Продовжувач державних і національних традицій УНР

Микола Плав'юк вручає новообраному Президенту незалежної України Леоніду Кравчуку державні клейноди Української Народної Республіки.

Продовжувач державних і національних традицій УНР

Виповнилося 95 років з дня народження Миколи Плав’юка – видатного українського політичного і громадського діяча – останнього Президента УНР у екзилі, Генерального секретаря і Голови Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ), Голови ОУН з 1979 по 2012 рік. Він у період становлення новітньої державності, на початку 90-х років минулого століття, кілька раз приїздив до Полтави, проводив зустрічі з мешканцями міста. Одна із наймасовіших відбулася в залі обласної філармонії, яка була вщерть заповнена охочими послухати думки видатного Українця. А ще Микола Плав’юк на запрошення Полтавської «Просвіти» брав участь у Всеукраїнських наукових Петлюрівських читаннях.

Права людини і права нації

Народився Микола Плав’юк 5 червня 1925 року в селі Русів (нині Івано-Франківська область) у селянській родині з міцними українськими національними традиціями. В шкільні роки вступив до «Пласту» й ОУН. Із 1944 року перебував на еміграції. Фахову економічну освіту отримав в університетах Мюнхена (Німеччина) і Монреаля (Канада). Із 1950 року мешкав із родиною в Канаді, де став одним із найактивніших діячів української емігрантської громади: 10 років він очолював Українське Національне Об’єднання Канади, працював у структурах ОУН, долучився до створення Світового Конгресу Вільних Українців (1967), був обраний спочатку Генеральним секретарем СКВУ, а згодом (1978) – його Головою. У звіті Плав’юка як Голови Програмової комісії І Конгресу поруч із глибоким аналізом міжнародної політичної ситуації окреслювалися шляхи розвитку українського національного руху на майбутнє.
Ухвалений Статут СКВУ визначав головні завдання діяльності: допомагати українському народові на Батьківщині в його боротьбі за незалежну Україну. Плекати єдність і скріплювати силу української спільноти за межами Батьківщини. У згоді з Хартією ОУН використовувати факт існування української громадськості у різних країнах для того, щоб гасло Хартії «Права людини і права Нації» було реально дотримане.
СКВУ потужно представляв і захищав інтереси та права українського народу в світі на політичному і на громадському рівнях; продовжує цю справу дотепер. На початку 60-х років Миколу Плав’юка було включено до складу Проводу ОУН; від 1977 року він був заступником Голови ОУН доктора Дениса Квітковського. У травні 1979 року обраний ІХ Великим Збором Українських Націоналістів головою ОУН. Очолював ОУН до 2012 року – в час бурхливих подій і великих змін. Микола Плав’юк вважав, що методи громадської роботи ОУН повинні постійно змінюватися: в 50-х, 60-х, 70-х роках вони були різними. Однак мета і завдання ОУН залишаються незмінними. Саме ОУН є і мусить надалі залишатися стрижнем Українського Націоналістичного Руху.
Микола Плав’юк як представник ОУН брав участь у діяльності Державного Центру УНР в екзилі; на Х Сесії ДЦ УНР був обраний віце-президентом УНР. Після смерті Президента УНР у екзилі Миколи Лівицького у грудні 1989 року згідно з Конституцією УНРади Миколу Плав’юка було обрано Президентом Української Народної Республіки в екзилі. Державний центр УНР із моменту свого створення – 1948 р. Аугсбург, Німеччина, – об’єднав українські державницькі партії і громадські організації і продовжив політичну діяльність Президентів і Уряду УНР в екзилі із захисту у високих міжнародних інституціях законних прав українського народу, який зазнавав постійних репресій окупаційного комуністичного режиму Москви.

У час бурхливих змін

1 грудня 1991 року став найщасливішим днем для тисяч українських емігрантів у всьому світі. Вже 18 січня 1992 року Микола Плав’юк після 48 років вимушеної еміграції знову ступив на рідну землю.
22 серпня 1992-го, під час урочистого засідання Верховної Ради України, президент УНР в екзилі Микола Плав’юк склав повноваження Державного Центру (ДЦ) УНР, визнавши, що проголошена 24 серпня 1991 року незалежна держава Україна є правонаступницею УНР.
Офіційна заява ДЦ УНР звучала так: «Складаючи свої повноваження, ми заявляємо, що проголошена 24 серпня і утверджена 1 грудня 1991 року народом України Українська Держава продовжує державно-національні традиції УНР і є правонаступницею Української Народньої Республіки». Того ж дня у Маріїнському палаці делегація ДЦ УНР передала українській владі Грамоту про припинення діяльності та Заяву про правонаступництво України від УНР, клейноди Гетьмана Мазепи та інші державні атрибути Республіки. Заходи відбувалися в рамках І Всесвітнього форуму українців, який 21–24 серпня 1992 року проходив у Києві в Палаці культури «Україна». Одним з рішень Першого форуму було створення постійно діючого органу — Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР). Складаючи повноваження, уряд УНР в екзилі виконував постанову Трудового Конгресу (парламенту УНР) 1919 р., підписану головою Директорії УНР Симоном Петлюрою, де йшлося про припинення діяльності ДЦ УНР в разі проголошення незалежності Української держави. Внаслідок більшовицької окупації з кінця 1920-го уряд УНР перебував в екзилі (вигнанні). Правовими підставами його функціонування стали прийняті 12 листопада 1920 року «Закон про тимчасове Верховне Управління та порядок законодавства в УНР» і «Закон про Державну Народну Раду». Протягом майже 72-х років Державний Центр УНР в екзилі репрезентував Україну за кордоном і всіма доступними засобами домагався відновлення незалежності України. Президентами УНР в екзилі (до 1948-го – головами Директорії) були: Симон Петлюра (1920–1926), Андрій Лівицький (1926–1954), Степан Вітвицький (1954–1965), Микола Лівицький (1967–1989) і Микола Плав’юк (1989–1992).

За національну і соціальну справедливість

У 1993 році з ініціативи Миколи Плав’юка ОУН зареєструвало Міністерство юстиції України, тож колись підпільна організація набула статусу легальної. В цьому ж році за клопотанням Олеся Гончара і широких кіл української громадськості Миколі Плав’юку надано українське громадянство. ХІV ВЗУН у 1997 році прийняв нову Програму ОУН, яка вже своєю назвою розкриває зміст і мету діяльності українських націоналістів: «ОУН – за національну і соціальну справедливість в Українській Державі». Прийнятий на Зборі Статут ОУН визначив: «Основною метою діяльності ОУН під сучасну пору є сприяння розбудові національної соборної демократичної Української Держави та задоволення і захист законних соціальних, економічних та інших спільних інтересів своїх членів». У квітні 1997 року активна діяльність Голови ОУН Миколи Плав’юка із розбудови Української Держави отримала оцінку найвищих державних установ – Президент України Леонід Кучма своїм Указом постановив: «За визначний вклад в утвердження і розбудову Української Держави нагородити Голову Організації Українських Націоналістів Миколу Плав’юка орденом «За заслуги». У слові-відповіді Микола Плав’юк сказав: «Я дякую Вам, пане Президенте, але розглядаю цю високу нагороду як визнання історичних заслуг всіх українських націоналістів перед Україною, перед українським народом. Я також розглядаю цю нагороду і як знак того, що ОУН є на правильному шляху – на конструктивному шляху будівництва національної, саме національної, пане Президенте, Держави».
Боротьбі за таку державу і її розбудову присвятив Микола Плав’юк все своє життя. Він відійшов у вічність 10 березня 2012 року в Канаді; там і похований. Справу його продовжують нові покоління українських націоналістів.

Краєзнавчо-історичний клуб імені Федора Борківського при Полтавській центральній міській бібліотеці.
Північно-східний відділ УІНП.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий