Щаслива дата – восьме березня

Щаслива дата – восьме березня

П’ятдесят років спільного життя відзначили Володимир Іванович і Раїса Іванівна Лукаші, мешканці Абазівки Полтавського району. Цікаво, що чоловік не лише одружився, а й народився 8 березня.

Селянська праця з малих літ

– 45 років живемо в Абазівці й не зраджуємо селу. Весілля ми зіграли у великому місті, Харкові, де разом вчилися у сільськогосподарському інституті, – розповідає недавній іменинник. – Та городянами не стали, дипломам аграрників не зрадили. Трудився я в місцевому колгоспі, який тоді називався “Правда”, а згодом – на хлібоприймальному підприємстві; займався постачанням на заводі залізобетонних виробів, який надавав будматеріали для сільських будов. Жінка в “Сільгосптехніці” бухгалтером працювала…
Рідне село Володимира Івановича – Рудикове Гадяцького району. В березні 1939-го у родині місцевих колгоспників Івана Івановича і Тетяни Панасівни з’явилася на світ третя дитина – маленький Володя. Молоду сім’ю очікували нелегкі випробування – війна, гітлерівська окупація, розруха, відбудова. Після визволення села треба було піднімати зруйноване господарство. Хлопчик рано почав працювати – пас коней, возив у діжці воду на поля жниварям, полов буряки…
Коли старші брат Петро і сестра Марія поїхали здобувати освіту (в Кременчук – у залізничний технікум і в Київ – у педагогічний інститут іноземних мов), домашні обов’язки та допомогу батькам довелося взяти на себе молодшому – Володі. У 14 років підміняв за потреби тата – їздив підводою за пальним до тракторів, доїв корову в обід, бо мама працювала за кілька кілометрів у полі…
Закінчивши школу в Гадячі, залишився вдома біля батьків. Вони не могли нахвалитися найменшеньким помічником. Хлопець пішов працювати обліковцем польової бригади і вступив заочно до Харківського сільськогосподарського інституту вчитися на агронома. Відслужив в армії – у групі радянських військ у Німеччині.

Зі студентських років – разом

Повернувшись, поновився в інституті на денному відділенні. Студентом Володимир Лукаш займався спортом – став кандидатом у майстри з легкої атлетики, був бронзовим призером першості серед вузів Харкова з бігу.
З майбутньою дружиною, чарівною дівчиною Раїсою, розповідає Володимир Іванович, зустрілися в інституті.
Півстоліття тому, в 1968 році, студентська пара стала на весільний рушник у Харківському палаці шлюбів. Того ж року молоде подружжя отримало дипломи і поїхало працювати за розподілом у колгосп імені Чапаєва в село Довгалівку Великобагачанського району. Роботу випускники почали разом, й обоє – на відповідальних постах: Володимир Іванович – головним агрономом, Раїса Іванівна – головним бухгалтером. Через кілька років, після укрупнення господарств, переїхали в Абазівку Полтавського району, де живуть уже чотири з половиною десятиліття. Стаж їхнього сімейного життя досяг золотої піввікової дати.

Для родини й односельців

Раїса Іванівна родом з Луганщини, містечка Ровеньки. Деякий час була секретарем і депутатом Абазівської сільської ради.
Величезний досвід депутатської роботи має Володимир Іванович – 27 років. Обирався в місцеві ради Гадяцького, Великобагачанського, Полтавського районів.
У Полтавському районі його знають як невтомного захисника інтересів громади. Добився повернення ліквідованої сільської ради, статусу середньої для Абазівської школи. Допомагав збирати кошти на встановлення погруддя Тараса Шевченка.
Багато зробив для газифікації сіл Абазівської і Мачухівської сільрад Лаврики, Соломахівка, Кованчик, Миколаївка, Байрак, асфальтування вулиць – як депутат районної ради. За його ініціативою виготовлені банери з портретами знаних односельців, які прославили село. Займається питаннями реконструкції доріг, безпеки на них, автобусного сполучення. Зокрема у спорудженні підземного переходу через трасу Київ–Харків, щорічному ремонті сільських шляхів на відрізку Абазівка – Лаврики теж є його заслуга, зараз опікується облаштуванням автобусної зупинки в безпечному місці. За його ініціативою місцева громада домоглася спорудження пішохідного містка через річку до житлових і дачних будинків. Нині Володимир Лукаш – голова ради ветеранів Абазівської сільської ради, помічник депутата і голови Полтавської райради Михайла Кононенка. Не полишає справ громади.
Хай здоровиться золотим ювілярам – подружжю Лукашів, посилає доля довгих літ, здійснення планів і задумів.

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий