Розведення кіз  у присадибному господарстві

Розведення кіз у присадибному господарстві

Статевої зрілості кози досягають в 5–7-місячному, а відтворювальної – у 1,5-річному віці. У разі несприятливих умов вирощування (годівлі та утримання) молодняк перший раз допускають до парування в 2-річному віці. Парувати тварин небажано доти, поки їх жива маса не досягне принаймні 32 кг. Деякі фахівці не радять допускати до парування кіз, вага яких менше 40 кг. Кози, на відміну від інших видів сільськогосподарських тварин, мають сезонний характер розмноження.
При розведенні кіз необхідно вміти розпізнати охоту. На початку або в кінці парувального сезону ознаки охоти можуть виявлятися слабо. З вересня по лютий прагнення до парування проявляється сильно, і розпізнати кіз в охоті не складно. Тривалість статевого циклу, від першого дня однієї охоти до початку наступної, може варіювати від 18 до 24 днів, залежно від індивідуальних особливостей тварини. Тічка може тривати від 12 годин до 4 діб, а середня її тривалість становить 24–26 годин. Охота в середині парувального сезону, з жовтня по грудень, сильніша і парування в даний період дає більше плідних запліднень. Кітність триває 150 днів. Молоді кози здебільшого дають по одному козеняті, у тварин старшого віку часто їх буває двоє, або й троє.
Основні ознаки охоти кіз наступні:
– зовнішні статеві органи кози набрякають, припухають і стають рожевими або червоними;
– коза поводиться неспокійно, стрибає на інших кіз і часто характерно мекає;
– козу привертає запах козла, вона принюхується;
– коза постійно крутить хвостом чи рухає їм з боку в бік;
– піхвові виділення зазвичай густі і непрозорі на початку охоти, рідкі і чисті протягом охоти, а потім густі і білі в кінці охоти.
Коза, що входить в цикл, може спровокувати інших кіз до неспокійної поведінки. Під час охоти у кози, як і в інших видів сільськогосподарських тварин, проявляється рефлекс нерухомості, вона спокійно дозволяє зробити на себе садку. У деяких кіз ознаки охоти проявляються яскравіше, у інших – протікають мляво.
Якщо ж охота у тварин довго не проявляється, швидше за все, причина криється в ожирінні. Не перегодовуйте кіз, особливо в період парування.
Загальна тривалість життя кіз може становити 15–18 років і більше, а їх репродуктивні здібності зберігаються до 12 років і багато в чому залежать від віку першого покриття. Відтворювальні здатності козлів зазвичай використовуються до 6–8 років. Плануючи розведення кіз, пам’ятайте, що молодих кізочок рекомендується парувати з невеликими козликами, а дорослих – зі старшими і більшими тваринами.
Якщо ви всерйоз зацікавлені розведенням кіз у присадибному господарстві, то для початку слід розібратися в можливих способах парування і вибрати той, який виявиться найбільш підходящим. Козівники застосовують три основні способи: ручне парування, вільне і гаремне. Штучне запліднення кіз в Україні практично не практикується, бо немає банку сперми, а закуповувати її з-за кордону не рентабельно, та й запліднюваність при такому способі досить низька. Набагато дешевше і надійніше придбати козла-плідника або навіть декількох.
Козел-виробник повинен походити від високопродуктивної матки, тому що молочність передається у спадок не тільки через матку, а й через виробника. У нього має бути міцний кістяк, розвинені груди, широка спина, довгий тулуб, прямі правильно поставлені кінцівки і нормально розвинені статеві органи.
До козлів пухових та вовнових порід ставляться особливі вимоги щодо рівня їхньої власної продуктивності. Краще їх закупляти у племінних господарствах відповідної породи.
Перед парувальним періодом поліпшують годівлю козлів, щоб вони мали середню вгодованість. У худих і ожирілих низька запліднювальна здатність.
Під час ручного парування власники тварин самі контролюють покриття козлом-плідником кози, у якої почалася охота. Покривають козу через 6 годин після появи перших ознак охоти. Матку замикають разом з козлом у господарському приміщенні, можна додатково фіксувати козу за допомогою спеціального станка. Не турбуйтеся, якщо тварини почнуть битися – незабаром вони заспокояться. Козел повинен зробити дві садки. Як тільки він зробить першу садку, його відводять, дають відпочити 15–20 хвилин, потім парування повторюють. Не можна залишати козу з козлом в одному загоні надовго – на кілька годин, тим більше на добу.
Саме парування відбувається швидко – за кілька хвилин. Коза вважається заплідненою, якщо козел, крім численних слабких поштовхів, робить один сильний, після якого коза повинна згорбитися. Парування потрібно проводити в тихій спокійній обстановці.
Не перевантажуйте козла. Щоб парування пройшло успішно, коза була кітна, в день козел віком 2–5 років може покривати не більше двох-трьох кіз. Інтервал між кожним наступним паруванням повинен становити не менше 5–6 годин. Навантаження на молодих і старших козлів у два рази менше.
Козликів можна використовувати як плідників у 7–8-місячному віці, що дає змогу інколи обійтися без дорослих козлів, утримання яких у присадибному козівництві невигідне. Використання козлика на 5 матках за сезон істотно не впливає на його вгодованість і смакові якості м’яса, але забивати некастрованих тварин потрібно якомога раніше.
Якщо коза прийшла в охоту, але відбігає від козла, значить, покривати її ще рано. Іноді, перебуваючи в розпалі охоти, коза все-таки не допускає козла. Це відбувається в тому випадку, якщо козлик молодий, запах, що виходить від нього, занадто слабкий, щоб привабити козу. Якщо є вибір, краще парувати козу з дорослим козлом (старше 1,5 року).
Увага! Не допускайте спорідненого спаровування. Козел-плідник за походженням не повинен бути в близькій спорідненості з матками, яких він покриває, тому що в цьому випадку народжується менш життєздатне потомство з низькою продуктивністю. Крім того, при спорідненому спаровуванні нерідко народжуються виродки.
Вільне парування відбувається, коли тварин обох статей протягом парувального сезону утримують разом. Козли покривають маток, які прийшли в охоту, без будь-якого втручання людини. Цей спосіб простий, але козли-плідники використовуються нераціонально, в результаті чого їх репродуктивний термін використання скорочується. Крім того, встановити «батьківство» (якщо козлів кілька), час покриття і очікуваного окоту практично неможливо.
Гаремне парування – це спільне утримання під час парувального періоду одного плідника з декількома спеціально відібраними матками. Хоча використання козла-плідника при такому способі теж нераціональне, зате якість потомства можна контролювати, адже відбір маток ви здійснюєте самі.
Кітність кози можна визначити декількома способами: шляхом лабораторного дослідження крові, дослідження цервікального слизу, а також застосовуючи ультразвукове дослідження (УЗД).
По закінченні трьох тижнів з дня парування коза вважається заплідненою, якщо вона знову не прийде в охоту. Як і у будь-якої самки, кітність у кози в другій половині терміну можна визначити за величиною живота. Однак слід пам’ятати, що у кіз живіт росте не вшир, а вниз.
Вам необхідно вранці перед годівлею тварини оглянути її живіт. Для цього станьте ззаду кози і присядьте. У кітної самки низ живота буде трохи опущений, а ще мати асиметрію. Один бік буде більш опуклим, ніж інший. Коли коза лежить, іноді можна помітити поштовхи або рух плода всередині.
При наявності кітності можна простежити видозміну зовнішніх статевих органів самки. Тазові кістки тварини трохи розширюються, розправляються складки під хвостом. Самі статеві губи стають більш набряклими, м’якими і трохи опуклими.
При застосуванні методу пальпації або промацування достовірні результати можна отримати з тримісячного терміну кітності. У лівій половині живота у кози знаходиться рубець, праву половину поступово заповнює матка, в якій знаходиться плід. Промацуючи праву половину живота кози (до годування), можна відчути поштовхи козенят, а іноді навіть відчути їх серцебиття. Якщо ви вмієте працювати з фонендоскопом, шанси почути серцебиття козеняти збільшуються.
Зазвичай при спробах прощупати живіт коза напружує черевні м’язи. Щоб вони розслабилися, потрібно зібрати в складку шкіру на холці тварини.
Кітність кози остаточно підтверджується через пару місяців, коли її вим’я стає трохи повніше, набухає, а при дотику до нього коза присідає.
Кітна коза стає більш спокійною, ходить плавно і обережно, оминаючи перешкоди, які раніше могла перестрибнути, а також у неї спостерігається збільшення апетиту.

Дмитро БІЛАЙ,
магістр з технології виробництва та переробки продукції тваринництва.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий