Разом брали Берлін

Олексій Федорович Логвиненко з дружиною Парасковією Савівною і дочкою Раїсою.

Разом брали Берлін

У сім’ї Федора Івановича та Марії Дмитрівни Логвиненків із хутора Кринок тодішньої Бреусівської волості, а з 1923 року – Улинівської сільської ради, було шестеро синів і дочок.
Усі сини боронили країну від німецько-фашистських загарбників.

Серед них – Олексій Логвиненко, 1912 року народження. У 1927 році він закінчив 7 класів Бреусівської школи (це був перший випуск семирічки). Потім закінчив курси вчителів початкових класів, Кременчуцький педагогічний технікум, педагогічний інститут.
Працював піонервожатим в Улинівській початковій школі, директором початкової школи в Кобеляцькому районі, а з 1934-го по 1940 рік викладав російську мову та літературу в Улинівській семирічній школі й був її директором з 1935 року.
У 1940 році Олексія Логвиненка призвали на військову службу. А з 22 червня 1941 року він став активним учасником бойових дій у німецько-радянській війні. Разом з Олексієм Федоровичем воювала з ворогом і його перша дружина Зоя, військовий фельдшер. На превеликий жаль, вона загинула у 1944 році.
Полягли на фронтах війни і троє братів Олексія – Василь, Олександр та Іван.
Ось така вона, жорстока війна.
Після демобілізації у 1946 році О. Ф. Логвиненко продовжив педагогічну діяльність. Викладав російську мову та літературу в Бреусівській середній школі, працював учителем і директором Мануйлівської, а з 1956-го по 1972 рік – Бригадирівської середніх шкіл.
Після виходу на пенсію О. Ф. Логвиненко жив у Бреусівці. Він батько трьох доньок – Зої, Алли та Раїси.
У 1984 році Олексій Федорович лікувався у полтавському госпіталі. І саме тут він неочікувано зустрівся з іншим фронтовиком – Андрієм Дяченком із села Великої Рудки Диканського району. Виявилося, що обидва фронтовики воювали у 38-й Червонопрапорній орденів Суворова й Кутузова артилерійській бригаді, у першому дивізіоні, в першій батареї! Ветерани не могли наговоритися. З хвилюванням згадували бої під Москвою, як на Курській дузі прямою наводкою гатили по фашистських танках «Тиграх» і «Фердинандах», як вели наступ у лісах і болотах Білорусії, відбивали танкові атаки ворога у Прибалтиці, нестримно йшли до фашистського лігва, разом брали Берлін. А по війні, як виявилося, обидва фронтовики працювали на педагогічній ниві.
За героїзм і мужність, проявлені в боях, О. Ф. Логвиненко нагороджений двома орденами Вітчизняної війни
ІІ ступеня та Червоної Зірки, а також медалями: «За відвагу», «За взяття Берліна», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941– 1945 рр.» та ін.
Хоробрий фронтовик і талановитий педагог залишився у вдячній, світлій пам’яті рідних і усіх, хто його знав.

Григорій СЕРДЮК
Член Національної спілки журналістів України

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий