20 лютого Україна відзначатиме 12 років подій, які стали кульмінацією Революції Гідності та увійшли в історію як День Героїв Небесної Сотні. Саме цього дня загинуло найбільше учасників протестів – 48. Усього офіційна кількість загиблих у період Революції Гідності 2013–2014 років складає 107 українських патріотів, різних за віком, фахом і статусом.
Нагадаємо читачам «Зорі Полтавщини», що головними причинами масових протестних акцій під час Революції Гідності стали різка зміна зовнішньополітичного курсу та вектора розвитку держави (відмова підписання Угоди на європейську інтеграцію з Євросоюзом) та надмірна концентрація влади в руках президента Віктора Януковича та його «сім’ї».
Зрозуміло, що найголовніші події революції відбувалися у центрі Києва, де сотні тисяч людей упродовж трьох місяців безперервно долучалися до мирного спротиву, який згодом (після загибелі Сергія Нігояна 22 січня 2014 р.) переріс у загострене криваве протистояння.
Протестувальниками упродовж перших кількох днів революції була вибудована ціла система функціонування, логістики та захисту: з’явилося наметове містечко зі своїми кордонами та загонами самооборони. Комендантом містечка було обрано блискучого організатора, сл. п. Андрія Парубія. Попри мороз і холод, на майдані цілодобово перебували тисячі людей, щонеділі відбувалися велелюдні мітинги, на яких озвучувалися різні програми боротьби з режимом. Стало зрозуміло, що від результату протистояння у столиці залежатиме наше майбутнє.
Основними вимогами учасників Революції Гідності стали: євроінтеграція та безвіз, зміна влади і дострокові президентські вибори, зміна складу Центральної виборчої комісії (ЦВК), покарання винних у побитті молоді, свобода політв’язням, свобода слова, боротьба із корупцією і люстрація всіх чиновників часів Януковича тощо. Увесь світ із захопленням спостерігав за незламними українцями.
Фактично у всіх обласних (і в більшості районних) центрах правобережної та центральної України на підтримку київського формувалися свої євромайдани, зі своїми регіональними опозиційними режиму лідерами. І кожна область у цій боротьбі мала свою специфіку.
Полтавський майдан не набув такого загостреного протистояння між владою та активістами, як у Києві. Для уникнення кровопролиття у Полтаві представники влади намагалися знаходити компромісні рішення. І певною мірою це їм вдавалося.
Від 1 грудня 2013 року акції у Полтаві стали регулярними біля ОДА. На майдані було встановлено намет з обігрівом. Акції біля адміністративного приміщення здебільшого відбувалися після 17 години (у неділю розпочиналися о 12 год). Активісти регулярно влаштовували пікети владних установ, автопробіги, марші вулицями міста, мітинги.
Науковці виділяють три основних етапи розвитку подій Революції Гідності у Полтаві:
22 листопада 2013 – 25 січня 2014 (мітинги, студентські страйки, народне віче);
25 січня 2014 – 19 лютого 2014 (протестувальники мирним шляхом займають одне з приміщень ОДА, де міститься обласний Штаб національного спротиву і Народна рада; формуються загони самооборони);
19 лютого 2014 – 21 лютого 2014 (найвища фаза протистояння, під час якої мітингувальники прагнуть силою захопити головне приміщення ОДА).
Під час Революції Гідності на Полтавщині найбільш активно проявили себе лідери обласних осередків всеукраїнських партій та громадських організацій: ВО «Свобода» (Юліан Матвійчук, Роман Чабановський, Анатолій Ханко), «Удар» (голова Петро Ворона, Роман Товстий), «Батьківщина» (Олег Пругло, Олег Бєлоножко), «Фронт змін» (Олександр Артеменко); ГО «Майдан», ГО «Полтавський автомайдан» (Андрій Баранов), ГО «Злам стереотипів» (Олександр Коба, Роман Повзик), «Просвіта» (Олег Пустовгар). До організації та проведення акцій періодично долучалися і народні обранці: Юрій Бублик, Сергій Каплін, Валерій Головко. Найпопулярнішим серед євромайданівців стало гасло: «Зека геть! Банду геть!».
Сьогодні фактично усі лідери полтавського майдану боронять Україну від російської навали. Деякі з них, як Юліан Матвійчук, Дмитро Коряк, Антон Цедік, героїчно загинули, відстоюючи державний суверенітет та територіальну цілісність України у 2014–2023 рр. Вічна їм пам’ять!
Звісно, сьогодні на перший план виходять події повномасштабної агресії рф в Україні. Але пам’ятаймо, що саме Революція Гідності визначила для більшості українців головні пріоритети успішної боротьби з ворогом та формування української нації. Водночас Революція Гідності дала потужний поштовх до очищення ідеологічного (імперського та радянського) намулу в суспільстві (знесення пам’ятників Леніну, піднесенню демократичних ініціатив, ухвалення законів про декомунізацію та ін). А відтак Революція Гідності невід’ємно пов’язана не тільки із нашим сьогоденням, але й із майбутнім. Запекла боротьба за свободу і наш європейський вибір продовжується.
Тарас ПУСТОВІТ,
заступник директора – начальник відділу інформації та використання документів Державного архіву Полтавської області,
заслужений працівник культури України.