Гарний подарунок під ялинку отримав кобелячанин, тренер обласної ДЮСШ Артем Письмак: наказом Міністерства молоді та спорту йому присвоєно звання «Заслужений тренер України» з неолімпійських видів спорту. Без перебільшення, це визначна подія для всієї громади: Артем Олександрович першим отримав найвищу тренерську відзнаку. І цілком заслужено: виховав не одне покоління спортсменів, які достойно представляють Кобеляччину на обласних, всеукраїнських та міжнародних змаганнях з армрестлінгу і, що дуже важливо, є прикладом для своїх вихованців: бере участь у змаганнях, має високі спортивні досягнення.
– З чого розпочався ваш шлях до високого визнання?
– У моєму дитинстві такого вибору секцій з різних видів спорту, як зараз, у місті не було. Все розпочалося тоді, коли у відділі міліції відкрили спортзал і дозволили в ньому тренуватися. От тоді й відбулося моє перше знайомство з єдиноборствами (дзюдо, гирьовий спорт, рукопашний бій, карате). Познайомився з Юрієм Чернявським, який і до сьогодні показує високий рівень підготовки і на громадських засадах продовжує тренувати молодь – нещодавно його вихованець Богдан Білокінь здобув «золото» на обласних змаганнях з силових видів.
Звісно, не обійшлося і без футболу: грав за команду «Арсенал», але був значно молодший за футболістів основного складу, тому випускали лиш на заміну. З армспортом вперше «перетнулися» дороги на початку 2000-х, коли проводилися змагання серед сільських колективів фізкультури. Теж спробував заради цікавості й підтримки належної спортивної форми. Але в перспективі не планував займатися спортом: батьки бачили мене юристом. Я став студентом, вивчення юриспруденції поєднував з підробітком: у вільний час боровся на гроші, оскільки мав відповідну підготовку.
Це було захопленням, та Артем Письмак ніколи не пропускав нагоди взяти участь у змаганнях.
– Якось зателефонував голова райспорткомітету Віталій Детюк (світла йому пам’ять), запропонував виступити за команду району на змаганнях у Козельщині. Звісно, поїхав і вийшов у фінал. Інші спортсмени показали гірший результат. «Газелі», якою приїхали, слід уже було повертатись, відвозити інших спортсменів. Як не вмовляли мене їхати з усіма – не погодився. Виступив у фіналі й хоч не переміг, але отримав новий досвід. А додому дістався попутнім транспортом.
Зі спортсмена – у тренери
Все це наближало Артема до того, що він прийняв рішення спробувати себе в статусі тренера з армспорту на громадських засадах. Заняття проводив у спортзалі аграрного ліцею, відповідно першими його вихованцями стали учні ліцею.
– На певному етапі були ті, хто вважав, що армрестлінг – не конкурентний вид спорту. У відповідь з’явилося принципове бажання довести протилежне: показати високі результати. Уперше це зробили на чемпіонаті України: Марина Малько стала чемпіонкою України, Марина Левченко й Вікторія Лісова – призерками. З того часу все й розпочалося. Пригадую, як у центрі культури й дозвілля збиралися повні зали, аби привітати земляків – рукоборців з успішними виступами на чемпіонатах Європи й світу. Більше того, з нагородами поверталися як юніори, так і молодь, як дівчата, так і юнаки. Завжди достойно виступали параспортсмени.
Уже більше 10 років на міжнародних змаганнях піднімають жовто-блакитний прапор та звучить Гімн України на честь наших земляків. Не претендую на дотримання хронології, але на п’єдестал для нагородження піднімалися Юля Калашнікова, Яна Назарько, Роман Мантика, Руслана Кулик, Ніна Петренко, Вікторія Парагіна, Марина Шуліка, Ліна Деменко, Сергій Варич, Софія Китаста, Вєроніка Гречана та інші. До речі, більшість спортсменів успішно виступали в різних категоріях і складали гідну конкуренцію суперникам не один рік. Приміром, Марина Шуліка має більше 10 нагород міжнародних змагань.
– Був період, коли в Кобеляках масово з’являлися нові чемпіони, декому здалося, що дуже легко здобути перемогу чи звання кандидата в майстри спорту, майстра спорту міжнародного класу.
– Змушений розчарувати. На моє переконання, як тренера, повинна бути мотивація і розстановка акцентів: бажання, режим сну, режим харчування, лікарський контроль, тренування. Ті, хто вважає: буду більше тренуватися – буде результат, дуже помиляються. Якщо 3–4 години працюєш у спортивному залі, організм виснажується, і бажаного результату не отримаєш.
За роки тренерської роботи Артем Письмак розробив власну методику підготовки спортсменів, яка дійсно дає результат.
– Збирав, як кажуть, по ниточці. Розпочав ще в шкільні роки, коли Юрій Чернявський купував журнали про досягнення відомих спортсменів, читав їх на одному подиху з першої до останньої сторінки. Багато цінного почерпнув для себе в тренера з гирьового спорту Олега Мороза, який при допомозі меценатів збудував у Полтаві прекрасну базу й готує зараз спортсменів з метання диску й спису, які показують шикарні результати.
Зустрічалися і колеги, які не поділяли його методики роботи зі спортсменами, не вірили в кінцевий результат. Час показав, що Артем був на правильному шляху: дівчата стали призерами міжнародних змагань.
Мотивує спортсменів і власний приклад тренера
Артем Письмак – призер всеукраїнських та міжнародних змагань. Продовжує виступати й зараз, переконаний, що немає межі вдосконалення. Майстер спорту (з гирьового спорту), майстер спорту міжнародного класу (з армрестлінгу). З 2021 року – президент Федерації армрестлінгу України. Окрім юридичної освіти, має диплом інженера-технолога по переробці м’ясо-молочної продукції (дуже тепло згадує роки навчання в аграрному університеті й, зокрема, професора Анатолія Білодіда,заслуженого працівника фізичної культури й спорту). У 2023 році закінчив факультет фізичної культури та спорту Національного університету «Полтавська політехніка».
До речі, серед тих, хто тренується в Артема Письмака, жителі не лише Кобеляк, а й населених пунктів громади. На запитання: «Чому вибрали саме цей вид спорту?» відповідь, як правило, схожа: «Мій односелець займався, має хорошу спортивну підготовку, став вмотивованим, цілеспрямованим, впевнено йде до своєї мети…»
Тож зерна, посіяні тренером, мають гарний урожай. І звання заслуженого тренера України цілком заслужене та, сподіваємося, буде мати продовження: Артему подобається доводити світу і Європі, що діти нашої громади є найкращими! Але це вже тема наступного матеріалу.
Наталія ПУЗИНА
Журналіст