Розчиняє камені

Розчиняє камені

«Запропонуйте засіб, який здатний розчиняти камені в організмі й виводити їх».
С.В. РУСНАК.

Марена красильна (марена красильная; Rubia tinctorum) – багаторічна трав’яниста рослина родини маренових. Стебла прямостоячі або підведені, галузисті, чотиригранні, 30–120 сантиметрів завдовжки, по ребрах вкриті колючими, на кінці вниз загнутими шипиками. Листки видовженоеліптичні або яйцевидно-ланцетні, загострені, по краю і зісподу по центральній жилці з колючими щетинками. Нижні листки супротивні, решта – в кільцях по 4–6. Квітки двостатеві, дрібні, в пазушних і верхівкових півзонтиках. Віночок зеленаво-жовтий, зрослолистий, з 5-лопатевим відгином. Плоди ягодоподібні, чорні. Цвіте у червні-липні.
Марена красильна дико росте в Південній Європі, Передній Азії, на Кавказі. На Півдні України її вирощують як лікарську рослину. Часом дичавіє.
Для лікарських потреб використовують кореневище з коренями.
Збирають сировину пізно восени або рано навесні. Викопані кореневища з корінням добре очищають від землі, прив’ялюють на сонці й сушать, розстеливши тонким (3–5 сантиметрів завтовшки) шаром на тканині в добре провітрюваному приміщенні або під укриттям на вільному повітрі й періодично перемішуючи.
Штучне сушіння проводять при температурі 45–50°. Сухої сировини виходить 25–30 відсотків. Її зберігають у сухому провітрюваному приміщенні.
Термін придатності – два роки.
Сировина надходить на заводи для виготовлення галенових препаратів. Аптеки сировину не відпускають.
Кореневища і корені марени красильної містять оксіантрахінони і оксиметилантрахінони та їхні похідні (5– 7,7%) – руберитринову кислоту, рубіадин-глюкозид, рубіадин, луцидин, пурпурин, ксантопурпурин, псевдопурпурин, галіозин іберицин, а також вільний алізарин. Крім того, у кореневищах і коренях є органічні кислоти (лимонна, яблучна, винна та інші), цукри (до 15 % ), пектинові речовини та солі калію і кальцію.
Властивістю галенових препаратів марени є їхня здатність розчиняти і сприяти швидкому виведенню з організму фосфатів, оксалатів і уратів. Поряд з цим вони мають сечогінні, жовчогінні, в’яжучі й спазмолітичні властивості.
Показаннями до застосування марени є нирковокам’яна та жовчнокам’яна хвороби, запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, жовтяниця, закреп, нефропієліт, цистит, ніктурія, поліартрит і подагра.
Є дані про успішне застосування марени як додаткового засобу при лікуванні кісткового туберкульозу, рахіту й кісткового карієсу.
У вітчизняній і зарубіжній народній медицині настій кореневищ використовують при запаленні селезінки, затримці місячних, як сечогінний і проносний засоби.
У суміші з медом кореневища вживають при жовтяниці та втраті пам’яті. Використовують кореневища марени і в гомеопатії.
З готових аптечних препаратів використовують екстракт марени красильної сухий і комплексний препарат цистенал.
Препарати марени красильної протипоказані при гострому і хронічному гломерулонефриті, нирковокам’яній хворобі з порушенням функції нирок та при виразковій хворобі шлунку.
Передозування препаратів марени може спричинити біль і загострення хронічних запальних урологічних захворювань.
Деякі автори рекомендують приймати препарати марени через 40– 60 хвилин після їди, мотивуючи це їхньою здатністю подразнювати кишківник.
Відвар коріння (чайна ложка сировини на 400 мл окропу, варити 10 хвилин, процідити) п’ють по півсклянки тричі на день.
Порошок із коріння вживають по 1–5 г тричі на день, запиваючи невеликою кількістю води.
Екстракт марени красильної сухий приймають по 2–3 таблетки тричі на день при нирковокам’яній хворобі. Перед прийманням таблетки розчиняють у 100 мл теплої води. Курс лікування – 20–30 днів. При необхідності його повторюють через 4–6 тижнів.
Цистенал вживають по 3–4 крапці на цукрі за 30 хвилин до їди при нирковокам’яній хворобі. При виникненні печії приймають під час їди або після їди. При приступі колік приймають одноразово 20 крапель. А хворим із частими приступами колік призначають по 10 крапель тричі на день.

Добавить комментарий