Протестна акція минула. Прибудова без вікон – стоїть

Протестна акція минула. Прибудова без вікон – стоїть

Від колишнього Будинку дворянського зібрання – 200-річної пам’ятки архітектури національного значення, складової ансамблю Круглої площі, а за часів СРСР – кінотеатру Котляревського – ще не розійшлися протестувальники, як у соцмережах закипіла дискусія. І, як зазвичай, правда у кожного – своя.

Преамбула

Забудовник всупереч всьому, чому тільки можна, приліпив до історичної пам’ятки ресторан. Ліпив так, що аж берези довелося вмурувати у фасад. Цілий рік будівництво супроводжувалося протестами громадськості, судовою тяжбою, періодичними арештами техніки та будматеріалів, втручанням будівельної інспекції. Та все ж фасад впорали.
З цього приводу представники “Нацкорпусу Полтава” оголосили в соцмережах акцію протесту – опівдні 19 квітня – з використанням піротехніки і готовністю до “прямої дії”. У свою чергу забудовник на цю ж годину запросив своїх соратників підтримати його у протистоянні. Тож о 12-й годині, попри негоду, навколо “котлярика” стало дуже людно.
Щоб шибки помпезної споруди не стали першими жертвами протистояння, забудовник завбачливо повиймав склопакети ще напередодні. І не помилився – як з’ясувалося, приціл був саме на них.
Молоді хлопці зі “стрем’янки” заліпляють завішені плівкою порожні рами плакатами: “Не дамо знищити робочі місця”, “Скільки платять за кричалки?”, “Ламати – не будувати”. Натомість віддалік, від синьо-жовтої палатки “Національного корпусу”, патріотична пісня закликає ставати до бою. Запобігти цьому бою (“прямій дії”) мусять ряди поліцейських та нацгвардійців – хлопці у повній амуніції та обладунках (каски, бронежилети, кийки і т.д.) терпляче мокнуть під дощем рівними шеренгами.

Добу – на роздуми

Захищати прибудову – одоробло з натяком на класичну архітектуру – вийшли у тім числі й звичайні жінки, котрі працюють у цьому закладі. Дехто вискочив на босу ногу – попри дощ і холод, накинувши поверх легкого одягу лише китайський дощовик. Кажуть, що п’ять років регулярно отримували тут зарплату, годували сім’ї. Прибудова розташована на місці громадських туалетів, які досі смерділи у центрі півстоліття, – дійсно, той запах пам’ятаю зі студентських часів. Жінки емоційно відстоюють свого роботодавця: слідкує за фасадом, відремонтував дах, доглядає все приміщення історичної пам’ятки, територію, навіть троянди минулого року посадив – вдячні полтавці одразу повисмикували корінці “на пам’ять”. Міська ж влада не здатна не те що Кадетський корпус порятувати від руйнування, а навіть про школи та дитсадочки попіклуватися. “Хочете, щоб і тут був Кадетський?”
Представник “Нацкорпусу” в Полтавській області Станіслав Пієв на диктофон визнає, що проблема не в цьому конкретно забудовнику – у міській раді та міськвиконкомі, які видають дозволи “направо й наліво”.
Юрист від протестувальників звинувачує забудовника у відсутності дозвільних документів на будівництво. Представник забудовника переконує у зворотньому. Дискусія стає “гарячою” аж до відвертих образ. Протестувальники прориваються до будівлі. Попри те, що за документами це МАФ, всередині виявляються бетонна підлога, фундамент і навіть сходи на другий поверх. Представники ж ТОВ “Старнайт” (забудовника) переконують, що замість скасованого судом паспорта прив’язки днями вже отримали новий.
У словесні перепалки, запалювання фаєрів (“сьогодні – фаєри, завтра – вся споруда”) поліція не втручалася. “Нацкорпус” дав орендарям добу “на роздуми”.
А через добу на цьому ж місці найактивнішими були… журналісти.

Від автора

Є питання до організаторів заходу. Чому дехто з них був у балаклавах? І навіщо відверто провокувати поліцейських при виконанні службових обов’язків? Задирання юних учасників акції протесту чула на власні вуха. Їх, бачте, дратує кийок у руках правоохоронця. Та й між собою спілкувалися – весело, по дружньому – вибачте за мою французьку…
Але однозначно представник “Національного корпусу” правий у тім, що корінь проблеми – не в конкретному забудовнику.
Забудовник знав, що зведення ресторану в цьому місці незаконне, та попри це звернувся за дозволом до влади. Міська влада знала, що будувати “капітальний МАФ” в історичному місці не можна, але… дозволила. Поліція, напевно, також багато чого знає, але не втручається аж до початку можливого мордобою. Бо й документи буцімто в порядку, і акція протесту не заборонена: “в межах чинного законодавства”.
Ми всі знаємо, що в місті – бардак, але любителі цукру й гречки голосують “за”, натомість ті, хто “проти”, на вибори майже не ходять. А потім революційна ситуація призводить до фізичного протистояння або й до поножовщини – якщо до дійства долучаться проплачені “тітухани”. Історію “Газетного ряду” всі пам’ятаємо.
Я голосувала в другому турі останніх виборів міського голови по діагоналі бюлетеня – двома словами про обох кандидатів одразу. Не обрати взагалі нікого в тій ситуації було б не найгіршим виходом. Але від цього не легше: такою брудною, безпорадною й приниженою, як нинішньої весни, я Полтаву ще ніколи в житті не бачила.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий