"Шкільний бібліотекар  мусить бути також педагогом, вихователем і психологом"

«Шкільний бібліотекар мусить бути також педагогом, вихователем і психологом»

Лише якусь дрібку часу наше спілкування із шкільним бібліотекарем Терешківської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів, що в селі Терешки Полтавського району, Світланою БОЯРСЬКОЮ триває, як звичайнісінький діалог. Це власне ті хвилини, протягом яких принесений мною знадвору аромат місцевого сосняку поступається тому особливому запаху, яким настояне повітря у книгозбірнях. Вдихнеш глибше – і поринаєш у дивовижний світ, де набувають обрисів, оживають тисячі сюжетів, героїв улюблених книг. Усі разом – вони тут і є нашим із Світланою Анатоліївною товариством. Привід для зустрічі в книгозбірні святковий – Міжнародний день шкільних бібліотек, який відзначається кожного четвертого понеділка жовтня і цього року припадає на 28 жовтня.

Подарунки і мрії

Виросла Світлана Анатоліївна Боярська на Житомирщині, але вже тридцять літ її життя пов’язане з нашим надворсклянським краєм. До шкільної книгозбірні в Терешках прийшла працювати в жовтні 2002 року. Екскурсію її «володіннями» ми завершуємо досить швидко – стелажі з книгами, столики читального залу, кілька діючих виставок. З портрета, заквітчаного вишитим рушником, у відвідувачів вдивляється Великий Кобзар.
Окремо зупиняємося біля «найсвіжіших» надходжень – два височеньких стосики книжок іще перев’язані навхрест мотузкою, оскільки з’явилися в бібліотеці тільки кілька годин тому. На подарунок юним читачам їх принесла бабуся двох терешківських школяриків, Наталія Миколаївна Калініченко.
Загалом подарованих книг у бібліотеці багато. Особливо приємно, коли книгозбірня поповнюється новими сучасними виданнями, адже таких тут відчутно не вистачає. «Старого в нас дуже багато, нового мало. Раніше ми дещо отримували через районний відділ освіти. Тепер у нас створена Терешківська ОТГ, проходимо період устаткування», – розповідає Світлана Боярська, яка є депутатом Терешківської сільської ради.
Вона погоджується, що завданнями «номер 1» для громади, як і всюди в Україні, мають бути дороги-освітлення-дахи, але напередодні свята дозволяє собі й помріяти. Наприклад, про новий комп’ютер, адже громіздкий «раритет» у неї на столі навіть неможливо підключити до Інтернету. Авжеж, не завадили б і кілька ноутбуків для читального залу. «Звичайно, хочеться, щоб і новий ремонт був, і нові стелажі, проектор, зручні красиві меблі, гарні книги. Дуже важливо, щоб книги для наймолодших читачів були з красивими ілюстраціями, сучасна малеча завжди реагує на все яскраве, відразу хоче брати таке видання до рук. Причому це можуть бути й ті книги, на яких ми з вами виросли, але по-сучасному оформлені», – каже бібліотекарка, показуючи на подаровані книгозбірні барвисті видання Василя Сухомлинського, Всеволода Нестайка.

Книга, яку можна відчути на дотик

Серед останніх новинок, якими поповнилася шкільна бібліотека, – книги наших земляків: Гліба Кудряшова «Любове ніжная моя, не відлітай», Людмили Ольховської «Роман із присмаком моралі», Михайла Любивого «Мливо Мойри», Ольги Хало «Світ на долоні»…
Загалом у Світлани Анатоліївни 415 читачів-учнів. «Найцікавіше, звичайно, молодшеньким. Мабуть, тому, що вдома їм ще не дозволяють засиджуватися за комп’ютером, – ділиться спостереженнями бібліотекарка. – Беруть книги також батьки. Якось маленька читачка просила книжку, яку б мама читала її молодшому братику. Приємно, що коли я запитую у дітей про домашні бібліотечки, їм є що розповісти. Часто навіть навперебій – хтось читає разом із мамою, комусь мама читає казки на ніч».
Отож стереотип про те, що діти сьогодні не люблять читати, Світлана Боярська відкидає. Її практика свідчить про інше. Виростаючи з казочок, старанні учні зазвичай цікавляться енциклопедичною літературою, завжди затребувані в школярів твори, які вивчаються за програмою. Приємно здивував бібліотекарку-депутатку нещодавно почутий від тренера з написання проектів факт, що в інноваційно просунутих США студенти працюють з першоджерелами, тобто йдуть до бібліотек і замовляють книги, а не покладаються на сумнівне «гугління», як їхні українські однолітки. І справа не в особистій ініціативі заокеанської юні – їхню працьовитість там розумно простимульовано: необхідна студентам інформація в електронному вигляді тільки платна.
«Я закликаю дітей любити справжню книгу, паперову книгу, яку можна відчути на дотик, погортати, покласти закладинку. Це все дуже сприяє позитивним емоціям. Пояснюю, що читання – єдиний шлях до розвитку інтелекту, вміння спілкуватися, висловлювати свою думку. Окрім того, шкільний бібліотекар мусить бути також педагогом, вихователем і психологом. Бувають різні ситуації, коли дітям, підліткам потрібні розрада, порада, яку можна знайти й на сторінках літератури. Розгорніть, наприклад, «Наталку Полтавку» Котляревського – там і про любов, і про багатих і бідних», – міркує Світлана Боярська.

«За честь, за долю, за українську волю!»

Як учителі пишаються учнями, так бібліотекар пишається активними читачами. На районному конкурсі «Найкращий читач року» терешківські школярі двічі посідали перші місця. Сама Світлана Боярська в 2009 році стала лауреатом Всеукраїнського конкурсу «Шкільна бібліотека», а 2017 року здобула перемогу в обласному етапі цього конкурсу в номінації «Бібліотека – виховний простір навчального закладу», представивши на розгляд журі звіт про роботу бібліотеки як осередку національно-патріотичного виховання учнівської молоді. Усім бажаючим цю роботу можна переглянути на інтернет-сайті Терешківської школи. У цій же публікації доведеться обмежитися лише посиланням на джерело, бо ж перелік конкурсів, вікторин, виставок, акцій, зустрічей із цікавими особистостями, зініційованих Світланою Боярською чи проведених за її участю, величезний. Згадаємо лише зустрічі школярів із захисниками Вітчизни різних поколінь, знаними в області волонтерами, благодійні проекти на користь бійців АТО; знайомства з митцями; участь і перемогу в проекті Фонду братів Кличків «Посилка успіху», завдяки якій школа отримала спортивний інвентар на суму понад 6 тисяч гривень.
Раз у раз під час розмови із Світланою Боярською ми звертаємося до запропонованих читачам книжкових виставок, але найдовше говоримо про на перший погляд незвичайну як для книгозбірні експозицію, де на тлі синьо-жовтого прапора з підписами бійців 9-ї роти 14-ї механізованої бригади розміщений бронежилет і «шеренга» страшних свідчень війни на українській землі – осколків снарядів. Це історико-патріотична експозиція бойової слави воїнів АТО «За честь, за долю, за українську волю!». Перший її розділ присвячений героям-землякам, які загинули за Україну.
Власне, про що б ми не говорили в бібліотеці із Світланою Анатоліївною, які б книги не розкривали, до якого б найдальшого стелажу не підходили – той прапор тут ніби над усім. Справді-бо, де книги – там правда нашого життя, вони увиразнюють головне й не дають забути, звідки й куди ми йдемо. Тож зовсім не дивно, що на завершення нашої зустрічі Світлана Боярська в побажаннях колегам до професійного свята найбільше говорить про наболіле всім українцям – про закінчення війни й повернення наших захисників додому. Ну і, звісно, щоб людей її професії не забувала ні держава, ні місцева влада. Щоб усім здоровилося і вистачало терпіння.
Ми ж побажаємо, щоб до шкільного бібліотекаря завжди поспішали спраглі спілкування з Книгою допитливі читачі.

Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”

Поділися:

Добавить комментарий