Профілактика і лікування інфекційних та інвазійних хвороб кролів

Профілактика і лікування інфекційних та інвазійних хвороб кролів

Велика кількість захворювань, які спричинюються такими збудниками, як патогенні бактерії, гриби, віруси, мікоплазми, хламідії, рикетсії, отримали назву інфекційних. Ці хвороби були відомі людству з давніх-давен і називались пошесними, або моровими, бо вони мали тяжкий перебіг і призводили до масової загибелі тварин.

Вірусні захворювання

Міксоматоз – гостре контагіозне вірусне захворювання, що уражує кролів, а зрідка трапляється серед зайців, основними клінічними ознаками якого є запалення кон’юнктиви ока, утворення набряків переважно на голові, в зоні ануса, статевих органів, у шкірі тулуба. Набряки можуть з’єднуватися, заповнюватися драглистою рідиною.
Вперше захворювання спостерігав Г. Санареллі у Північній Америці ще у 1898 р. серед імпортованих європейських кролів. Протягом 1952 – 1961 рр. хвороба набула поширення у країнах Західної Європи, а останнім часом – і в Україні. Хвороба передається передусім контактним шляхом, а також через укуси комарів, бліх, кліщів, які паразитують на кролях. Збудник міксоматозу – вірус із сімейства вірусів віспи, що належить до роду лепоріпоксвірус.
Інкубаційний період триває 4 – 10 днів. Першими з’являються набряки повік, основи вушної раковини. Студенисті, обмежені набряки, завбільшки до волоського горіха, виникають біля анального отвору і статевих органів. Шкіра збирається в складки, голова збільшується і нагадує голову лева. Розвиваються серозно-гнійний кон’юнктивіт і риніт, дихання і ковтання утруднені, тварини відмовляються від корму, швидко виснажуються, дуже худнуть. Температура тіла підвищується до 41°С. Гинуть кролі між 8-м і 14-м днями після зараження. Можливість видужання незначна.
Лікування антибіотиками, сульфаніламідними препаратами або безуспішне, або малорезультативне. Важливе значення у боротьбі з міксоматозом має знищення у навколишньому середовищі комарів, мух та ектопаразитів. Особливу роль відіграє своєчасна вакцинація кролів. Для специфічної профілактики застосовують вакцину, яку готують з фіброматозного вірусу, вирощеного в культурах клітин. В Україні її роблять в останній декаді квітня. Додаткове щеплення здійснюють, коли молодняк досягає 35–45-денного віку. У щеплених кролів імунітет триває 6–9 місяців.
Профілактика міксоматозу полягає в тому, що хворих тварин необхідно терміново забивати і разом зі шкуркою закопувати в землю. Місця утримання та інвентар слід дезінфікувати 2%-ним розчином лугу, 1%-ним розчином формальдегіду або 5%-ним розчином лізолу. Гній знезаражують біотермічним способом, рідку фракцію – застосуванням хімічних засобів, внесення до неї формальдегіду, аміаку, сухого хлорного вапна.

Бактеріальні захворювання

Пастерельоз (геморагічна септицемія) – інфекційне захворювання з гострим перебігом, яке характеризується ознаками септицемії, геморагічним запаленням слизових оболонок дихальних шляхів і травного каналу. Вперше пастерельоз був описаний Д. Револьта у 1877 р.
Збудником хвороби є нерухомі грамнегативні кокоподібні бактерії. Мікроб зберігається у гною, рештках загиблих тварин, воді та ґрунті до 3 місяців. Захворювання кролів на пастерельоз трапляється в усіх країнах з помірним та теплим кліматом, рідше – в північних країнах. Його також реєструють і в Україні.
Основним джерелом збудника є хворі й перехворілі тварини – пастерелоносії, в яких мікроби локалізуються на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів. Істотним джерелом інфекції можуть бути комахи, кліщі, миші й пацюки. Передача збудника здійснюється через інфіковані приміщення, предмети догляду, корми, а також з калом, сечею, слиною й носовим секретом.
Інкубаційний період триває від кількох годин до кількох діб і часто залежить від вірулентності мікроба і стану опірності організму. При первинному виникненні спостерігається перебіг у гострій формі, у неблагополучних господарствах переважає хронічна форма хвороби. Гострий перебіг характеризується пригніченням, втратою апетиту, спрагою, гарячкою – 41–42°С, сльозотечею, набряками в ділянці голови, шиї, кінцівок, діареєю. Через 1–2 доби тварина гине. Хронічна форма пастерельозу характеризується пневмонією, набряком суглобів, виснаженням, слабкістю, розвитком кон’юнктивітів, іноді спостерігається пронос. Хвороба може тривати місяцями і в більшості випадків закінчується загибеллю кролів.
При виявленні захворювання кролів оглядають, хворих ізолюють і забивають, а клінічно здорових і підозрюваних у захворюванні за рекомендацією лабораторії ветеринарної медицини вакцинують і лікують. Щеплення рекомендується проводити так:
– кролям віком старше 2 міс., за винятком самок у другій половині вагітності, вводять підшкірно екстракт формолової вакцини двічі з перервою 7 днів. Під час першого щеплення кролям вводять 1,5 мл, при другому – 3 мл. Після щеплення у кролів через 12–15 днів утворюється несприйнятливість до пастерельозу на період 3,5 місяця;
– у випадках, коли в господарствах спостерігається захворювання і необхідно швидко викликати у кролів несприйнятливість до пастерельозу, вводять під шкіру бівалентну сироватку проти геморагічної септицемії свиней і холери курей у дозі 4 мл на 1 кг живої маси. При введенні сироватки несприйнятливість настає через
1–2 год і триває протягом 5–7 днів. Для продовження несприйнятливості організму введення сироватки повторюють через 5–7 днів.
Протягом семи днів згодовують із кормосумішами або випоюють із водою один із таких препаратів: окситетрациклін, неоміцин, левоміцетин, фуразолідон у дозі 30 г на 1 кг живої маси або норсульфазол – 0,3 г, сульфапіридизин, сульфадиметоксин – 0,2 г на 1 кг живої маси. Для швидкого видужання кролям внутрішньом’язово вводять одноразово тераміцин або дворазово з перервою в 16–20 год біоміцин в дозі 20 мл на 1 кг живої маси. Дія триває лише 24 год. Одночасно дезінфікують приміщення, клітки та інвентар 20%-ним розчином свіжогашеного вапна,
2%-ним – їдкого натру, 0,5%-ним – формальдегіду.
Тушки забитих тварин після знешкодження допускаються в їжу, а внутрішні органи знищують. Людина до пастерельозу не сприйнятлива.

Грибкові захворювання

Стригучий лишай – хронічне грибкове захворювання шкіри та її похідних. Хворіють майже всі види сільськогосподарських тварин, заражаються і люди.
Спори грибів досить стійкі. Наприклад, у шкірі та волоссі при висушуванні вони зберігаються протягом 2 років, 20%-ний розчин свіжогашеного вапна, 5%-ний розчин креоліну не знищують їх протягом 30 хв. Вбиває гриби лише сухий жар при температурі 110°С через 30 хв та кип’ятіння протягом кількох хвилин. Стригучий лишай трапляється в усіх країнах і в багатьох областях України.
Джерело інфекції – хвора тварина. Факторами передачі хвороби можуть бути інфіковані корми, різні предмети, спецодяг. У навколишньому середовищі підтримують інфекцію і сприяють виникненню її нових спалахів мишоподібні гризуни, ховрахи, пацюки.
Зараження відбувається при безпосередньому контакті хворих і здорових тварин, а також у разі потрапляння спор збудника на шкіру з предметів догляду, при поїданні заражених кормів. Сприяють виникненню захворювання сирі, темні приміщення, скупченість, поганий догляд, недостатня годівля тварин.
Інкубаційний період триває від 6 до 15, рідше до 30 днів. Для хвороби характерним є ураження волосу й фолікулів. Уражений волос вкривається сіруватим нашаруванням спор гриба й обламується біля основи. На шкірі з’являються різко обмежовані плями, вкриті лускою й обламаним волоссям. Пізніше поверхня плям вкривається жовтими кірочками. Вогнища ураження можуть бути різної величини і локалізуються на голові, шиї, навколо хвоста, біля основи вух, на тулубі, кінцівках. При загоюванні уражених місць можуть утворюватися рубці.
Діагноз ставлять на основі характерної клінічної картини і остаточно підтверджують мікроскопічним дослідженням уражених кірочок і волосся.
При виявленні у господарствах цього захворювання здійснюють такі заходи: хворих і підозрюваних у захворюванні кролів ізолюють і лікують. Уражені ділянки шкіри та навколо них миють теплою водою з милом, щоб зняти розм’якшені струпи (кірки), потім їх обробляють препаратами хлору, йоду, 1–1,5%-ною маззю юглону, 2%-ною маззю трихоцетину на риб’ячому жиру; 5–10%-ним розчином мідного купоросу на лізолі,
10%-ним розчином лізолу або креоліну. Згодовують з кормом гризеофульвін з розрахунку 25–30 мг на 1 кг живої маси. Лікування триває до трьох тижнів.
Приміщення, клітки, предмети догляду, ретельно дезінфікують аерозолем формальдегіду (20 мл 40%-ного препарату на 1 м3); 3%-ним гарячим розчином каустичної соди; 20%-ним хлорного вапна; 2%-ним формальдегідом та 3%-ним креоліном; гній піддають біотермічній обробці; проводять дератизацію (знищують мишей та щурів).

Інвазійні хвороби

До них належать заразні хвороби людини і тварин, спричинені паразитами. Збудниками інвазійних хвороб тварин є гельмінти, павукоподібні та комахи. До одних інвазій тварини сприйнятливі в будь-якому віці, до інших – лише в якийсь певний період життя. Заражуються тварини елементами розмноження паразитів – яйцями або личинками. Джерелом інвазії можуть бути заражені корми, водойми, а також тварини.
Протозойні захворювання
Кокцидіоз – хвороба кролів, спричинювана різними видами кокцидій роду Eimeria. Хворіє переважно молодняк до 3–4-місячного віку. Паразити одноклітинні, мікроскопічні, овальні, еліпсоподібні, круглі, сірого, жовтого чи зеленого кольору. Локалізуються вони в епітеліальних клітинах кишок, нирок, жовчних ходів печінки. В залежності від місця локалізації одна частина кокцидій – це збудники кишкової форми кокцидіозу, друга група – спричиняє печінкову форму хвороби.
Хронічними носіями кокцидіозу є дорослі самці та самки, які перехворіли у минулому. Вони виділяють ооцист кокцидій з калом, сечею і забруднюють корм, воду, клітки, підстилку. Кроленята можуть заражатись з перших днів життя при ссанні забруднених сосків матері. Ооцисти розносяться також забрудненими лопатами, відрами та іншим інвентарем. Переносити кокцидії та заражати приміщення можуть також пацюки, миші, мухи. На організм носія кокцидії діють механічно, руйнуючи щоденно велику кількість епітеліальних клітин кишок, печінки, нирок, їхні капіляри й судини; виникає інтоксикація організму тварин продуктами гнильного розкладу загиблих клітин.
При появі кокцидіозу слід застосовувати такі ліки: 1%-ний водяний розчин норсульфазолу в дозі 0,4 г з додаванням фталазолу (0,1 г) протягом десяти днів зволожуючи ним корми; фурацилін або фуразолідон до 20 мг на 1 кг живої маси кроленят в день протягом трьох діб; кокцидіовіт – з профілактичною метою згодовують із злегка вологою кормосумішшю з розрахунком на кожні 10 кг суміші 1 г кокцидіовіту; з лікувальною метою – напування з розрахунку 1 г на 1 л води.
Оскільки основним і єдиним джерелом зараження кроленят є самці та самки кокцидіоносії, проведення профілактики треба починати з дорослого поголів’я.
Тваринам, у яких знайшли кокцидій, згодовують по 20 мг на 1 кг живої маси фуразолідону або фурациліну по 0,1 г на голову раз на день протягом трьох днів, через 6–7 діб згодовують фуразолідон ще один раз в тій же дозі. Через 12–14 днів вдруге досліджують кал і, якщо знаходять у деяких тварин кокцидій, до парування їх не допускають, а реалізують на м’ясо.
З метою профілактики кокцидіозів суворо дотримуються зоогігієнічних нормативів утримання і годівлі кролів. Ізольовано утримують молодняк. Регулярно прибирають гній, біотермічно знезаражують його. Намагаються запобігти забрудненню кормів і води фекаліями тварин – кокцидіоносіїв. Не допускають раптового переходу від одного до іншого виду кормів. Для кролів клітки обладнують сітчастою підлогою, періодично дезінфікують інвентар і клітки вогнем паяльної лампи або окропом, 10%-ним гарячим розчином однохлористого йоду з наступним провітрюванням приміщень. Знищують щурів, мишей та мух. Тварин забезпечують повноцінними кормами.

Арахноентомологічні захворювання

Псороптоз – вушна короста. Захворювання спричиняється кліщами роду Psoroptes. Паразитують вони на внутрішній поверхні вушних раковин, у слуховому проході та на барабанній перетинці. Зараження кролів відбувається під час контакту здорових тварин з хворими та предметами, на яких містяться збудники. Кролі особливо сприйнятливі до захворювання, якщо їх утримують у вогких і теплих приміщеннях, а також погано годують.
На шкірі внутрішньої поверхні вушної раковини ураження з’являється через 10 – 18 днів після оселення збудників, які відкладають яйця. Личинки, що виходять з яєць, проходять дві стадії, після чого утворюються здорові кліщі. У місцях ураження починається свербіння, виникають дрібні пухирці, які лопаються і утворюють лусочки й кірочки сірого або світло-коричневого кольору.
У випадках тяжкого перебігу хвороби процес поширюється і протягом 2 – 3 місяців уражується вся внутрішня поверхня вушної раковини. Шкіра в місцях ураження потовщується, а на зовнішній поверхні раковини вона стає сухою з дуже дрібними тріщинками, звисає.
В глибині раковини через 15–20 днів з’являється густий, жовтуватий гній, дедалі він твердіє і закриває пробкою зовнішній слуховий прохід. Кріль почуває свербіння, непокоїться і чеше вухо. Процес може переходити на внутрішнє вухо, голова схиляється набік, з’являються судороги і настає смерть.
Хворих тварин лікують, а підозрюваних щодо зараження обробляють акарицидами – вологим або сухим методами залежно від пори року. З акарицидів для місцевих і загальних обробок використовують: водні розчини хлорофосу, емульсії трихлорметафосу, ціодрину (0,5%), препарату СК-9 (2–3%) і мила у теплому вигляді (38–40°С), а також 2%-ну суспензію колоїдної сірки та інші препарати.
Заходи боротьби з вушною коростою – суворе дотримання ветеринарно-санітарних вимог. Періодично роблять клінічний огляд тварин на шкірні хвороби. Приміщення, клітки, предмети догляду і спецодяг дезінфікують.

Дмитро БІЛАЙ,
магістр з технології та переробки продукції тваринництва.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий