Рибак рибака бачить здалека,  або Чи має право орендар ставка забороняти риболовлю

Рибак рибака бачить здалека, або Чи має право орендар ставка забороняти риболовлю

Незабаром, а саме – 1 квітня, вступить у дію весняно-літня заборона на вилов водних біоресурсів водойм Полтавщини. На кожному конкретному водному об’єкті (у відповідності до наказу Держрибагентства у Полтавській області від 16 березня 2021 року № 65) триватиме вона від майже двох до трьох місяців. (Докладну інформацію про це читайте у сьогоднішньому випуску зорянського додатка «Ситуація»).
Але все минає, спливуть і терміни пов’язаної з нерестом заборони, рибалки знову матимуть можливість займатися улюбленою справою. Та варто зазначити, що непоодинокими є конфліктні ситуації, коли місцевим мешканцям окремі орендарі забороняють навіть купатися у водоймах, що вже казати про конфлікти, які виникають між рибалками-любителями та підприємцями-орендарями. Нещодавно до редакції «Зорі Полтавщини» надійшов лист від рибалок Зіньківської громади. В ньому йдеться:
«Шановна редакція!
Звертаємося до вас із проханням про допомогу. Літо – це пора для любителів рибної ловлі відпочити та насолодитися улюбленим заняттям. Проте в наш час це зробити не так просто. Переважна більшість водойм перебуває в оренді. Більшість орендарів забороняють здійснювати рибну ловлю на ставках, які вони орендують.
Тож звертаємося із проханням на сторінках вашої газети дати роз’яснення стосовно даного питання. Наскільки правомірними є дії орендарів, котрі забороняють рибалити на водоймах? Чи мають право громадяни здійснювати риболовлю на ставках, що перебувають в оренді, якщо мають, то на яких умовах? І головне, якими законодавчими нормами регулюється дане питання? Будемо неймовірно вдячні за допомогу!..»
(Лист із контактними даними автора збережено в архіві редакції).
Ці та інші питання, що стосуються проблематики користування природними водоймами, ми поставили фахівцям Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. І отримали таке правове роз’яснення.

Якими законодавчими нормами регулюється сфера використання водойм в Україні?

Відповідно до статті 13 Конституції України водні ресурси є об’єктами права власності українського народу, при цьому права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених законодавчими актами.
Нормативно-правовими актами, що регулюють дане питання, є Водний кодекс України та Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства» від 18 липня 1998 року № 1126.

Чи має право на купання особа, якщо прохід до водойми загороджений? Чи правомірними є дії особи, яка обмежує доступ до водойми?

Згідно з положеннями статті 47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їхніх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об’єктів без застосування споруд або технічних пристроїв) безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. При цьому також вказано, що з метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні та міські ради, за поданням уповноважених органів влади, можуть встановлювати місця, де забороняються купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об’єктах, розташованих на їх території.
Також у вищезазначеній статті йдеться про те, що забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім випадків, передбачених законом.
Місцеві ради зобов’язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування. На водних об’єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об’єкт в оренду.
Водокористувач, який узяв водний об’єкт у користування на умовах оренди, зобов’язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об’єкті, наданому в оренду.
Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень!
Відповідно до положень статті 51 Водного кодексу України зазначено умови користування водними об’єктами. У користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Водні об’єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Орендарі водного об’єкта зобов’язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо).
При визначенні таких місць перевага віддається традиційно розташованим місцям масового відпочинку. В межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом.
Заборона загального водокористування водними об’єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди. Таким чином, навіть якщо орендар водойми забороняє вам купатись у певному місці, то він не має права самовільно повністю заборонити доступ до відповідної водойми, а про обмеження користування повинен повідомити місцевих жителів. При цьому саме орендар має довести, що обмеження права користування водоймою встановлені.

Наскільки правомірними є дії орендаторів, котрі забороняють рибалити на водоймах? Чи мають право громадяни здійснювати ловлю на ставках, що перебувають у орендній власності, якщо так – то на яких умовах?

Щодо риболовлі, то в даному випадку складно надати об’єктивну оцінку діям орендаря. Проте варто пам’ятати, що орендар має право попередити і контролювати, щоб виловлені види риб, які розводяться в орендованій водоймі, були повернуті. При цьому до уваги може братися лише та риба, що відповідає середньоваговим показникам конкретного виду, що перебуває на відгодівлі. В свою чергу в разі пред’явлення таких вимог ви маєте право вимагати від орендаря надати дозвільні документи, котрі встановлюють час зариблення ставка, видів риб, якими проводилося зариблення, актів виконання відповідних робіт та середню вагу кожного з видів риб в день вилову тощо.

Куди звертатись в разі порушення права на риболовлю?

В разі, якщо орендарі зловживають своїми правами та створюють незаконні перешкоди в доступі до водойм, варто повідомляти про такі випадки органам місцевого самоврядування, на території якого знаходиться відповідний водний об’єкт та викликати поліцію для того, щоб зафіксувати факт вчинення правопорушення, а також звернутися з відповідними скаргами до Державного агентства рибного господарства України. Якщо все ж не вдалось відстояти дійсно порушене право на риболовлю, то захистити свої права можна у суді.
* * *
Тож юридично питання більш-менш врегульоване. Але ж, на жаль, ми живемо в країні, у якій закони виконуються далеко не всіма. І стосується це не лише орендарів, але й самих рибалок. Багато хто з них не лише порушує правила рибальства, а й залишає після себе купи сміття. На жаль, до цивілізації «доросли» далеко не всі.
Нам вдалося поспілкуватися з одним із підприємців, який займається бізнесом з розведення риби. На умовах, що місцезнаходження орендованого ним водного об’єкта не буде розголошено, він погодився викласти точку зору, так би мовити, іншої сторони конфлікту орендарі – рибалки.
Наводимо пряму мову: «Так, ми охороняємо те, що взяли в оренду. Зрозумійте, це лише здається, що наш бізнес легкий і надприбутковий. У справу необхідно інвестувати чималі гроші, особливо на початку. Звичайно, кожен з нас хоче ці кошти не лише повернути, але й собі заробити. А уявіть, якщо всі, кому заманеться, будуть здійснювати безконтрольний вилов. І, повірте, багато хто з рибалок й самі порушують правила. Особисто я місцевих «не ганяю». Звичайно, тих, хто, як людина, приходить з однією вудкою впіймати дві-три рибини на вечерю, не смітить і рибалить у визначених місцях. Як то кажуть, рибак рибака бачить здалеку, та й своїх місцевих ми всіх знаємо. Хто є хто…
Але ж «по-спортивному» рибалять далеко не всі. Я зараз навіть не кажу про браконьєрів із сітками та електровудками. І для багатьох з так званих «пересічних рибалок» це також бізнес. А чому хтось має заробляти за мій рахунок, не вклавши ані копійки? Чи була б тут риба, якби я не зариблював водойму? Не охороняв від браконьєрів? Не дбав про довкілля? Дуже сумніваюся, що так би клювало. В усьому має бути баланс. Я розумію тих, хто хоче за пару годин наловити відро риби. Але ж і нас треба розуміти».
Погодьтеся, у цих словах теж є логіка. Вихід із ситуації вбачається лише один. Стежити за виконанням норм законів і гарантувати права людей «по обидва боки барикад» мають ті, хто відповідно до законів, виконують права власників водних об’єктів, що належать народу України. А саме – органи державної влади та місцевого самоврядування. Кожен у межах своїх чималих повноважень, якими наділив їх народ.
І, мабуть, найголовніше – всі мають поводитися, як люди…

Андрій СОВА
Журналіст

Поділися:

Добавить комментарий