Провізор, як і лікар, повертає людям здоров’я

Професія провізора нині особливо актуа­­ль­­­­­­на й затребувана. Адже зі всіма проб­лемами зі здоров’ям люди звертаються до аптек. Про багатогранність своєї професії розповідає член Фармацевтичної палати України та Полтавської обласної організації «Асоціація працівників фармацевтичної галузі», провізор Олеся ЧОПЕНКО. На її думку, фармацевт нарівні із лікарем перебуває сьогодні на передовій у боротьбі за життя пацієн­та.

– У чому ви бачите зміст своєї професії?
– Ми обираємо цю професію, керуючись бажанням допомагати людям. Як і лікарі, ми, за великим рахунком, у відповіді за здоров’я людини. І хоча провізори не призначають ліків, від них багато що залежить. Ми відповідаємо за якість лікарських засобів, а отже, повинні володіти не тільки знаннями про них, але й навичками логістики. Фармацевт, провізор – не просто продавець лікарських препаратів, а й фахівець, який вникає у призначення лікаря, здатний скорегувати зазначену останнім дозу, підібрати аналог, якщо такого препарату немає. А ще, прочитавши список призначень лікаря, досвідчений провізор визначить, як взаємодіють лікарські препарати з урахуванням фармакогенетики й фармакодинаміки. Це дуже важливо…
Нерідко нам доводиться зв’язуватися з лікарями, котрі виписали ліки, аби обговорювати з ними спірні питання, щоб прийти до єдиного рішення: щось скасувати, щось додати. Буває, що лікар помилково призначив невірну дозу препарату, такі моменти виправляємо. Існує поняття «виклик самолікування», коли хворий, не звертаючись до лікаря, йде прямо в аптеку і просить провізора: «Дайте що-небудь від головного болю…» Але ж етіологія цього болю може бути різною! І ми рекомендуємо пацієнту все-таки звернутися до лікаря. А іноді (у мене не раз були такі моменти), розпитавши хворого про симптоми – головний біль, оніміння кінцівок, що вказувало на передінсультний стан, доводилося діяти оперативно – викликати «швидку допомогу», і це рятувало людині життя.
Так що справжній провізор – це свого роду консультант відвідувача, і коли останній просить «дати антибіотик для профілактики застуди», ми терпляче пояснюємо йому, коли призначаються названі ліки, ким, з якою метою і в яких випадках, і, звичайно ж, не для профілактики, а для лікування. Можливість отримати таку кваліфіковану консультацію, причому в доброзичливій формі, підвищує імідж аптеки, впливає на її відвідуваність та реалізацію лікарських препаратів.
– Яка роль провізора сьогодні? Чи змінилася вона в порівнянні з минулою епохою?
– Це складне питання. Щось ми втратили з минулого, наприклад, лікарські препарати індивідуального призначення сьогодні практично не виготовляють. Це мінус. З іншого боку, в наш час більше використовується потенціал професійних знань провізора: він покликаний, як говорилося раніше, не тільки реалізовувати ліки, а й інформувати пацієнта про лікарські засоби, про їхні можливі побічні ефекти, сприяти формуванню у людини здорового способу життя. І коли мене запитують: «Чи лікує вітамін С?», я доброзичливо відповідаю, що його споживання підвищує імунітет, а значить, сприяє зміцненню здоров’я. І пацієнт іде з аптеки задоволеним. Додам і таке: сьогоднішній провізор – фахівець із комунікацій. Він свого роду посередник між лікарем і пацієнтом і є повноправним членом команди працівників охорони здоров’я. Саме так і трактує роль фармацевтів ВООЗ. На мою думку, взаємини між лікарем і провізором повинні бути партнерськими, особливо в питаннях, що стосуються фармакотерапії.
– Чи підвищилося навантаження і відповідальність фармацевтів і провізорів у цей нелегкий час, коли людство зіткнулося з коронавірусом?
– Звичайно, так. Потік пацієнтів до нас значно збільшився, консультаційна складова нашої роботи посилилася. Ми наголошуємо тим відвідувачам, які в цих умовах намагаються займатися самолікуванням, що неодмінно слід звернутися до лікаря, підкреслюємо, що тільки парацетамол та ібупрофен є єдиними жарознижувальними засобами при хворобі на COVID-19. А коли відвідувач купує антибіотики, обов’язково наполягаємо на застосуванні пробіотиків. Ніяким чином не рекомендуємо вживати імуномоделюючі препарати при цій недузі. І, звичайно ж, радимо купувати захисні маски й рукавички, додержуватися правил гігієни…
– Як працюється провізорам і фармацев­там в умовах пандемії? Чи відчувають вони себе захищеними?
– Провізор, як і лікар, знаходиться сьогодні на передовій у боротьбі за здоров’я людини. Але, на жаль, будь-якого захисту від держави ми не відчуваємо. А в кожну аптеку приходять не тільки здорові люди, а й хворі. Звичайно, провізор за віконцем ризикує заразитися небезпечним вірусом. Як убезпечити його від цього? Шкода, що над цією проблемою ніхто не замислюється. Добре, коли власники аптек турбуються про своїх співробітників і безкоштовно забезпечують їх засобами захисту. Але так буває не всюди. Найчастіше ж фармацевти самі з власної кишені купують собі і маски, і рукавички, і дезінфектори.
Дуже правильно, на мій погляд, те, що держава втричі збільшила зарплату лікарів, які лікують хворих на коронавірус. Але чому ж ніхто не потурбувався про тих, хто працює в аптечній мережі і теж знаходиться на «полі бою»?! Думаю, доцільно було б проводити для наших співробітників безкоштовне тестування. Органи влади на місцях могли б вплинути на ситуацію з безкош­товною доставкою транспортом фармацевтів і провізорів до місця їхньої роботи, подбати про забезпечення дезінфікуючими розчинами. Та й психологічна допомога працівникам аптек в екстремальних умовах, а вони зараз саме такі, не завадила б. Якби держава або профільні організації взялися за це, виграли б не тільки провізори, а й відвідувачі аптек.
– Останнім часом спостерігається тенденція, коли фармацевти та провізори йдуть з аптечної сфери. Чому?
– Ідуть переважно через низьку зарплату, ненормований робочий день. Молоді фахівці часто не хочуть виконувати рутинну чорнову роботу, без якої в нашій сфері діяльності не обійтися. Ось і подаються такі, скуштувавши «гіркий» хліб провізора, в дистриб’ютори, менеджери, навіть у косметологи. Наша професія вимагає свого роду самовідданості, до чого деякі вчорашні студенти фармацевтичних вишів не готові. Вони, як нині кажуть, хочуть все й відразу. Це засмучує…
– Чи потрібно фармацевтам і провізорам професійне управління і чому?
– Так, однозначно необхідно. Це, перш за все, сприяло б професійному розвитку, поглибленню навичок фармацевтичної етики, побудові принципів взаємин із державою. Україна повинна створити систему фармацевтичного самоврядування, подібну до європейської. Якщо впровадити фармацевтичне самоврядування, це, на мій погляд, призведе до підвищення розвитку фармацевтичного ринку і його інфраструктури. Самоврядування сприятиме зміцненню ролі фахівців аптечних установ у формуванні фармацевтичної політики і дасть їм можливість стати повноцінними учасниками формування асортименту аптек, а також мати право голосу у виборі напрямку розвитку аптечної справи. Але головним підсумком реалізації такого самоврядування обов’язково має стати захист прав пацієнтів у випадках, коли їм заподіють шкоду – чи то через недбалість, чи то через неуважність. Це дуже важливо.
– Якою б ви хотіли бачити аптеку майбутнього?
– Якщо говорити про те, якою б я мріяла бачити аптеку майбутнього, то я уявляю її за типом сучасної амбулаторії сімейної медицини, де кожен пацієнт на обліку, де він реально може відчути турботу про своє здоров’я – поміряти тиск, пройти тестування на переносимість ліків і харчових добавок, де можна замовити препарат із доставкою додому та де людина відчує себе майже, як вдома, сидячи в кріслі біля акваріума або живого куточка. Я щиро вірю в те, що колись ми неодмінно прийдемо до цього…

Розмову вела Ніна КОНДРАТЮК.