Салат у зиму – варіант безпрограшний

Салат у зиму – варіант безпрограшний

Серед зеленних культур салат найбільш поширений. До того ж висівати його під зиму – безпрограшний варіант. Ранній урожай вдасться отримати незалежно від того, дощова весна чи суха. Окрім цього, насіння культури добре переносить низькі температури, тому посів нерідко проводять при стійкому похолоданні, коли показники термометра опускаються до позначки -2…+2°С.
Листки салату містять каротин (провітамін А), вітаміни В1, В2, С, Р, К, Е. За вмістом вітамінів Е і К салат займає перше місце серед зеленних культур. Крім того, у його листках є яблучна, лимонна і щавлева кислоти, аспарагін і гіркувата на смак речовина лактуцин, а також мінеральні солі (найбільше кальцію і заліза).
Салат – самозапильна культура, хоча добре запилюється і перехресно, тому під час вирощування кількох сортів слід додержуватися просторової ізоляції – до 300 м на відкритій місцевості і 100 м на полях із лісосмугами або природним захистом. Схожість насіння салату зберігається протягом 3–4 років.

Багатство сортів і видів

Найвідомішими є три види салату: латук (Lactuca sativa L.), ендивій (Cichorium endivia L.) і салатний цикорій, або вітлуф (Cichorium in tubus var. foliosum Hedl.). Серед них найрозповсюдженіший – латук (городній салат). Ендивій і салатний цикорій мають незначне поширення. Ендивій утворює розетку дрібнорозсічених листків, які використовують здебільшого для гарнірів. Салатний цикорій формує коренеплід. Салат-латук, у свою чергу, поділяють на три різновидності: листковий, головчастий і ромен.
Листковий салат – найбільш скоростиглий. У відкритому ґрунті товарний урожай (розетку листя) отримують через 25–45 днів після появи сходів. Головчастий салат утворює напівпідняту розетку листя, у центрі якої формується округла або округло-плеската за формою головка. За тривалістю вегетаційного періоду розрізняють сорти скоростиглі (вегетаційний період – 45–60 днів), середньостиглі (61–70 днів) і пізньостиглі (71–90 днів). У скоростиглих сортів головки дрібніші й нещільні (30–70 г), у пізньостиглих – більші та щільні (150–500 г).
Салат-ромен утворює дещо підняту розетку, усередині якої формується нещільна видовжено-конусоподібна головка масою 200–300 г. Вегетаційний період – 70–120 днів. Ендивій і ескаріол (Cichorium endivia L. var. crispum, var. lativoIіum L.). Розрізняють однорічні й дворічні форми. В обох різновидів листки утворюють велику прикореневу розетку.
В ендивію листки сильнорозсічені, хвилясті, вузькі, в ескаріолу – широкі, із суцільним краєм листкової пластинки. Забарвлення листків зелене або жовто-зелене. Однорічні форми на першому році життя утворюють прямостояче стебло заввишки до 1–1,2 м, з розгалуженнями. В умовах тривалого дня за нестачі вологи в ґрунті рослини швидко формують квітконосні стебла, не утворюючи листкової розетки. Вегетаційний період від сходів до технічної стиглості – 75–90 діб.
Цикорій салатний, або вітлуф, – дворічна рослина. На першому році життя утворює велику розетку листків зворотнояйцеподібної або видовженої форми, темно-зеленого забарвлення і білий довгий коренеплід конічної форми діаметром 5–6 см. Із коренеплодів, які мають непошкоджені верхівкові бруньки, взимку і рано навесні одержують відбілені видовжені головки з хрумкими листками. Для вигону коренеплоди висаджують у тирсу чи ґрунтосуміш і зверху засипають зволоженою тирсою або пухкою землею шаром 20 см. Вигін триває 25–30 діб. Висаджені навесні або залишені в ґрунті на зиму коренеплоди утворюють прямостоячі високі (до 1,5 м) стебла з розгалуженнями і квітки, зібрані в кошики. Забарвлення квіток блакитне, рідко – біле.

Технологія вирощування

У сівозміні салат вирощують після угноєних попередників – огірка, цибулі, капусти та ін. На підзимніх посівах рослини напровесні підживлюють азотними добривами. Внесення перед сівбою мікродобрив посилює ріст рослин і підвищує якість продукції. Восени та навесні ґрунт обробляють так само, як і під моркву. Щоб забезпечити конвеєрне виробництво товарної продукції, насіння салату висівають під зиму і в кілька строків навесні, а також вирощують його розсадним способом.
Підзимні посіви найефективніші на легких родючих ґрунтах. Щоб насіння восени не проросло, сівбу проводять перед замерзанням ґрунту. З таких посівів продукція з відкритого ґрунту надходить на 10–12 діб раніше, ніж із ранньовесняних. Після накриття посівів поліетиленовою плівкою продукцію салату можна мати в першій половині травня. Напровесні насіння салату висівають у два-три строки: перший раз – на початку польових робіт, наступні – через 8–10 діб після попередніх. Вирощування салату розсадним способом прискорює надходження ранньої продукції з відкритого ґрунту на 10–12 діб.
Розсаду салату вирощують у теплицях, на грядках або в посівних ящиках (розміром 50х35 см) чи парниках. Спосіб сівби рядковий із шириною міжрядь 3–5 см. Розсаду також можна вирощувати в торфоперегнійних горщечках розміром 3х3–6х6 см. Для прискорення появи сходів посіви на 2–3 доби вкривають плівкою. Від початку появи сходів до утворення 2–3 справжніх листків температуру підтримують у сонячні дні в межах 16–18°С, у похмурі – 10–12°С, уночі – 8–10°С, а відносну вологість повітря – на рівні 65–75%. Сходи проріджують на відстань між рослинами 2–3 см. Рослини поливають помірно, у ранкові години, з подальшим провітрюванням споруд. У разі потреби – підживлюють (у 10 л води розчиняють 20 г аміачної селітри і 7 г сульфату калію). За 7–8 діб до висаджування рослини загартовують. У фазі 4–5 справжніх листків 20–30-денну розсаду висаджують у відкритий ґрунт широкорядним (45 см) або стрічковим способом. У рядку рослини розміщують на відстані 15–20 см. Горщечкову розсаду можна висаджувати і в 35–40-денному віці.
Норма висіву насіння салату головчастого за весняної сівби становить 1,5–2 кг/га, листкового – 2–3 кг/га, глибина загортання – 0,5–2 см. До і після сівби проводять коткування. За підзимньої сівби норму висіву насіння збільшують на 25–30%. Глибина загортання – 0,5–1 см. Сходи салату на підзимніх посівах з’являються після розмерзання ґрунту, а на весняних – через 6–10 діб після сівби.
Уперше посіви салату головчастого в рядку проривають через 10–15 діб після появи сходів, залишаючи рослини на відстані 3–5 см одна від одної, вдруге – у фазі розетки через 15–20 діб після першого (на відстані 15–20 см). Слід зазначити, що посіви листкового салату не проривають. Збирання врожаю салату головчастого починають тоді, коли сформуються типова розетка і головка. Запізнення зі збиранням призводить до утворення квітконосного стебла та погіршення якості продукції.
Урожайність салату головчастого становить 150–200, листкового – 100–120 ц/га. Технологія вирощування салату ромен така сама, як і вирощування салату головчастого.

Г. ЯРОВИЙ, О. РОМАНОВ.
(«Овочівництво»).

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий