Розвивайся, інтегруй, дій

Розвивайся, інтегруй, дій

25-річна дівчина з Кустолово-Суходiлки Машівського району зараз мешкає у Києві, працює розробницею мобільних додатків і хоче організувати курси дистанційних професій для дівчат із сіл.
Лілія Нескоромна – одна зі стипендіатів фонду «Повір у себе». Шлях від маленького села на Полтавщині до столиці України не був для неї складним, тому що дівчина дуже любить вчитися. Після закінчення 9-го класу в рідному селі вона вступила до ліцею-інтернату для обдарованих дітей імені А. С. Макаренка, що у Ковалівці Полтавського району.

– Пройшла конкурс і потрапила в математичний клас. У нас було по дев’ять годин математики на тиждень, по чотири – фізики й інформатики. Навчання захоплювало. А уже перед його закінченням директор Валерій Шульга розповів про благодійний фонд «Повір у себе» й те, як родина Іванчиків допомагає школярам отримати вищу освіту. Для дітей із незаможних сільських родин це – стипендія від фонду, оплата гуртожитку і безліч можливостей реалізувати себе під час навчання, – розповідає Лілія Нескоромна.
Розмір стипендії від фонду залежить від оцінок студентів. Лілія Нескоромна, крім благодійної підтримки, отримувала ще й стипендію від свого вишу. Також допомагали батьки. Завдяки фонду «Повір у себе» і своїй сім’ї дівчина шість років навчалася у Київському національному університеті імені Т. Г. Шевченка. Із вибором факультету, до речі, допомогла Ірина Іванчик.
– Пам’ятаю, липень, я подала документи на 15 зовсім різних факультетів. Хотілося і архітектурою займатися, і журналістикою, і пов’язати своє життя з технологіями. Я з дитинства люблю малювати, багато читала і читаю. Можливо, тому хотілося «всього і зараз»? А Ірина Вікторівна сказала: «Іди на мехмат. Із математичною освітою зможеш стати й архітектором, і журналістом». Я вдячна їй за цю пораду. Сьогодні багато відомих підприємливих людей стають блогерами, розповідаючи про свої успіхи. І 90 відсотків з них мають технічну освіту, – розмірковує Лілія Нескоромна.
Вона отримала диплом магістра за спеціальністю «прикладна математика».
Сьогодні дівчина живе і працює у Києві, вона – розробниця мобільних додатків. Робота подобається, але самовдосконаленню немає меж, вважає Лілія. Крім того, одна з ідей, яку їй хочеться реалізувати для інших, стосується громад у селах.
– Можна залучити до онлайн-роботи розумних дівчат і жінок, які зараз, окрім господарства і дітей, нічого не бачать. Професії, пов’язані з комп’ютерною технікою, не вимагають присутності в офісі. Подібна дистанційна робота дає можливість реалізуватися і заробити гроші. Усе це точно буде не зайвим людям, які через життєві обставини змушені сидіти вдома, особливо в селах. Хочу організувати онлайн-курси «дистанційних» професій. Із свого досвіду знаю, що такі фріланс-проєкти – це дуже просто і корисно, цьому не важко навчитися. Почати можна хоча б з мого села, – ділиться дівчина.
Лілія має насичене життя. Таким воно було і в студентські роки. Під час навчання вона неодноразово брала участь у цікавих заходах для сільської молоді. Серед них – «Підйом!» і «РІД: Розвивайся.Інтегруй.Дій» – проєкти, де серед організаторів – агропромхолдинг «Астарта-Київ», благодійний фонд «Повір у себе» та інші відомі вітчизняні та іноземні інституції.
Крім того, під час навчання та щорічних зустрічей із представниками фонду та його протеже дівчина знайшла однодумців. Інші стипендіатки з Полтавщини – Ірина Ященко і Женя Пасько – стали її друзями.

ГО «Полтавщина Аграрна».

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий