Нині виробництво сільськогосподарської продукції становить близько 50 відсотків усього валового виробництва в Україні. А експорт продукції АПК торік склав 42,5% загального експорту країни!
Про підсумки минулорічної роботи, плани, проблеми й виклики, які постають перед сільськогосподарською галуззю, – у розмові з директором департаменту агропромислового розвитку ОДА Сергієм ФРОЛОВИМ.
– Отож, Сергію Олександровичу, розпочнемо з підсумків.
– Полтавщина торік отримала досить вагомий результат з валового збору зернових культур – 4,3 мільйона тонн, і це 3-тя позиція в державі після Вінниччини та Дніпропетровщини. Але для нашої області, яка в попередньому 2016 році зібрала 5,8 мільйона тонн збіжжя, – це критично мало. Адже аграрії краю зробили все для того, щоб отримати більший урожай. Надто вплинули погодні негаразди на кукурудзу, якої недобрали майже по 3 тонни на кожному гектарі. По 16 тонн на гектар недодали й цукрові буряки, не порадувала сільгоспвиробників і соя, хоча за валовим виробництвом цих культур область займає, відповідно, 4-те і 3-тє місця в державі. А виробленого цукру маємо понад 220 тисяч тонн. Загалом область повністю забезпечена сільгосппродукцією. До того ж дві третини зібраних ранніх зернових культур – продовольче зерно ІІ і ІІІ класу.
Ми залишаємося потужною аграрною областю, яка відіграє важливу роль у продовольчій безпеці держави, адже за рівнем валового виробництва рослинницької і тваринницької сільськогосподарської продукції ми, за попередніми розрахунками, на 4-му місці в Україні.
Минулої осені в області посіяно 253 тисячі гектарів озимих культур. Це на 5 відсотків менше попереднього року. Більшій площі посівів озимого клину завадив надвисокий дефіцит вологи в грунті. Але тепла дощова осінь дещо виправила ситуацію, тож на початок зими аграрії мали практично стовідсоткові сходи. Загалом 93 проценти озимих посівів ввійшли в зиму в доброму й задовільному стані, решта – у зрідженому.
– Минулого року наші аграрії заробили достатньо коштів, щоб без кредитів провести комплекс весняних польових робіт?
– На жаль, це не зовсім так. І причиною цього не тільки недобір збіжжя, а й цінова ситуація на агроринку. Адже, скажімо, продовольча пшениця станом на початок 2018 року зросла в ціні проти попереднього року приблизно на 12–14 відсотків, кукурудза, за досить відчутного спаду врожайності, – лише на 1 процент, соя й соняшник – приблизно на 5 відсотків. Тоді як промислова продукція здорожчала на понад 20 відсотків. Такий ціновий диспаритет створює проблеми при підготовці до проведення комплексу весняно-польових робіт. Відтак у цьому році дефіцит обігових коштів у агровиробництві області складатиме близько одного мільярда гривень, хоча в попередні роки сільгоспвиробники потребували додаткових фінансових ресурсів на рівні 500–700 мільйонів гривень. До речі, попередні переговори з банкірами засвідчили, що вони мають достатній грошовий ресурс і готові співпрацювати з аграріями та збільшувати кредитний портфель. Якщо минулого року відсоток за користування кредитами коливався в межах 24–26 відсотків, то в цьому році потужним господарствам із хорошою кредитною історією можна сподіватися на 19–20 відсотків. Своєрідною паличкою-виручалочкою будуть і товарні чи фінансові аграрні розписки – це кредитування матеріально-технічними ресурсами або грошима під заставу майбутнього урожаю. Щоправда, в такому випадку в сільгоспвиробника мають бути в наявності усі документи, що підтверджують його право на землю чи на її обробіток. Цей проект вперше започаткували на Полтавщині ще в кінці 2014 року, і за весь цей період, понині, в області укладено 44 аграрні розписки зі 190 – по Україні. Із 1,3 мільярда гривень, виплачених за цими розписками, 500 мільйонів отримали аграрії нашої області. Ще одне джерело фінансування – Аграрний фонд (АФ) та Державна зернова компанія. Скажімо, торік за форвардними контрактами сільгоспвиробники продали АФ 53 тисячі тонн продовольчого зерна на суму близько 200 мільйонів гривень, з яких майже 120 мільйонів виплачено авансом. А отже, є впевненість, що завдяки всім переліченим можливостям аграрії області зможуть отримати необхідний грошовий ресурс, аби вчасно провести комплекс весняних робіт у полі.
– Недобір урожаю, ціновий диспаритет, інші проблеми, наскільки вони впливають на можливість оновлення машинно-тракторного парку сільгоспвиробників?
– Торік аграрії області придбали більше 800 одиниць сільськогосподарської техніки на загальну суму 1,1 мільярда гривень. Близько 90 відсотків техніки – іноземного виробництва. 78 сільгосппідприємств скористалися державною програмою з 20-відсоткового відшкодування за придбані сільгоспмеханізми. Таких загалом придбали на суму 30 мільйонів гривень, з яких 5 мільйонів відшкодувала держава. У поточному році під зазначену програму здешевлення вітчизняної техніки сума з Держбюджету збільшується.
– Сергію Олександровичу, яка ситуація у тваринництві? Адже торік у нашій області було понад 30 випадків захворювання свиней на африканську чуму. Це, до речі, найбільше в Україні.
– На жаль, маємо спад свинопоголів’я і великої рогатої худоби, в тому числі корів. У господарствах відмовляються утримувати ВРХ через постійно зростаючу вартість матеріально-технічних ресурсів, тоді як ціна на молоко підвищується значно меншими темпами. Що ж до населення, утримувачі худоби старіють, та й закупівельні ціни на молоко не влаштовують людей. Якщо в 2016 році молокосировина добре підвищувалася у вартості, то торік вона здорожчала лише на 5 відсотків і становила в середньому 9 гривень за кілограм по сільгосппідприємствах і 5,5 гривні – в господарствах населення. Тож за минулий рік кількість ВРХ зменшилася на 5 тисяч голів, у тому числі корів – на 4 тисячі. Водночас у підприємствах, які мають сучасні потужні тваринницькі комплекси, ситуація ліпша. Там, завдяки технологіям, собівартість виробництва нижча, а якість молока краща.
На жаль, поголів’я свиней в області зменшилося на 62 тисячі. У тому числі 55 тисяч – за рахунок зниження чисельності в сільгосппідприємствах, зокрема через закриття Білицького свинокомплексу. В населення зниження поголів’я становить 7 тисяч одиниць. Отже, африканська чума свиней вплинула на зменшення поголів’я не надто відчутно. До речі, компенсація з резервного фонду області та місцевих бюджетів за вилучене поголів’я свиней у місцях спалаху африканської чуми свиней була фактично стовідсоткова. Не компенсовано лише одному великому сільгосппідприємству з Оржицького району. Однак контроль відповідних служб за епізоотичною ситуацією в області, звісно, потрібно посилити.
– У цьому році держава передбачила 4 мільярди гривень на розвиток тваринництва в Україні. На вашу думку, це поліпшить ситуацію в галузі?
– Я маю дещо інший погляд на цю ситуацію. Загалом 2,5 мільярда гривень на здешевлення будівництва тваринницьких комплексів – це непогані гроші, але за нинішніх умов чи будуть сільгоспвиробники їх стільки будувати? До речі, що стосується підтримки тваринницької галузі, торік держава погашала сільгоспвиробникам заборгованість минулих років. Відтак область отримала 10 мільйонів гривень, із них 2 мільйони – підтримка садівництва, решта – розвитку тваринництва. Загалом же агропромисловий комплекс області в минулому році отримав від держави за всіма програмами підтримки різних галузей 32 мільйони гривень. Сума повернення податку на додану вартість сільгосппідприємствам області торік загалом склала більше 200 мільйонів гривень, і це найбільше в Україні. У цьому році, на жаль, повернення ПДВ відмінили. Натомість держава запропонувала 2,5 мільярда на будівництво тваринницьких комплексів і компенсацію кредитів, узятих на їх будівництво. То чи всі поставлені в рівні умови? Адже комплекси будуватимуть не всі. Відтак держава не зацікавлює всі агроформування у розвитку та виробництві продукції тваринництва. Наша область пропонувала 500 мільйонів залишити на компенсацію кредитів, а 2 мільярди – як дотацію на вироблену продукцію. Щоб усі – й великі, й малі – господарства отрималисвою частку державної підтримки в залежності від виробленого. Однак єдине, що нам вдалося відстояти, – півтори тисячі гривень дотації на одну корову. Хоча це не перекриває того, що було в попередні роки.
У цьому році держава зекономить на програмі підтримки тваринництва. Сергій Фролов навів конкретний приклад: господарство, в якому утримують 1000 голів корів, у цьому році отримає лише 1,5 мільйона гривень державної підтримки, тоді як за умови повернення ПДВ отримало б 7,5 мільйона.
– Наскільки стабільно в області розвивається фермерство, чи впроваджуються нові види діяльності: садівництво, ягідництво, рибництво? Чи розвивається кооперація?
– На Полтавщині зареєстровано більше, ніж 2 тисячі фермерських господарств. Із них діючих – 1820–1850. Близько 80 відсотків господарств обробляє до 100 гектарів земель кожне. Сумарна площа земель, що обробляються фермерськими господарствами, становить 17 відсотків загального масиву області. На жаль, тваринництвом займаються лише 30 дрібних агроформувань. Загалом фермерам господарювати складніше: банки дають кредити лише під вагому заставу, а в них такої немає. І це є проблемою. Чи не єдина можливість залучити фінансові ресурси – аграрні розписки.
На підтримку малих агроформувань держава спрямує 1 мільярд гривень, які частково компенсуватимуть придбання насіння, техніки (до 40%) чи “тіла” кредиту (25%). Планують підтримати дрібних аграріїв і коштами з обласного бюджету. Якщо фермер, наприклад, придбає мобільну техніку вітчизняного виробництва, то загальна сума відшкодувань може скласти до 50 відсотків її вартості.
Загалом в області спостерігаються тенденції щодо збільшення площ під садами і ягідниками. Активізується пасічництво, створюються нові об’єднання бджолярів. Зростає і кількість кооперативів, які займаються формуванням товарних партій сільгосппродукції для її реалізації. Торік в рамках обласної програми підтримки дрібних агровиробників з бюджету області було виділено 2,6 мільйона гривень, ще 1,1 мільйона – з місцевих бюджетів. Ці кошти в основному використано на створення 6 нових обслуговуючих кооперативів. Зокрема в Гадячі, Пирятині. До речі, вже другий рік працює обслуговуючий кооператив “Пирятинський степ”, створений учасниками АТО. Він спеціалізується на обробітку грунту. Створюються й молочні кооперативи. Досить цікавим є напрямок роботи з посадки садів і ягідників у навчальних закладах, школах та училищах. Зокрема такі сади торік посаджено в Котельві, Гадячі, Пирятині, у Решетилівці – в аграрному ліцеї. Там уже навіть крапельне зрошення проведено. Є профільні плани розвитку і в інших районах. Минулого року загалом посаджено 13 гектарів садів. Торік садівничий кооператив у Диканському районі сертифікував 13 гектарів під органічну малину, придбав холодильне обладнання для заморожування ягід. Є садівничий кооператив і в Гадяцькому районі.
В області діє 18 сільськогосподарських кооперативів, з яких 12 – молочарських, а всього зареєстровано близько 40. Варто наголосити, що в цьому році державну підтримку отримають і ті кооперативи, які відновлять свою роботу, але тільки за умови, що в них буде не менше 30 співзасновників.
Сімейних тваринницьких ферм в області створено близько півтора десятка. Для цього потрібен хороший стартовий капітал, бо, скажімо, вартість племінної корови нині сягає 50 тисяч гривень. Державна компенсація за придбання такої годувальниці передбачається до 50 відсотків її вартості. Торік була створена сімейна ферма в Новосанжарському районі, її засновники отримали компенсацію і за районною, і за обласною програмами фінансування АПК.
– Що цікавого нині є в питаннях інвестицій в АПК? Ваша точка зору на ринок землі й основні перспективні напрямки розвитку аграрного комплексу області.
– Внутрішні капітальні інвестиції в аграрне і лісове господарство торік склали 3,2 мільярда гривень, що в 1,5 разу більше 2016 року. Іноземні інвестиції з кінця 2013 року в АПК практично не надходять, і навіть припинено фінансування незавершених проектів. Загалом в області працює 60 інвестиційних проектів на загальну суму понад 800 мільйонів гривень. 44 проекти на суму 270 тисяч гривень уже реалізовано в рослинництві, тваринництві, переробній галузі.
Пріоритетними напрямками розвитку АПК у 2018 році будуть допомога дрібним виробникам і розвиток тваринництва, органічного землеробства, водного господарства і рибництва. В області є майже 2000 ставків, придатних до риборозведення, а в оренді перебуває лише 800. Значну увагу приділятимемо поліпшенню родючості земель, насінництву в рослинництві й селекції в тваринницькій галузі. У полі зору перебуватимуть земельні відносини, розрахунок за оренду паїв і виплата зарплати працівникам АПК, констатує Сергій Фролов.
Стосовно руху землі, то я вважаю, що ми не готові до запровадження ринку землі, оскільки не наведено лад у земельному кадастрі, не виписано, як належить, і законодавство. Хоча я вважаю, що власники земельних ділянок повинні мати можливість реалізувати своє право на продаж паю. І першим, головним, покупцем землі має бути держава. З цього треба починати, щоб заробляти гроші з оренди в Державний бюджет.
Загалом же нам потрібно створювати нормальні умови для життя і розвитку малого бізнесу в населених пунктах. Треба поліпшувати соціально-побутові умови, щоб молодь залишалася в селі. Щоб село наше розвивалося, місцеві громади мають бути самодостатніми.
Людмила ДАЦЕНКО
“Зоря Полтавщини”