а й опинилося, як слушно наголошує Олександра Савченко, фактично “на периферії наукових інтересів”. Викликає занепокоєння те, що надмірність змісту шкільної освіти продовжує залишатися такою собі недоторканною проблемою, за яку доводиться розплачуватися дорогою ціною – низкою небезпечних соціально-педагогічних наслідків. Аналіз наукової літератури дає підстави твердити, що надлишковий обсяг шкільних навчальних програм і підручників найбільше турбує не вчителів, а гігієністів, лікарів і кримінологів, оскільки саме їм доводиться мати справу з гіркими плодами шкільних перевантажень – катастрофічно високим рівнем захворюваності учнів, педагогічною занедбаністю і правопорушеннями неповнолітніх.

Місія батьків і вчителів

За даними відомого педіатра, психіатра і педагога Олександра Дубровського, саме через навчальні перевантаження принаймні 60 учнів зі 100 набувають порушення постави, 20–50 стають короткозорими, 30–40 мають відхилення в серцево-судинній системі, 20–30 страждають на дидактогенні неврози. Хіба може не сприкрювати той факт, що рівень хронічної захворюваності серед випускників шкіл, які стають студентами вишів, перевищує 60%. На жаль, широка громадськість не знає цієї сумної статистики. Невідомі їй і найнебезпечніші форми злочинності неповнолітніх, які постають на ґрунті тих же таки навчальних перевантажень.
Такий невтішний стан шкільного навчання, на нашу думку, вимагає насамперед активізації батьківської громадськості. На відсутність у школах педагогічного контролю за обсягом домашніх завдань доречно і справедливо було б відповісти хоча б організацією батьківського контролю. Передусім так батьки можуть ефективно вплинути на вчителів і керівників шкіл, примусити їх замислитися над порушеною нами проблемою норм та аномалій навчальної діяльності школярів і застерегти своїх дітей від важких захворювань і криміналізації.
А шкільним педагогічним колективам надзвичайно корисно змінити звичку до непомірних домашніх завдань на цілеспрямоване вивчення актуальних досліджень у галузі дидактики та методик викладання, теорії виховання й педагогічної психології. Саме так можна дізнатися, наприклад, що Сінгапур має неперевершені успіхи в піднесенні якості шкільної освіти завдяки планомірному скороченню навчальних програм, що концепція структуралізму, яку розробив польський педагог Казимир Сосницький, уможливлює селекцію навчального матеріалу, отже, і скорочення обсягу домашніх завдань. Слід домогтися, щоб учитель дивився на своїх вихованців із щирою любов’ю та піклуванням про їхнє майбутнє, а не через хибну призму перевантажених навчальних програм і підручників.
Якщо батьки усвідомлять свою місію в розв’язанні порушеної проблеми, пробудяться від сплячки й активізують учителів, то незабаром прокинуться й ті, хто бере на себе відповідальність за розроблення навчальних програм та підручників для загальноосвітніх закладів.

Валерій ЛУТФУЛЛІН
Кандидат педагогічних наук, доцент
Микола СТЕПАНЕНКО
Доктор філологічних наук, професор

Поділися:
  • 82
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    82
    Shares

8 thoughts on “Про навчальні перевантаження і їх наслідки для учнів

  1. Тема статті є дуже актуальною. Хотілося б щоб в освітніх закладах враховували цю нагальну проблему. Особливо це стосується домашніх завдань у початковій школі та в деяких розвивальних класах середньої школи. Дякую авторам, що ознайомлюють громадськість з можливими наслідками навчальних перевантажень.

    Світлана, мама доньки 11-ти років.

  2. Підтримую! Близькі дорослі повинні пам’ятати, що життя дітей – не теорема, яку треба комусь доводити, їх життя скоріше схоже на задачу, умови якої слід змінювати, аби малята отримували від кожного дня задоволення. Завдання школи не тільки дати дитині необхідну освіту, а й зберегти в процесі навчання її здоров’я.

    Ніна, мама сина п’ятикласника.

  3. Дякую авторам статті за підготовлений матеріал. Раніше у нас у 5-му класі було 4 уроки, інколи — 5, а зараз у дітей 5-го класу їх 7, причому ми набагато краще знали математику, фізику та інші предмети. Дійсно, як дитина може утримати у своїй пам’яті матеріал семи предметів? Взагалі, треба не тільки суттєво зменшити навантаження на учнів, але й створити таку атмосферу в навчальних закладах, щоб діти мали велике бажання опановувати, у першу чергу, фундаментальні предмети, такі як мова (українська та іноземні), математика, фізика, хімія, біологія тощо. Тоді ми матимемо не тільки здорове покоління, але й країну, яку поважатимуть в усьому світі. А це можливо, як стверджують автори статті, коли кожен учитель буде високо цінувати своїх вихованців, піклуючись про їхнє майбутнє, від якого залежить і майбутнє України.

  4. Як наслідок навчальних перевантажень, у деяких студентів-випускників дев’ятих класів виявляються глибокі прогалини в засвоєнні математики навіть на рівні початкових класів (таблиця множення, невідомий дільник, невідоме ділене і т.ін.). Підтримую думку авторів про контроль за обсягом шкільних домашніх завдань.
    Юлія, викладач математики.

  5. Частина випускників основної (9-річної) школи унаслідок навчальних перевантажень має великі прогалини у підготовці до подальшого навчання. Це викликає значні труднощі в навчанні студентів 1-2 курсів.
    Студенти говорять про непомірний обсяг шкільних домашніх завдань з української й зарубіжної літератури і визнають, що вони майже ніколи не виконували цих завдань у повному обсязі. Треба визнати, що програми з літературм аж ніяк не відповідають нормам часу, передбаченим навчальним планом основної школи.
    Те саме має місце і в подальшому вивченні літератури, що і є, напевно, головною причиною небажання читати.

    Вікторія, викладач української мови і літератури

  6. Мої діти, навчаючись в 1, 5, 9 класах, найчастіше повертаються зі школи додому втомленими. Найбільші домашні завдання вони одержують з української і зарубіжної літератури. Виконати їх повністю дуже важко, що не сприяє вихованню любові до книги. Багато часу вимагають також домашні завдання з математики. Часу на повноцінний відпочинок не вистачає.

  7. У статті автори порушують низку болючих питань сучасного шкільного навчання. Про гостроту цих питань можу судити з власного батьківського досвіду: син навчається у восьмому класі, дочка – у шостому. За розкладом у них майже щоденно 7 і навіть 8 уроків, додому вони приходять втомленими.
    Після короткого відпочинку і прийому іди (проміжного між обідом і вечерею) діти сідають за виконання домашніх завдань. Підготуватись якісно до всіх уроків вдається не завжди, тому є відставання по окремих предметах. У сина і дочки виникають помітні труднощі в навчанні математики. Домашні завдання з цього предмета вимагають від них великих зусиль і витрат часу, але не завжди виконуються повністю і без помилок. За навчальним планом класу, в якому навчається дочка, вивчаються англійська і німецька мови, що також вимагає великих зусиль. Значні труднощі виникають в неї у вивченні німецької мови.
    Під час навчання сина у щостому класі у нього було бажання поєднувати шкільне навчання зі спортивними тренуваннями… Але спроба такого поєднання була дуже невдалою: рівень успішності в школі різко знизився, фізичні тренування також не дали позитивних результатів. Після припинення занять у спортивній школі успішність навчання значно поліпшилась. Часу для читання книг за власним бажанням у дітей не залишається. Але, враховуючи важливість такого читання, визнаю, що треба вдома вчити дітей викроювати для цього хоч невеликий час.
    Повністю підтримую пропозиції авторів статті щодо нормування обсягу домашніх завдань з усіх предметів.

  8. Навчання у школі було для мене не зовсім легким саме через навчальні перевантаження. Незважаючи на любов до читання, я не встигала добре підготуватися до уроків української та зарубіжної літератур. Великими і складними для мене були домашні завдання з математики, фізики і хімії. Навчаючись у педуніверситеті, спостерігала негативні наслідки перевантажень під час педпрактики. Практика в 6 класі виявила велику кількість помилок у письмових роботах і низьку техніку читання. Проте значна частина учнів 6 класу намагається виконати домашні завдання. Щодо практики в 11 класі, то підготовка учнів до уроків української літератури вкрай недостатня. Деякі школярі не приховують, що завдання з цього предмету вони не готують і нічого не читають.

Добавить комментарий