Уже із самого початку уроків у 3-Г класі панував піднесений настрій. І це не дивно: їхня перша вчителька Раїса Володимирівна, яку вони просто всі обожнюють, запросила на урок, присвячений Міжнародному дню птахів, вчительку біології їхньої школи, знану орнітологиню Лідію Федорівну.
У закосиченому березневими сонячними променями класі запанувала тиша, коли вона почала розповідь про неспокійне пташине плем’я, що повертається навесні з теплих країв до нас в Україну. Вчителька вела мову про життя пташок, цікаві звички і уподобання, про неоціненну користь, яку вони приносять людям, знищуючи комах-шкідників у лісах, садах та полях.
«Птахи – справжні наші друзі, – захоплено говорила вчителька біології. – Тому їх слід шанувати, оберігати, і в першу чергу тих, які залишаються у нас зимувати, підгодовувати їх, коли обмаль звичного для пташок корму. А у нас не відлітають у вирій, ведуть осідлий спосіб життя такі птахи: горлички, дятли, сороки, ворони, галки, симпатичні синички, горобчики…»
Відмінник навчання, кароокий Дмитрик, затамувавши подих, уважно слухав вчительку-біологиню, яка розкривала йому і усім його однокласникам неповторний, чарівний світ природи і його невід’ємну частину – птахів, яких на земній кулі налічується понад 8600 видів. Вони мешкають на усіх континентах і в різних природних умовах: від берегів річок та водоймищ до високих гір, від тропічних лісів чи посушливих степів і пустель до холодної півночі, тайги і тундри. Вже скоро прилетять до нас красені-лебеді і журавлі, дикі качки і гуси, а за ними – соловейки і ластівки, зозулі. У травні завітають в Україну іволги, стрижі-серпокрильці та інші пташки.
Після закінчення розповіді Лідії Федорівни у класі почалося жваве обговорення цікавих історій з життя пташок. Часом, перебиваючи один одного, хлопчики й дівчатка захоплено і хвилююче розповідали про своїх пташок-улюбленців, котрі гніздяться на їхніх садибах, у садках і гаях, у лісі та на луках. Це були цікаві історії, які не проходили осторонь спостережливих і допитливих дітей: про сімейку кільчастих горличок, які з самого ранку торкують на старій вишні; про метушливих ластівок, які човником снують до гніздечка із неповторними пташенятами, приносячи їм комах; про неспокійних бешкетників-горобчиків, що живуть під стріхою старенького хліву; про красеня дятла-тукачика, який уподобав для свого житла дупло на розлогій липі; про сороку-білобоку, що звела гніздо-фортецю на ясені… (і так до нескінченності).
– І до нас, до великої білої шовковиці, яку ще молодими посадили мої дідусь із бабусею, саме у травні прилітає дивна птиця. Дідусь каже, що зовуть її іволгою. Там, на дереві, у неї гніздечко, – сказав Дмитрик.
– Пхе, – знічев’я мовив опецькуватий Артемко, що сидів за сусідньою партою. – Такої пташини не існує, – заявив він категорично.
– А от і є, – сказала Лідія Федорівна. – Дмитрик говорить правду. Іволга – перелітний птах, який у нас є тимчасовим гостем. Вона гніздиться в помірних широтах Північної півкулі. Влітку вивільга мігрує до Європи та західної Азії. Зимує в тропіках. Прилітає до нас іволга однією з останніх, десь у перших числах травня. Свою появу вона сповіщує красивим флейтовим співом. Пташка полюбляє селитися у садах, парках, алеях, в зарослях з достатньою кількістю високих дерев, особливо на шовковицях (тутовому дереві), ось на таких, як у Дмитрика на садибі. Для іволги соковиті ягоди шовковиці є неперевершеними смаколиками. Гніздечко птиці зовні схоже на кошик, а в ньому буває від трьох до п’яти біленьких, з невеликою кількістю коричневих цяточок яєчок. Іволга має яскраво-жовте забарвлення пір’ячка із сіро-коричневими крилами і хвостом.
Основним її харчем, – продовжувала вчителька, – є комахи, які вона ловить у польоті, а ще збирає їх на деревах і на землі. Полюбляє також павучків і дрібних слимаків. Окрім шовковиці, їй подобаються вишні, черешні, груші та інші м’які зрілі плоди. У іволги також є цікава звичка – вона дуже любить «водні процедури» і, наче ластівка, стрімко падає до поверхні води – річки чи ставка.
Відлітає іволга з України, і зокрема з нашого краю, ще на початку серпня. Її шлях пролягає до далекої-далекої Африки, – закінчила розповідь Лідія Федорівна.
– Отака вона, дивна птиця іволга! – вимовив розчулений Дмитрик і щиро подякував вчительці за таку цікаву розповідь про птаху…
– А у нас до вишника залітає сойка. Пір’ячко у неї по краях блакитне, яскраве, – захоплено мовила Марійка, сусідка Дмитрика по парті.
– Вигляд у неї, – сказала вчителька, – дійсно привабливий, та вчинки погані. Вчені-орнітологи справедливо характеризували її як «поліціянта лісів». Вона завжди на сторожі, даючи часом і провокуючі сигнали усім лісовим мешканцям про небезпеку. Селиться сойка у лісових масивах, парках, садах. Харчується тваринною і рослинною їжею, ловить мишей-полівок, маленьких пташок, руйнує їх гнізда, краде яєчка і пташенят із них… Тому пташка вважається однією із найнебезпечніших ворогів маленьких пташок. Зазвичай до вирію не відлітає.
– Отже, діти, – наголосила орнітолог, – із сойкою треба бути обережними, захищати від її посягань маленьких пташок, відлякувати її від гнізд.
Далі задоволені та вдячні третьокласники переглянули захоплюючий відеофільм «Птахи – наші друзі», щиро дякуючи вчительці за такий цікавий урок. Запевнили, що стануть добрими друзями пташок, оберігатимуть їх, зимової пори підгодовуватимуть, змайструють дуплянки, годівнички, шпаківні. А невдовзі візьмуть активну участь у загальношкільному святі зустрічі птахів із вирію.
Євгеній НІКОЛЕНКО,
літератор, заслужений працівник культури України, лауреат мистецьких премій.