Давнє українське прислів’я говорить: «Хто про землю піклується, золотим зерном милується». Торік, попри не надто сприятливі кліматичні умови, українські аграрії зібрали непоганий урожай. Втім милуватися вирощеним у споживчому кошику довго не довелося. Бо ж ціни на хліб, овочі та городину наприкінці минулого року знову побили всі рекорди здорожчання. Спочатку такі каруселі прив’язали до нової ціни на природний газ, а з нового року – до підняття мінімальної заробітної плати, чи б то пак купівельної спроможності українців. Чому ж «житниця Європи» не може прогодувати навіть своє населення і що чекає на аграріїв, селян, покупців сільгосппродукції у нинішньому році?
«Золоті» паляниці не за горами
За валовим збором основних сільгоспкультур Полтавщина минулоріч посіла ІІ місце в Україні після Вінниччини, повідомив директор департаменту агропромислового розвитку Полтавської ОДА Сергій Фролов. Аграрії області намолотили 6,9 млн т основних сільгоспкультур (зернові, соняшник і соя), що на 709 тис. тонн більше, ніж позаторік. Зокрема 5,7 млн тонн зернових і зернобобових. Це на 640 тис. тонн більше, ніж у 2020 році. Середня урожайність зернових і зернобобових – 57,4 ц/га (на 7,2 ц/га більше, ніж позаторік). Торік зібрали 1,2 млн тонн пшениці та майже 26 тис. тонн жита. Для забезпечення споживчих потреб населення області хлібопродуктами необхідно 156 тис. тонн зерна. Наразі наявність продовольчого зерна з урахуванням перехідних залишків на підприємствах області, які займаються його зберіганням і переробкою, становить 247,5 тис. тонн. Цього достатньо для забезпечення потреб області до нового врожаю.
Втім, як стверджують хлібопекарі, рекордний урожай не врятує головний продукт на столах українців від стрімкого здорожчання. І мова йде не лише про дорогий газ для виробників хліба, здорожчання логістичних послуг і зростання всіх витрат на його виробництво. Лише 13–13,5 млн тонн із намолоченої торік пшениці – зерно, придатне для виробництва борошна, решта – фураж. Уже з’являються перші ознаки дефіциту якісного борошна на ринку. І цілком можливо, що купляти ми його будемо за кордоном, причому із зерна, вирощеного на наших полях. Парадокс, але Україна продовжує рекордно експортувати вирощене збіжжя практично в усі країни світу. За повідомленнями пресслужби Мінагрополітики, зовнішньоторговельний обіг сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів за підсумками 11 місяців минулого року збільшився на 22% у порівнянні з відповідним періодом 2020 року та досяг близько $31,3 млрд, що склало 24,7% всього зовнішньоторговельного обігу товарами України. Найвагомішими складовими експорту продовольчих товарів та сільгосппродукції у січні–листопаді 2021 року залишались зернові культури, олії, насіння олійних культур та макуха, тверді відходи від вилучення рослинних жирів і олій. Основними країнами, до яких постачалась українська агропродовольча продукція, були: Китай (15,4% у структурі експорту сільськогосподарської продукції та продовольчих товарів); Індія (6,5%); Нідерланди (6,4%); Єгипет (5,9%); Туреччина (4,8%).
Ціни – мов розсідлані коні…
Про дефіцит такого продукту, як гречана крупа, мова йшла давно. Сіяти її аграрії вперто відмовляються. Ціна гречки за минулий рік подвоїлася, подекуди досягши 50 гривень. Торік в області з площі 2,2 тис. га її зібрали 2,4 тис. тонн, що на рівні позаминулого року. Потреба області складає 4 тис. тонн. Чим покривати цей дефіцит? Знову закупимо в Китаю, як це було кілька років тому? Тривають переговори щодо збільшення площ наступного року. Прикметно, що у минулому році ухвалена урядова постанова, якою передбачена дотація на гектар посіяної гречки. Чи змінить це суттєво ситуацію – покаже час. Наразі 21 господарство області очікує дотацію за вирощування гречки на загальну суму 1,2 мільйона гривень.
Не зайве буде згадати і олію, яка, схоже, незабаром перейде в розряд делікатесів. Торік за валовим збором соняшнику область посіла шосте місце у державі. Соняшнику намолочено 1 млн 14 тис. тонн при середній урожайності 26,4 ц/га (на 1 ц/га більше за позаторішні показники). Але дешевшати олія не буде, і знову ж – не лише через подорожчання її переробки та нові ціни на енергоносії. Головною причиною чимало експертів назвали високий попит на українську олію в усьому світі, що призвело до того, що її масово продали за кордон, при цьому не залишивши державі достатніх запасів для стримування подальшого зростання цін…
Ростуть ціни й на цукор. Як повідомив Сергій Фролов, за валовим збором цукрового буряку Полтавщина – третя у державі. 2021 року з площі у майже 26 тис. га накопано 1 млн 75 тис. тонн солодких коренів. Середня урожайність культури – 415 ц/га (на 9,5 ц/га більше, ніж торік). На Полтавщині переробляють цукровий буряк чотири заводи – Ланнівський, Глобинський, Новооржицький і Яреськівський. Наразі підприємства зупинилися, переробивши 1 млн тонн цукрового кореня й виробивши близько 170 тис. тонн цукру. Потреба області – 63 тис. тонн.
До «золотої» паляниці – «діамантове» сало?
У тваринників та птахівників ситуація і до коронавірусної пандемії була непростою, а нині може лише погіршитися. Падіння виробництва йде на всіх напрямках. Поголів’я худоби продовжує скорочуватися, і на його суттєве відновлення в антикризовому бюджеті може не вистачити грошей. Генеральний директор Центру підвищення ефективності у тваринництві Микола Бабенко вважає: як виробників, так і покупців м’яса знову очікує важкий рік. Минулої осені ціни на корми зросли наполовину, і почалася хвиля закриття свинокомплексів по всій державі. Спочатку тваринники працювали на дешевшому зерні врожаю 2020 року в очікуванні хоча б старих цін у 2021 році. Але дива не трапилося, ціна на зерно і всі складові його переробки зросла. При цьому ціна на м’ясо у супермаркетах наполовину не зростала, але тенденція до цього намітилася, бо хто ж працюватиме у збиток? Та й чи впишуться нові ціни у куций сімейний бюджет переважної більшості українських родин. Держава має втрутитися у цей процес, говорить експерт. «Виправданим є запуск плаваючого експортного мита на зерно як довгостроковий механізм для стабілізації внутрішніх цін на продовольство та захисту національного продовольчого ринку від зростання світових цін. Експортне мито на зерно не лише стримає зростання цін на продовольство, воно здатне і простимулювати розвиток вирощування та переробки», – додав Микола Бабенко.
Курники опалюються в Україні газом. Лише окремі з них змогли перейти на власні ресурси, біопаливо чи тверде паливо. Тому подорожчання у 2022 році найбільш ходових видів м’яса, таких, як курятина, не просто можливе, а неминуче.
Борщовий набір не в кожен двір
І сміх і гріх, але українців лякають навіть недоступною для гаманця картоплею вже цієї зими. Чи виручить і цього разу Єгипет, який вже налагодив постачання бульби на світовий ринок? Як розповіла віцепрезидентка НААН Ануш Балян, з нового року очікується здорожчання овочів борщового набору на 15–20%, а найбільше подорожчає картопля – до 35 відсотків. З урахуванням врожаю минулого року майже у 10 мільйонів тонн, а також підвищення цін для виробників на електроенергію, суттєво змінилася вартість зберігання картоплі в овочесховищах. Низький урожай овочів торік вплинув на підвищення цін на них на ринку та в магазинах ще минулої осені, коли буквально за два тижні вартість білокачанної капусти зросла з 5 до 10 гривень за кілограм.
Чи варто в умовах глобального потепління розраховувати на кращий врожай у цьому році? Поки кліматологи досліджують проблему, Полтавщина повертається до відродження систем поливу, бо без цього нині нікуди. Причому поливати з часом доведеться не лише вологолюбні культури, а буквально все. Як зауважив заступник директора департаменту агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації Олег Палій, площі поливу сільгоспкультур минулого року у порівнянні з попереднім уже збільшилися на 400 гектарів.
Гуртом і працювати легше
Для селян 2022 рік може стати «проривним» у тому сенсі, що їм буде легше знаходити покупців на вирощену продукцію. Це за умови, що підточена коронакризою економіка хоча б мінімально стабілізується. На допомогу прийдуть громади, керівництво яких наразі зацікавлене у відродженні селянських кооперативів. До прикладу: у Омельницькій та Лохвицькій громадах селяни можуть здавати молоко не посередникам, а у власний молочний кооператив. І таким чином зберегти корівок у селі. Сенчанська громада допомагає місцевим виробникам продукції вийти на полтавські ринки, починаючи відкривати свої фірмові магазини. А це і молоко, і масло з м’ясом та ковбасою, і напівфабрикати без сої. І хоча ціни на таку продукцію дещо вищі за аналогічні у великих торгових мережах, але ж якісна продукція вирощена без шкідливих домішок і гормонів апріорі не може бути дешевою. Якби ж налагодити ще й ситуацію з вирощеними селянами овочами, бо немає збуту такій продукції. Як вихід із ситуації можна розглядати і комунальні овочеві кооперативи. Один із таких, приміром, нещодавно створили в Опішні. На жаль, таких невеликих агрокооперативів, які б належали громаді й виконували функції колишніх заготконтор, стали посередниками між городниками та великим бізнесом, поки що одиниці.
І все ж, якими тривожними б не були перспективи і тенденції, не варто впадати у відчай. Адже селянська мудрість, помножена на бізнесову ініціативу, дасть належний урожай. Лише б нам не заважали…
Юлія ХОМЕНКО.