Руслан ГУРАК: "Ми прагнемо, щоб система освіти зазвучала, як злагоджений оркестр"

Руслан ГУРАК: «Ми прагнемо, щоб система освіти зазвучала, як злагоджений оркестр»

Забезпечення якості освіти – це система ідей, інструментів і ресурсів, яка дає можливість отримати вимірювану інформацію про рівень освітньої та управлінської діяльностей у закладі загальної середньої освіти, а також забезпечує формування плану його удосконалення. У статті 6 Закону України «Про освіту» в 2017 році вперше серед засад державної політики визначено «забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності».
Як уже повідомляла «Зоря Полтавщини», нещодавно у Полтаві відбувся коворкінг для лідерів закладів загальної середньої освіти «Створюємо простір якісної освіти разом». Участь у ньому взяв Голова Державної служби якості освіти України Руслан Гурак, який дав інтерв’ю нашому виданню.

– Руслане Васильовичу, розкажіть про функції і повноваження очолюваної Вами організації.

– Державна служба якості освіти України створена відносно недавно, але має міцний фундамент. Її попередником була Державна інспекція закладів освіти – орган, який здійснював перевірки шкіл, університетів, дитячих садочків щодо дотримання освітнього законодавства. Державна атестація шкіл, яка існувала в Україні, й контроль та нагляд у сфері освіти фактично відбувалися на двох ланках: одна ланка – Державна інспекція закладів освіти, а інша – це місцеві органи управління освітою і відділи освіти. Саме останні й здійснювали державну атестацію шкіл. Тобто атестація була їхнім плановим заходом. І що відбувалося надалі? Місцевий орган управління освітою концентрував майже всі повноваження – він виділяв кошти, призначав директора, фактично приймав на роботу педагогічних працівників, проводив методичну підтримку й водночас… здійснював перевірку. Тобто п’ять повноважень були в одних руках. Про яку ефективність і об’єктивну інформацію в загальнодержавному масштабі можна говорити, якщо діяв принцип «Я призначаю директора, я ж його оцінюю і контролюю»? До цих повноважень додавалося ще й питання фінансового забезпечення (виділення коштів закладу освіти). З іншого боку, суть державної атестації полягала лише в тому, щоб знайти порушення і недоліки.
– Тепер філософія змінюється?
– Так, змінити ситуацію має впровадження іншого механізму. Тобто засновнику школи залишаються повноваження стосовно призначення керівника школи, надання сервісної підтримки та утримання закладу освіти. А Державна служба якості освіти України та її територіальні підрозділи проводитимуть інституційний аудит, перевірки у сфері освіти і стають загальнодержавною вертикаллю виконавчої влади, яка має збалансувати і дотримання законодавства, і дотримання державного стандарту в умовах децентралізації.
– У чому полягає суть інституційного аудиту?
– Скажу так: школи, як і будь-які інші установи, досить насторожено ставляться до перевірок. Перевірок ніхто не любить. Тож ми розглядаємо інституційний аудит насамперед як процедуру менторства. Тобто основною метою інституційного аудиту є оцінювання якості освітньої діяльності закладу освіти та вироблення рекомендацій щодо вдосконалення внутрішньої системи забезпечення якості освіти. Бо насправді якість освіти кожен розуміє по-різному, тож ми маємо прийти до загальновизнаного балансу, але є й інший бік – це дотримання законодавства, бо держава гарантує учням та їхнім батькам і якість, і доступність отримання освіти. Тож коли ми говоримо про якість і про доступність, то беремо на себе спільно зі школою відповідальність за збереження всього того, що вже напрацьовано, і реалізацію тих завдань, які ставить перед нами сьогодення, адже світ швидко змінюється. Ми всі разом маємо невпинно працювати над покращенням якості освіти. Отже, зустрічаючись із керівниками закладів освіти, представниками місцевих органів управління освітою, завжди наголошуємо: «Нас не потрібно боятися. Наше завдання – спільно визначити, що працює, що не працює, як зробити так, щоб покращити освітнє середовище, як поліпшити стратегію розвитку кожного окремо взятого освітнього закладу». Це комплексні, базові речі, які ми хочемо пояснити, щоб люди зрозуміли, як їх потім будуть оцінювати ззовні, за якими критеріями, за якими індикаторами. Щоб вони були до цього готові.
– І за якими ж критеріями це відбуватиметься?
– В інституційному аудиті є чотири напрями, за якими оцінюється заклад освіти: перший – управлінська діяльність; другий – це сфера оцінювання здобувачів освіти, тобто простими словами – як вчителі оцінюють досягнення учнів; третій стосується безпосередньо вчителів, тобто їхньої викладацької діяльності, професійного розвитку, навичок комунікації тощо. І четвертий – освітнє середовище закладу освіти, тобто наскільки безпечно та комфортно у школі, як організоване харчування тощо. За цими чотирма сферами є 52 конкретних критерії, які мають індикатори, що дають можливість оцінити рівень кожного напряму за 4-рівневою шкалою: «високий», «достатній», «вимагає покращення» і «низький».
– Якщо говорити глобально, як би Ви оцінили сучасний стан освіти в Україні та на Полтавщині за цією шкалою? Адже думки нині висловлюються різні. Й одразу дайте самооцінку роботи очолюваного Вами відомства.
– Ми досить самокритично ставимося і до своєї роботи. Тож, якщо узагальнити, на всі три запитання моя відповідь – «вимагає покращення». Як на Полтавщині, так і в цілому в Україні, є заклади освіти з різним рівнем. Є майже взірцеві, є й ті, що відверто «недотягують» до сучасних вимог. Але існують питання, які стосуються всієї галузі. Коли ми говоримо про порівняльні моніторинги, що проводяться у світі, то одразу можна згадати нещодавній міжнародний моніторинг PISA 2018 (експерти порівняли середні показники учнів у віці 15 років з 78 країн світу. Досліджувалися результати з математики, читання і природничо-наукових дисциплін. – Авт.). І варто зазначити, що, наприклад, стосовно математики висновки міжнародних експертів викликають стурбованість. Ми бачимо, що є у нас проблемні питання і стосовно вивчення фізики, хімії. Бачимо, й який конкурс при вступі до педагогічних університетів на ці спеціальності. Тож працювати є над чим. Працювати всім разом. Власне, що ми і намагаємося робити.
– Давайте коротко зупинимося на питанні сертифікації педагогічних працівників, адже це теж належить до компетенції Державної служби якості освіти України.
– Одразу хочу зазначити, що нині сертифікація є цілком добровільною, пройти її можуть вчителі початкової школи і поки що лише за квотним принципом (цьогоріч квота для Полтавської області становить 69 осіб. Минулого року сертифікацію на Полтавщині пройшли 22 вчителі початкових класів. – Авт.). Як бути далі зі сертифікацією вчителів-предметників, директорів шкіл, покаже в тому числі й цей досвід. Ті, хто вирішив перевірити свої сили, у разі проходження сертифікації звільняються від чергової атестації і отримують двадцятивідсоткову доплату до посадового окладу. Якщо сертифікат не отримано, це не призводить до жодних негативних наслідків для педагога. Питання обов’язкової сертифікації всіх педагогічних працівників на сьогодні поки що не стоїть.
– І на закінчення інтерв’ю, будь ласка, розкажіть про себе. Ви жорсткий керівник? Як формується команда і яка, так би мовити, Ваша особиста місія?
– Знаєте, мене завжди надихав приклад оркестру. Перед початком виступу музиканти настроюють свої інструменти, і звучить це не досить гармонійно, а потім кожен якісно робить свою справу під керівництвом диригента і лунає прекрасна музика. Ось у тому, щоб створити гармонію з різноголосся, я й бачу місію кожного керівника, в тому числі й в освітянській сфері. У нас молода, ініціативна, відповідальна команда. Ми прагнемо, щоб система освіти в Україні зазвучала, як злагоджений оркестр!

Андрій ФІАЛКОВСЬКИЙ
«Зоря Полтавщини»

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий