Роман Майборода:  служіння оперному мистецтву

Роман Майборода

Роман Майборода: служіння оперному мистецтву

Четвертого вересня відійшов у засвіти наш земляк, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Роман Майборода. Син, племінник видатних митців, він був увінчаний лаврами не завдяки протекціям і високим рекомендаціям, а тому, що мав справжній талант. Успадкований, перейнятий на генетичному рівні, розвинений важкою повсякденною працею.

Народився всесвітньо відомий український співак, син композитора, народного артиста СРСР Георгія Майбороди, 28 серпня 1943 року в Кирияківці Глобинського району. Його мама – учителька Ганна Доросіївна Косенко.
Після війни переїздить до Києва, виховувався в сім’ї дядька – Платона Іларіоновича Майбороди. Після закінчення школи подався на київський завод «Радіоприлад». Та гени взяли гору. Вступив на диригентсько-хорове відділення училища імені Глієра. Потім – на вокальне. Військову службу проходив у ансамблі Київського військового округу, після звільнення в запас повернувся в училище.
– Мені батько завжди казав: «Краще хороший диригент, ніж поганий співак», – розповідав Роман Георгійович журналістам ОДТРК «Лтава» під час зйомок телефільму «Вогонь любові, вогонь доброти», – я спочатку погоджувався, пішов в училище на диригентський факультет. Але все одно хотілося співати. Вдома часто збиралися дядько Платон, поет Андрій Малишко, і як затягнуть якої народної – мурашки по шкірі. У нашій сім’ї всі голосисті. Щоправда, чоловіки співали здебільшого тільки після чарки.
Роман чотири рази вступав до консерваторії. Йому постійно відмовляли, говорили: не має даних. Тому все наполегливіше займався вокалом. Київську консерваторію (клас Т. Михайлової) закінчив у 1972 році. З 1971 року працював у Київському театрі опери та балету (тепер – Національна опера України імені Т. Г. Шевченка).
Батько співака, видатний митець, влаштував сина на работу. Треба було доводити свою професійність знову і знову. Керівництво опери, зважаючи на відповідні обставини, доручало йому найскладніші партії. Втім не керівні рішення чи офіційне заохочення були визначальними для Романа Майбороди.
***
«Батько був дуже вимогливим, – ділився спогадами Роман Георгійович, – ніколи не хвалив. Лише після концерту, де мені вперше довелось співати арію Максима з його опери «Арсенал», він підійшов до мене, поплескав долонею по плечу і спокійно сказав: «Ну що ж, Романе, буде толк». А бабуся після того довго плакала. Вона мене виростила. Була замість матері».
Українському баритону Романові Майбороді гаряче аплодували зали Мілана і Москви, Токіо і Парижа. Але важка праця зіграла зі співаком злий жарт. Одну із найскладніших партій оперної світової класики – Ріголетто в однойменній опері Джузеппе Верді, – як правило, виконують двічі, максимум тричі на місяць. На більше у співака просто не вистачає сил: ні фізичних, ні духовних. Роман Майборода півроку гастролював з цією оперою, виконуючи по 8 партій на місяць. Від виснаження ледве не втратив голосу. Після того зрозумів: із Ріголетто треба бути дуже обережним.
Роман Георгійович виконував понад 30 партій: Миколи, Остапа в операх Миколи Лисенка «Наталка Полтавка» і «Тарас Бульба», Гаральда, Максима в операх Георгія Майбороди «Ярослав Мудрий» та «Арсенал», Омара в опері Арсенія Вахнянина «Купало», Євгенія Онєгіна, Мазепи, князя Ігоря в однойменних операх Петра Чайковського і Петра Бородіна та інші.
Як представник знаменитої композиторської родини, як син свого народу, він був інтегрований в український культурний простір, а простіше кажучи, відчував і розумів народну творчість, яка живила і живитиме не одне покоління наших предків і нащадків.
***
Баритон Романа Георгійовича Майбороди чарував своєю силою і красою, внутрішньою наповненістю і неповторною тембральністю. У творчій манері співака поєдналися техніка вокалу, довершеність і природна краса голосу, артистизм і вміння надати кожному своєму герою психологічної достовірності.
У 1974 році Роман Майборода став лауреатом Міжнародного конкурсу в Тулузі (Франція). У 1976 році отримує Гран-прі та Золоту медаль на Міжнародному конкурсі молодих оперних співаків у Софії (Болгарія). У 1989 році його удостоєно високого звання народного артиста України.
2002-го Роман Майборода – серед лауреатів найвищої мистецької відзнаки України – Національної премії імені Т. Г. Шевченка.
Найскладніші й найдраматичніші партії вердіївського репертуару – Ріголетто, Набукко, Амонасро, Ренато, Симон, Яго – у київських та зарубіжних постановках опер «Ріголетто», «Набукко», «Аїда», «Бал-маскарад», «Симон Бокканегра», «Отелло» за емоційною напругою і технічною складністю є вершинами світового вокально-сценічного мистецтва. Трактування цих партій Романом Майбородою вирізняється глибиною відчуття вердіївського кантиленного співу, вокальною досконалістю, психологізмом прочитання кожного образу. Це не раз відзначала українська, зарубіжна музична критика, вбачаючи в українському співакові одного з найцікавіших у Європі виконавців вердіївського репертуару. Це засвідчило запрошення на постановки та виконання провідних партій в операх Джузеппе Верді в сезоні 2000–2001 років до Мадридської королівської опери, тріумфальний успіх у вердіївських виставах у Ризі, Таллінні та Варшаві.
Роман Майборода – майстер камерного співу. Мав широкий концертний репертуар. Гастролював у Франції, Німеччині, Швейцарії, Італії, Іспанії, Канаді, Японії, Греції, Чехії, Польщі.
***
…Роки брали своє. 70-ліття Роман Георгійович Майборода відзначав у статусі провідного педагога вокальної кафедри Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. Він продовжував своє служіння оперному мистецтву, а його студенти з гордістю будуть називати себе учнями Романа Майбороди, співака, який залишив яскравий і неповторний слід в історії українського оперного мистецтва.

Віталій ГРИГОР’ЄВ
Член національних спілок
журналістів та краєзнавців України

Поділися:

Добавить комментарий