РАДІОЧАСТОТНА АБЛЯЦІЯ –  «ВИЩИЙ ПІЛОТАЖ» КАРДІОХІРУРГІЇ

Завідувач відділення інтервенційної радіології обласного кардіоваскулярного центру Дмитро Баклицький.

РАДІОЧАСТОТНА АБЛЯЦІЯ – «ВИЩИЙ ПІЛОТАЖ» КАРДІОХІРУРГІЇ

На Полтавщині такі високотехнологічні операції виконують у відділенні інтервенційної радіології
КП «Полтавський обласний клінічний медичний кардіоваскулярний центр Полтавської обласної ради»

2 листопада цього року 45-річна жителька Карлівського району Віта Петриченко за допомогою радіочастотної абляції позбулася аритмії, що дошкуляла їй майже половину життя.
Завдяки участі Полтавщини у проекті Світового банку «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей» в 2017 році обласний кардіоваскулярний центр отримав навігаційно-абляційну систему фірми St. Jude Medical (США). Це обладнання дозволяє відслідкувати шляхи поширення імпульсів у серці й прицільно впливати на джерело аритмій. Першу операцію з його використанням у серпні того ж року виконав завідувач відділення лікування аритмій Національного інституту серцево-судинної хірургії кандидат медичних наук Борис Кравчук. Асистували столичному фахівцю місцеві лікарі Євген Люлька та Олена Моргун. А вже цьогоріч чверть сотні втручань при типовому тріпотінні передсердь вони виконали самостійно.

Інтерв’ю з пацієнтом

Віта Михайлівна – невисока на зріст, із виразними карими очима та ямочками на щоках. Спілкуємося в ординаторській відділення інтервенційної радіології обласного кардіоваскулярного центру. Ділиться своєю історією спеціально для тих, хто роками продовжує жити з аритмією.
– Як давно почалася хвороба?
– Років 20 тому. В молодості напади аритмії траплялися раз на кілька місяців. Згодом – частіше, тривали довше, – пояснює жінка. – Але я навчилася з цим жити й до лікарів не зверталася жодного разу. Коли серце починало тремтіти, заспокоювалася, набирала в легені повітря і тамувала подих. Через деякий час усе стихало. У 2015 році поїхала до Польщі на заробітки. Спочатку збирала полуницю, потім працювала на заводі. Спека, важка фізична робота. Напади почастішали, стали важчі, «відходила» після них довше.
– Повернулася додому через хворобу?
– Та ні. Вдома влаштувалася на кухню. Робота гарна, але ж буває й жарко біля плити, і важко. У серпні цього року прийшла на роботу й передягтися не встигла, як почалось. Добре, що наша медсестра була неподалік. Півтори години за мною спостерігала, а серце все не відпускає. Наполягла: «Боронь Боже, впадеш мені отут, що з тобою робитиму?». І відвезла в Новосанжарську районну лікарню. Напад припинився аж після крапельниці.
– Як швидко встановили діагноз?
– Мені «пощастило» – кардіограму зробили якраз під час аритмії. Наша кардіолог Віта Іванівна Севериненко сказала одразу – таке вже лікують і в Полтаві. Пояснила, що операція не страшна. А я слухаю і думаю: аякже, не страшна, це ж на серці! Але на консультацію в кардіодиспансер поїхала. Тут мені в деталях розповіли, як це робиться. Щоб побачити, яка саме ділянка серця раптово починає працювати неправильно, мені викличуть напад. Напад буде контрольований, всього на кілька секунд. І ту діляночку одразу «відключать». Запропонували операцію. Але тоді я була ще не готова. Для нас же робота, самі знаєте, – на першому місці.
– Що відчували під час операції?
– Мене оперували Олена Анатоліївна, Євген Миколайович і кардіохірург із Києва (електрофізіолог, лікар-хірург вищої категорії Валерій Залевський. – Авт.). Ледь відчула, коли в судину вводився катетер. Через кожні 5 хвилин перепитували про самопочуття. Коментували, як усе проходить. Перед тим, як викликати напад тахікардії, попередили. Тільки на мить відчула, як здригнулося серце, і приступ одразу «погасили». Саму процедуру (абляцію) робив спеціаліст із Києва. Дискомфорт певний був, але це не біль.
– Наскільки складним був післяопераційний період?
– Операція тривала півтори години. Ще 4 години полежала в післяопераційному блоці. Потім в супроводі медсестри ліфтом піднялася в палату. До ранку заборонили сидіти і ходити по східцях, щоб не зрушити пов’язку на місці проколу. Наступного дня пов’язку зняли. Завтра обіцяють відпустити додому. Лікарі тут чудові, складні речі пояснюють дуже доступно. Персонал доброзичливий, уважний. Сподіваюся, що все буде добре.
– Скільки грошей витратили?
– Докуповувала якісь медикаменти для анестезії на 600 гривень і трошки більше 8 тисяч віддала за катетер. Працюю офіційно, на роботі обіцяють і ці витрати відшкодувати, хоча б частково.

Передісторія

Розповідає завідувач відділення інтервенційної радіології обласного кардіоваскулярного центру Дмитро Баклицький:
– Готувати кардіохірурга для самостійної роботи на такому обладнанні потрібно від 7 до 10 років. Тому вчимо не всіх потрошку, а одну бригаду – ґрунтовно, з гарним навантаженням. Краще один фахівець виконає 30 втручань, ніж троє зроблять по десять. Швидше отримає досвід і швидше зможе навчати інших, – завідувач відділення усміхається і розводить руками: особистим амбіціям тут не місце.
– Радіочастотна абляція, – продовжує Дмитро Баклицький, – це високотехнологічне втручання без розсікання порожнини серця. Через прокол у шкірі в судину вводять інтродюсер – інструмент, схожий на великий катетер. Через нього заводиться абляційний електрод. Він дістається проблемної ділянки міокарда і за допомогою радіочастотних імпульсів руйнує проблемне вогнище у серцевій тканині. Ефективність такого лікування дуже висока – від 80 до 95 відсотків, залежно від діагнозу. Сама операція для пацієнта безкоштовна, але, крім унікального обладнання, потрібні ще набори одноразових витратних матеріалів. В Україні їх не виробляють. Коштують в середньому 70 тисяч гривень на одну операцію. Електрофізіологічні катетери останні півтора року для наших пацієнтів закуповуються за кошти обласного бюджету, невелику кількість надає МОЗ. Вартість одного – близько 25 тисяч гривень. Сьогодні хворий витрачає на таке лікування від 5 до 15 тисяч гривень.
На думку Дмитра Баклицького, потреби області у такому втручанні задовольняються не більш як на 10 відсотків. Багато людей не підозрюють про свою хворобу, бо не кожен сімейний лікар може її діагностувати, на жаль. А в разі виявлення не всі лікарі знають, що з цим робити далі. З початку року у відділенні інтервенційної радіології виконано 73 такі операції. Це дуже гарний показник для відділення, що працює лише два роки.

На шляху до операцій експертного рівня

Офіційно в Україні не існує спеціальності аритмолог або електрофізіолог. Серцево-судинний хірург Євген Люлька – випускник УМСА за фахом «Загальна хірургія». Задовго до цих подій разом із колегою, лікарем-кардіологом Оленою Моргун, вони пройшли спеціалізацію в інституті Амосова, де працюють найкращі фахівці в цій галузі.

РАДІОЧАСТОТНА АБЛЯЦІЯ –  «ВИЩИЙ ПІЛОТАЖ» КАРДІОХІРУРГІЇ
Хірург Євген Люлька.

У Полтаві першу самостійну абляцію Євген Люлька та Олена Моргун провели в лютому цього року. І за півроку виконали самостійно – з гарними результатами – 25 втручань при типовому тріпотінні передсердь. Зараз опановують нову патологію. Дуже складні операції проводяться за участю столичних фахівців. Це «вищий пілотаж» кардіохірургії, бо вимагають не тільки багато знань, умінь і досвіду, а й тонкої професійної інтуїції.
– Операція, про яку розповіла пацієнтка, не експертного рівня, але досить складна, – пояснює хірург Євген Люлька. – Її патологія життю не загрожувала, проте дуже впливала на якість життя. Ще три роки тому я б запропонував їй їхати на консультацію до лікарів-аритмологів у Національний інститут Амосова. Тепер після операції вона зможе повернутися до звичного життя й повсякденної роботи. В дуже складних випадках причина аритмії знаходиться поруч із власною провідною системою серця. Щоб її не пошкодити, потрібна поетапна серія абляцій. Абляції з приводу миготливої аритмії – це найвищий рівень втручань із залученням навігації. У нас проведено чотири такі процедури. Всі – за участю Бориса Кравчука. Витратні матеріали для них що в Полтаві, що в Києві коштують близько 150 тисяч гривень. Але в нашому відділенні за рахунок обласного чи державного бюджетів покриваються до 90 відсотків вартості.
Порада: якщо виникають якісь періодичні аритмії, часте серцебиття, треба звернутися до кардіолога. Після встановлення діагнозу спеціаліст пояснить, наскільки хвороба загрожує життю. Щоб пацієнт знав варіанти і приймав остаточне рішення, усвідомлюючи його наслідки, – насамкінець наголошує лікар.
Співпраця зі Світовим банком, поява навігаційно-абляційної системи в обласному клінічному кардіоваскулярному центрі підштовхнули колектив відділення набагато глибше зануритися в тему аритмології. Як наслідок, складних електрокардіостимуляторів у цьому відділенні імплантують найбільше в області, бо такі операції дуже тісно переплітаються з абляцією.

У рамках проекту Світового банку та МОЗ України.
За підтримки Полтавської облдержадміністрації.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий