Щоб слива росла красива й плодовита

Щоб слива росла красива й плодовита

Раніше важко було знайти садок в українському селі, де не росли б сливи. А потім старі дерева почали вирубувати й засаджувати звільнені ділянки модними нині колоновидними деревцями для отримання швидкого урожаю яблук і груш закордонної селекції. А чому так мало садять сливи? Можливо, тому, що культура потребує індивідуального підходу. Але ж вона при дбайливому догляді може щороку віддячувати щедрими врожаями. Особливо важливо все правильно зробити восени, щоб дорослі плодоносні й молоді дерева пішли в зиму підготовленими.

Перекопування й підживлення

Наприкінці вересня або на початку жовтня, в залежності від погоди, беремося за лопату й перекопуємо в пристовбурних колах під сливами землю: по периферії – на глибину 20 см, а біля стовбура – не глибше 8 см, щоб не пошкодити корені. Наступний крок – внесення органічних добрив разом із калійними й фосфорними (але без азотних!). Кількість поживи з розрахунку на одну дорослу деревину: 1–2 відра перегною, до 500 г суперфосфату, до 400 г калійної солі (іноді замість солі сиплю по 1 кг деревного попелу). Ось так “зарядивши” землю добривами, потім мінімум 2–3 роки можна цим не перейматися – поживи рослинам вистачить надовго.
Якщо на вашій ділянці всього кілька сливових дерев, можна «погратися» для підвищення ефективності підживлення. Так, з двох боків кожної деревини риються рівчачки глибиною до півметра й шириною 50 см. Дно заповнюється поживною сумішшю, а потім заглиблення треба засипати вологою землею.

Поливайте рясно

Не раз бачив у садках сливи, на яких уже влітку багато жовтого листя й мало плодів. А причина цього – нестача вологи в грунті. Справа в тім, що слива найбільше з-поміж плодових культур любить воду й абсолютно не переносить пересушування грунту. До того ж сухість землі в ділянці залягання коренів призводить до різкого зниження зимостійкості. Іншими словами, якщо дерева восени не полити рясно, зиму вони можуть і не пережити. Норма витрати води на одне доросле дерево в такий посушливий рік, як нинішній, – 6–7 відер. Такий вологозарядний полив є достатнім для нормальної зимівлі слив.

Профілактика хвороб

Одна із найбільш небезпечних для сливи хвороб – дірчаста плямистість. Ця інфекція проявляється навесні появою на листі маленьких жовто-бурих плям. На їхньому місці через деякий час утворюються дірки, а плоди на уражених деревах розтріскуються й загнивають.
Ще одна надто небезпечна для слив хвороба, появу якої в жодному разі не можна ігнорувати, – моніліальний опік. Вона уражує пагони разом із листям, яке чорніє і має “обпалений” вигляд.
Для профілактики появи й розповсюдження цих інфекцій я у своєму садку рясно обприскую дерева після падолисту 3-відсотковим розчином бордоски. Обробку повторюю навесні до того, як розпустяться квіти.
Із шкідників на сливах дуже люблять селитися бурий плодовий кліщ, сливова попелиця. Для профілактики їх появи обробляю дерева після збору вражаю настоєм цибулиння. Готувати його дуже просто: літрову банку щільно набиваю до половини цибулевим лушпинням, щоб відміряти необхідну кількість сировини, потім висипаю у будь-яку зручну ємність, заливаю 1 л окропу, закриваю і настоюю
2 доби. Процідивши готовий концентрат, перед застосуванням розбавляю його водою у пропорції приблизно 1:2. Можна готувати й настій із часникового лушпиння і обробляти ним дерева з тією ж метою: 5–6 г подрібнених зубчиків на 1 л води, настоювати добу, перед використанням додати трохи мила для кращого прилипання. Якщо ж шкідників на дереві багато, краще вдаватися до більш радикального способу – обробки 5-відсотковою бордоською рідиною.

Копаю ями і готую саджанці восени

Закладати молодий сливовий садок краще навесні, а от посадкові ями готувати раджу восени. Найкраще для цієї культури підходять освітлені сонцем ділянки. На родючому суглинку посадкові ями копаю розміром приблизно 60х60 см і глибиною десь 40 см. Якщо ж земля на ділянці надто бідна, доводиться спочатку частково її заміняти. Роблю це так: копаю ями вдвічі більшого розміру, на дно вкладаю шар глини завтовшки 5–10 см, потім добре втрамбовую і заповнюю родючою земляною сумішшю.
Саджанці для весняного висаджування на постійне місце краще купувати теж восени. Оптимальний вік –
2 роки. Деревця тимчасово прикопую на ділянці під нахилом 45–60 градусів, щоб під час зимівлі їх не зламало вітром. Траншеї для цього рию шириною до 1 м і завглибшки до 35 см, а посадивши в них саджанці, засипаю землею і втрамбовую її, а потім мульчую для додаткового захисту слабких коренів.
Розміщати саджанці треба за напрямком переважаючих на ділянці вітрів. У сильні морози взимку бажано молоденькі деревця прикривати ялиновими гілками (це й додатковий захист кори від гризунів), а потім повністю засипати снігом.

Василь ГОНЧАРЕНКО.
м. Полтава.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий