Радониця

Радониця

За церковним календарем, у вівторок другого тижня після Великодня православний світ відзначає Радоницю – день першого поминання покійних після Світлого Воскресіння Господнього. На Полтавщині з давніх-давен склалась традиція приходити до могилок рідних напередодні, в понеділок. Цього разу це – 2 травня. У народі цей день називають Проводами.

У слові «Радониця» злилися слова «рід» і «радість». Це свято, в яке ми ділимося великодньою радістю із тими членами нашого роду, які вже не в цьому світі. Це день, в який наша радість про Воскреслого Господа поєднується із сумом про розлуку з близькими та надією на зустріч із ними у Царстві Небесному.
Особливе місце Радониці в річному колі церковних свят – відразу після Світлого пасхального тижня, на дев’ятий день після Світлого Воскресіння, – ніби зобов’язує християн пам’ятати, що Перемога над смертю, отримана смертю і воскресінням Христа, більша й сильніша за смуток про тимчасову розлуку з рідними; пам’ятати про їхнє народження в інше життя – життя вічне.
Цього дня, а також напередодні віруючі люди подають у храмах записки з іменами своїх спочилих рідних для поминання на літургії та панахиді. На Радоницю пасхальні піснеспіви традиційно звучать і на цвинтарях. Священики на запрошення вірян відправляють біля могилок заупокійні літії. Принесеними для поминальної трапези пасками й крашанками наші пращури наділяли, передусім, нужденних. Це було обов’язкове пригощання на спомин про покійних.
У нинішніх воєнних умовах багато з цих благочестивих традицій українства – під прицілом ворожої російської армії. Небезпека чатує на наш нескорений народ навіть поблизу найбільших святинь. Але ніхто не забере з наших уст молитву, з наших душ – великодню радість, із сердець – нерозривний зв’язок із предками. Тож незмінно сповіщаємо їм, що «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що у гробах, життя дарував».

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Добавить комментарий