Роль бабусь і дідусів у вихованні онуків

Сім’я – це не тільки батьки і діти. Певну роль у ній часто відіграють бабусі та дідусі, а іноді й інші родичі. Незалежно від того, живуть вони разом з молодими чи ні, їхній вплив на онуків не можна залишати поза увагою.

Насамперед хочу сказати про допомогу, яку надають бабусі та дідусі в догляді за онуками. Вони дбають про них, поки батьки на роботі, доглядають, коли малята занедужали. Сидять із ними, коли молоді вечорами йдуть у кіно, театр або в гості, тим самим певною мірою полегшуючи молодим батькам їхню роботу, допомагаючи зняти напругу й навантаження. Старші родичі розширюють соціальний кругозір дитини, який завдяки їм виходить із тісних сімейних рамок і набуває досвіду спілкування з іншими людьми.
Дідусі й бабусі завжди відрізнялися здатністю дати онукам якусь частку свого емоційного багатства, чого не встигають іноді зробити батьки дитини, або через нестачу часу, або через свою незрілість. Кажуть, що між людьми поважного віку та онуками існує якийсь “містичний зв’язок”: казка, яку розповідає дідусь, набагато цікавіша, ніж та ж сама, розказана татом. Дід і баба займають у житті дитини таке важливе місце ще й тому, що нічого не вимагають від неї, не карають і не лають, але постійно діляться з нею своїм душевним багатством і теплом. Отже, їхня роль у вихованні малюка безперечно важлива і досить значна. Однак не завжди позитивна.
Нерідко деякі бабусі й дідусі псують онуків зайвою поблажливістю, надмірною увагою, тим, що виконують кожне бажання дитини, задаровують її подарунками і мало не купують її любов, перетягуючи на свій бік. У стосунках бабусь і дідусів з онуками є й інші “підводні рифи”. Справа в тому, що вони підривають авторитет батьків, коли дозволяють дитині робити те, що заборонили тато чи мама.
Труднощі, пов’язані з впливом на дітей бабусь і дідусів, звичайно, в кожній родині бувають різними. Багато що залежить від близькості стосунків (спільне або окреме проживання), від “стажу” молодої родини (найсерйознішим є період початкового пристосування), від того, чиї це батьки (жінки чи чоловіка), та інших обставин.
Прийнятною нині є модель “близькі стосунки на відстані”: молода сім’я живе окремо, але ходить у гості, приймає допомогу батьків, у свою чергу допомагаючи людям похилого віку пережити хвороби та самотність.

Дмитро Білай,
викладач вищої категорії.