Схаменіться, не обманюйте народ

Реформування земельних відносин в Україні, починаючи з 1990 року, не мало відповідного підготовчого процесу: не було визначених етапів і державних програм, не отримало належного фінансування і мало революційні елементи зламу економічних, суспільних та соціальних інституцій, створивши прірву між правовими новаціями та реаліями життя й суспільними традиціями. Саме тому воно фактично унеможливило застосування земельного права. Водночас відбулися докорінні зміни, в результаті яких ліквідовані колгоспи й радгоспи, а сільськогосподарські землі та майно було розпайоване. Селяни в переважній більшості стали найманими працівниками на своїй власній землі. Намагаючись підвищити економічну вигоду та виробничі показники, діючи лише у власних інтересах, сільгосптоваровиробники здебільшого сприяли негативним тенденціям зниження якісних показників родючості ґрунту. Наслідки низької агрономічної культури сільгоспвиробництва, згідно з науковими дослідженнями, плачевні. Через безконтрольність у державі продовжується тотальне “захімічення” ґрунтів отрутохімікатами та синтетичними мінеральними добривами. Постійно порушується система сівозмін, внаслідок чого земля швидко втрачає родючість і гумус, який створювався тисячоліттями. І за це ніхто не несе ніякої відповідальності. А значить, потрібно подавати сигнал «SOS».
Не менш тривожна ситуація і в галузі тваринництва, яке знаходиться на межі катастрофи. А без нього неможливо розвивати органічне землеробство. За останні десятиріччя галузь тваринництва в Україні, на мою думку, цілеспрямовано й системно знищується. А це призводить до різкого скорочення виробництва тваринницької продукції (м’яса і м’ясопродуктів, молока і молокопродуктів), що є порушенням продовольчої безпеки країни, оскільки населення недоотримує вкрай необхідних білків із продуктів тваринного походження.
Молоко й молочні продукти є основними «будівельними матеріалами», що сприяють росту й розвитку організму дітей, майбутнього нашої нації. На жаль, нині молочні продукти фальсифікуються, до них додають пальмову олію, що занадто шкідливо для дітей і всього населення загалом. Кожна дитина в перші роки свого розвитку повинна отримувати щоденно не менше склянки молока. Та чомусь і досі в нас не запроваджено ні державної, ні обласної програм «Молоко для дітей», які діють у європейських країнах. Скажімо, на Полтавщині є реальна можливість забезпечити наших дітей не лише молоком, а й іншими екологічно безпечними продуктами виробництва місцевого ПП «Агроекологія», засновником якого є Герой Соціалістичної Праці, Герой України Семен Антонець. У цьому господарстві вже 41 рік не використовуються ні отрутохімікати, ні мінеральні синтетичні добрива. Громадська спілка «Полтавське товариство сільського господарства» неодноразово інформувала керівництво області, освітян про необхідність використати цей шанс і харчувати наших дітей екологічно безпечною, смачною і поживною продукцією.
***
Рівень захворюваності органів травлення у дітей за останні 10 років зріс вдесятеро. Значно погіршилися й інші показники здоров’я дітей, “помолодшали” цукровий діабет та онкологічні хвороби. Отже, необхідно рятувати дітей, не економити на їхньому здоров’ї. А для цього слід берегти нашу землю, вирощувати та виробляти на здоровій землі екологічно чисті продукти.
Світова спільнота стурбована неминучим дефіцитом продовольства в недалекому майбутньому, що пов’язано із приростом населення, зниженням урожайності через кліматичні зміни та збідненням ґрунтів. У зв’язку з цим все актуальнішою стає необхідність широкого впровадження природоохоронного землеробства, що забезпечить примноження родючості ґрунтів, отримання екологічно безпечних продуктів харчування, збереження біосфери планети.
Саме земля є годувальницею, головним засобом виробництва, а її ефективне й законне використання має забезпечити благополуччя громадян та продовольчу безпеку нації.
Україна пережила часи голодомору 1933 року, коли померли мільйони українців, серед них – і мій дідусь Павло Сльота та четверо його дітей. А мені, як дитині війни, на все життя запам’яталися голодні 1946–1947 роки.
Мій батько Федір Олексійович загинув у квітні 1945 року, а мами, Вусті Павлівни, не стало в 1944 році. Мільйони українців віддали своє життя за нашу землю, за визволення світу від фашизму. Тому питання, що буде із нашою землею, не може не турбувати мене й усіх громадян України.
Чи не черговий це обман, шахрайство та зрада Батьківщини – продати землю іноземцям? На жаль, оптимізму стосовно того, що коїться в нашій державі, у мене немає. Так звані реформи, які вже всім обридли, призвели до розвалу інфраструктури країни, безробіття серед низькокваліфікованої робочої сили, міграції фахівців за кордон. Гостра нестача молодих кваліфікованих фахівців, відсутність нормальної медицини та освіти, екологічні проблеми призвели до зубожіння й значного скорочення сільського населення. В Україні, й на Полтавщині зокрема, щорічно зникають десятки сіл.
Я, як дитина війни, не хочу потрапити в пастку чергового обману з боку держави, який чатує на нас із прийняттям нового Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення». Адже ми пройшли шлях обманів під час розвалу колгоспів, радгоспів, знищення різних підприємств, ваучеризацію, інфляцію та багато інших негараздів. А тепер керманичі держави, не порадившись із українцями, вирішили в турборежимі роздерибанити нашу землю. І тут головна хитра загроза в тому, що земля може потрапити в руки іноземців. Чи не злочин це? Чому зараз сотні тисяч гектарів українських земель знаходиться під іноземним управлінням? Про який ринок земель може йти мова, якщо сьогодні відсутня законодавча база, процвітають корупційні схеми, рейдерство, відсутній земельний банк, дешеві кредити, що забезпечувало б право продажу землі тим, хто цього потребує, і можливість купувати тим, кому вона потрібна, хто живе на українській землі й уміє на ній фахово працювати, дбаючи про здорову землю, органічне виробництво та здоров’я людей. Саме земля у сільському господарстві є головним засобом виробництва, а її ефективне й законне використання має забезпечити благополуччя громадян і продовольчу безпеку нації.
Прикро, що в законопроекті не передбачено ніяких обмежень, які б не допустили масового скуповування земель, адже це може призвести до того, що земля опиниться в руках купки олігархів і, не дай Бог, іноземців. Тоді Україна буде не державою, а територією.
У Законі не передбачено й стратегічного напрямку розвитку органічного землеробства, завдяки якому ми мали б подбати про здорову землю, виробництво екологічно чистої сільськогосподарської продукції та здоров’я людей. Чому знекровлюється наша земля, зазнає тотальної хімізації, знищується гумус, який створювався на планеті Земля тисячоліттями? Де закладені принципи сівозмін і правила господарювання на землі, де державний контроль за усім цим?!..
Тож зупиніться, не дуріть нас, схаменіться. Призупиніть дерибан землі, розберіться і поверніть її у державну власність.
Щоб запустити обіг землі, ухвалити мудре рішення на користь народу України, заради продовольчої безпеки, здоров’я та життя людей, особливо дітей, і зробити все можливе для розвитку села, фермерського господарювання, а не агрохолдингів, яким село не потрібне. Їм потрібні лише надприбутки.
Сьогодні Україна бореться за свободу і незалежність. Перед нами стоять все нові й нові випробування. Але, як стверджував один із мудреців, є засіб утримувати державу в стані незалежності від будь-кого – це сільське господарство… Торгівля створює багатства, але сільське господарство забезпечує свободу. Тому ми заради своєї свободи, за яку полягли наші батьки і яку нині героїчно відстоюють українські воїни на сході України, боронячи землю і державу від російського агресора, не маємо права продати нашу землю іноземцям.
Тож хотілося б побажати нашим керманичам, щоб під час проведення земельних реформ вони враховували всі можливі ризики та наслідки реформувань і не допустили тотальних помилок, за які не буде прощення. Лише українці мають бути господарями на своїй українській землі.

Валентин ШАПОВАЛ,
член Громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»,
заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий