Революція Гідності на Полтавщині: хроніка подій

Революція Гідності на Полтавщині: хроніка подій

Наша газета у номері за 19 листопада 2021 року розпочала друкувати хроніку подій Революції Гідності на Полтавщині, підготовлену громадським активістом, регіональним представником Українського інституту національної пам’яті в нашій області Олегом Пустовгаром. Нині, з нагоди Дня Героїв Небесної Сотні (світлу пам’ять лицарів волі, які поклали свої життя за Україну і «други своя», вшановують 20 лютого) продовжуємо публікувати хроніку тих буремних, трагічних і героїчних подій.

Барикада в центрі Полтави

Криваві події на столичному Майдані – викрадення і вбивство Юрія Вербицького, Михайла Жизневського, Сергія Нігояна та Романа Сеника – викликали обурення в суспільстві і спровокували радикалізацію протестів у регіонах, зокрема й на Полтавщині.
22 січня. З нагоди 95-ї річниці проголошення Акта Злуки між УНР і ЗУНР Рада Майдану влаштувала автопробіг. Стартували від Меморіалу жертвам політичних репресій в урочищі Триби, розташованому на автошляху Київ–Харків. Потім вирушили до меморіальної дошки Патріарху УАПЦ Мстиславу, могили Івана Котляревського. Біля пам’ятника Тарасові Шевченку відбулася акція пам’яті Сергія Нігояна із включенням відео його читання уривку з поеми «Кавказ» Шевченка «Борітеся – поборете!». Також влаштували Народне Віче біля меморіальної дошки голові Директорії УНР Симону Петлюрі. Надвечір понад дві тисячі полтавців спонтанно зібралися біля облдержадміністрації. Частина присутніх мала намір штурмувати ОДА. «Після смерті Нігояна, я пам’ятаю, приїхали ми з хлопцями в Полтаву на автобусах. Ми були дуже злі. Якраз відбувався величезний мітинг біля облдержадміністрації, а люди саме пішли до міської ради. Я так і не зрозумів, чого вони туди пішли. Ми вискочили з автобусів і зразу побігли на штурм адміністрації. А там уже ВВ-шники стали, щити підняли. Ми на емоціях були, тому що вбивають уже людей. Це вперше таке було, що людей убивали у центрі столиці України», – розповідає засновник Полтавської самооборони Майдану Юліан Матвійчук. Пристрасті вгамувалися лише після того, як керівник міської міліції разом із протестувальниками заспівав Державний гімн.
23 січня. Активісти Майдану масово пікетували засідання обласної ради. Представник пікетувальників у виступі на сесії облради закликав депутатів не визнавати «диктаторські» закони, ухвалені 16 січня, як «юридично нікчемні та такі, що ведуть до встановлення диктатури у державі». Вимоги Майдану облрада проігнорувала. Увечері на знак протесту проти «диктаторських» законів учасники Революції Гідності на кілька годин заблокували рух транспорту у центрі міста.
24 січня. На мітингу полтавського Майдану оголосили про створення Автомайдану (його очолив підприємець Андрій Баранов). «За дорученням ради Майдану ми створили Автомайдан. Варто зазначити, що кожен учасник Автомайдану, взагалі кожна людина, яка ставила на свій автомобіль український прапор, одразу ставала об’єктом стеження. Ця людина ризикувала своїм майном, власним здоров’ям. Це спонукає мене бути вдячним і щоразу висловлювати свою повагу до кожного, хто хоч раз ставав під знамена полтавського Автомайдану. Адже були втрати, нам палили авто, у нас намагалися їх відібрати. Ми судилися, мали проблеми з ДАІ, проте Автомайдан працював», – згадує Андрій Баранов.
Також оголосили про створення Самооборони полтавського Майдану. Лунали заклики до штурму ОДА, однак до радикальних дій майданівці не перейшли. Натомість рушили ходою до Свято-Успенського кафедрального собору УПЦ Київського патріархату, де архієпископ Федір відслужив панахиду за невинно убієнними на столичному Майдані. «Я виступив перед тими людьми, що залишалися тоді біля ОДА, і сказав, що завтра будемо робити реванш. …будемо створювати нашу полтавську сотню самооборони.
Хлопці пішли. Там стояв маленький столик, наша стандартна залізна каска і прапорець УПА. Записували всіх на один аркушик. Усі в черзі стоять, аж на вулицю та черга виходить», – ділиться спогадами Юліан Матвійчук.
У соціальній мережі «Фейсбук» оприлюднене офіційне звернення «ультрас» ФК «Ворскла» щодо активного долучення до акцій протесту. «Ми, фанати футбольного клубу «Ворскла», патріоти свого міста і своєї України, висловлюємо солідарність із революціонерами Майдану, висловлюємо їм повну підтримку в боротьбі за чесну, справедливу, вільну Україну і повністю підтримуємо їх у цьому. …Закликаємо жителів міста висловити свою громадянську позицію на вулиці. Тільки змінами ми зможемо досягти кращого майбутнього. Києве, Полтаво! Ми з тобою! Слава Україні!» – йшлося у зверненні.
25 січня. Близько 3 тисяч полтавців прийшло на мітинг до ОДА. «На ранок звідкись узялися мішки для снігу, шини, лопати, все це було підготовлено. Люди прийшли на Майдан і не знали, що буде. Я тоді тренував першу нашу сотню, вишикував їх біля офісу, дав усім протигази, бо знав, що під час усіх цих дій буде багато газу. Вони взяли якісь палиці, у когось були щитки, в кого що… Вишикувалися і пішли колоною на площу біля ОДА», – розповідає Юліан Матвійчук. «Стягнулося тисячі три народу, площа біля адміністрації була вся забита повністю. Я вивів першу сотню наперед. «Беркут» сховався в будівлю адміністрації, тобто вони боялися виходити проти такого натовпу. З другого поверху відчинялися вікна, і вони повисовували гідранти. Я усіх попередив: якщо піде вода (а температура –10 була точно в той день, за такої температури, за законом, не можна застосовувати воду проти протестувальників), ми біжимо зразу під стіни – гідрант так не повернеш, щоб він стояв униз». «По суті, почалися такі певні «качелі»: ні ми не могли атакувати адміністрацію – через те, що заліплений був повністю весь вхід (ми думали, може, драбини нести, щоб якось через другий поверх залізти), ні вони не могли вийти – бо народу стільки стоїть, що нічого не зробиш. І тоді почалися переговори». За участю провідних ЗМІ області тривали перемовини представників майдану – з керівництвом ОДА. «Я протягом чотирьох годин на морозі вів багатотисячний мітинг перед облдержадміністрацією, поки мої колеги разом з народними депутатами вели переговори з головою ОДА. Пригадую, мені підносили якісь пластмасові стаканчики з чаєм, я його вже не міг тримати в руках. Але головне було не це, головне було те, що позаду мене стояло три шеренги озброєного «Беркута», екіпірованого щитами, а переді мною – два ряди молодих хлопців, які також були озброєні, відповідним чином екіпіровані», – пригадує Андрій Баранов. Вимоги скласти повноваження регіонали проігнорували. Звістка про це радикалізувала настрої людей. Тож загони Самооборони Полтавського майдану захопили т. зв. червону залу засідань облради – сесійну залу. У ній відбулося надзвичайне засідання обласної Народної ради. «Беркутня залишилася біля ОДА, а обласна рада була порожня. Ми побігли туди і захопили її без бою. Відразу закріпили: тут буде склад, тут їдальня, там розмістимо інформаційний центр, там буде вербування нових сотників… Все було розплановано: де будуть стояти пости, як зв’язуватися по рації… все якось воно планувалося за один раз», – говорить Юліан Матвійчук. «Денис (був у мене такий сотник) мав наказ будувати барикаду. То він побудував її до стелі першого поверху, що не видно було кінця-краю. Я кажу: «Будуйте барикаду десь в іншому місці, бо тут уже нікуди». Реально… хто бачив, там була така височенна барикада, що пандус побудували до неї».
Кременчуцькі майданівці на території міськвідділу міліції заблокували виїзд автобуса до Полтави. Після спілкування активістів з начальником міськвідділу міліції Андрієм Ткаченком міліціонери винесли щити та все обмундирування, автобус повернули на маршрут.

Політв’язні та мобілізація

Від початку лютого 2014-го починаються виразні спроби “обезголовити” протестний рух. Тиск чиниться на очільника полтавського Автомайдану, активістів ради Майдану.
10 лютого. Київський райсуд Полтави задовольнив позов прокуратури щодо припинення перешкоджання користування комунальним майном, тобто протестувальники мали б залишити захоплене приміщення сесійної зали облради.
Неподалік Хорола під час поїздки на столичний Майдан міліція затримала депутата обласної ради, члена Президії ради Майдану Петра Ворону згідно з рішенням Октябрського райсуду Полтави про примусовий привід до слідчого на допит з приводу захоплення зали засідань облради. “З моїм затриманням була майже пригодницька історія. Коли мене попередили: «Тебе запросять для зняття показань, але в той же день можуть заарештувати», – я вирішив їхати на київський Майдан. Кілька людей знали, що я їду в Київ. Поки я їхав до Лубен, автобус двічі зупинявся: перший раз – біля Хорола, нібито була затяжна аварія, а потім у Лубнах, там, де пост ДАІ на об’їзній дорозі. Зупинили автобус і сказали: «У нас є відомості, що один із пасажирів везе з собою зброю». Я тоді вже все зрозумів, не витримав і сказав: «Люди, вибачайте за такі великі затримки. Ці затримки пов’язані зі мною, я – активний учасник Майдану, і мене хочуть затримати». Чому так зупиняли автобус усю дорогу? Тому що саме в цей час відбувалося засідання суду – вони повинні були узаконити мій арешт, щоб було відповідне рішення”, – розповідає Петро Ворона.
11 лютого. Октябрський райсуд Полтави прийняв рішення задовольнити подання прокуратури у справі голови обласної організації партії «Свобода» Романа Чабановського, відправивши його під домашній арешт, та ухвалив запобіжний захід у вигляді домашнього арешту затриманому напередодні голові обласної організації партії «УДАР» Петру Вороні. “На початку лютого проти майданівців відкрили кримінальні справи, проти мене особисто і проти Петра Ворони. Нас звинуватили у захопленні обласної ради, в тому, що ми це організували, керували цим. Хоча, знову ж таки, це була воля Майдану, і всі просто зайшли туди. Тим більше, будівля обласної ради – це не чиясь приватна власність, це власність громади, тому громада має право безперешкодного користування цією будівлею. Після відкриття цих кримінальних справ ми отримали свій домашній арешт. Нам причепили на ноги браслети, і вже наша революція продовжувалася під арештом”, – говорить Роман Чабановський.
13 лютого. Кількасот полтавців – студентів та працівників підприємств у рамках всеукраїнської акції вийшли на попереджувальний страйк, який пройшов у багатьох містах України.
15 лютого. Близько 200 полтавців разом із нардепами Юрієм Бубликом і Олегом Сиротюком пікетували Полтавське міське управління міліції, де допитували двох активістів – Юліана Матвійчука та Анатолія Ханка у справі про захоплення приміщення Полтавської обласної ради. Пікетувальники принесли з собою символічні паперові кайданки та стрічки з написом «Арештуйте мене».
16 лютого. Вранці майданівці розблокували і звільнили від барикад центральний вхід до сесійної зали Полтавської облради.

Підготував Олег Пустовгар,
учасник Революції Гідності, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області.
(Далі буде).

Добавить комментарий