Шлях зернини з поля до комори

Шлях зернини з поля до комори

Добігає кінця збір ранніх хлібів на ланах ВП “Перше Травня” ТОВ “Агрофірма “Хорольська” агропромхолдингу “Астарта-Київ”. Польова дорога веде до найбільшої ниви, на якій вирощено кілька сортів озимої пшениці. Її колосся, переливаючись золотом на сонці, зливається на видноколі з голубим небом. І пливуть цим безкраїм простором, порушуючи степову тишу, сучасні комбайни, поспішаючи до зернини зібрати стигле збіжжя.
Виробничий процес контролює агроном підрозділу в селі Тарасівка Іван Сапа. Здається, сама доля визначила йому цю посаду.
– У господарстві я працюю давно. Але так складалося, що агрономи то приїжджали на певний час, то звільнялися. А 12 років тому мені сказали: “Посадові обов’язки агронома тепер на тобі”, – згадує Іван Сапа. – Тоді думав, що це тимчасово. Маючи за плечима лише навчання в Хорольському технікумі механізації та практичний досвід роботи на землі, я з головою поринув у нову професію, закриваючи прогалини в знаннях самоосвітою. Відповідальність велика, тож мав володіти премудростями в рослинництві й не тільки.
Тарасівські ниви засіяні цього року такими сортами пшениці, як Антонівка, Щедрість, Одеська, Солоха, Володарка, загальною площею понад 500 гектарів. Нині спрямовуємо всі зусилля, щоб вирощений урожай зібрати без втрат. У нас працюють два комбайни за наймом (ФОП Михайленка, м. Лубни): екіпаж CLAAS – Роман Скиба та Сергій Совенко й екіпаж John Deere – Віктор Гугейко та Анатолій Чоботаєв. Не перший рік із ними співпрацюємо, й жодного разу не було нарікань на їхню роботу, додав агроном.
До комбайна CLAAS під’їжджає для завантаження збіжжя водій із 43-річним стажем роботи Віталій Ляшенко. Лише кілька місяців минуло відтоді, як він перейшов у статус пенсіонера.
– І передихнути хочеться, і вдома побути, тихо та розмірено поратися по господарству. Але на рідних полях гаряча жнивна пора. Робота є. Хіба час байдикувати? Польові запилені шляхи-дороги кличуть до дії. Тож відпочинок на певний час доведеться відкласти. Зараз головне не про себе думати, а про збір урожаю, – говорить Віталій Ляшенко, поспішаючи перевезти зерно на тік.
Доки John Deere жнивує, біля лісосмуги, знайшовши тінь, чекає на загрузку ще один досвідчений водій, Григорій Зінченко. Його трудова діяльність сягає 40 років.
– Як пілоти не можуть жити без неба, так і я – без автомагістралі. Я вже рік на пенсії. Але стаж був перерваний, тому маю допрацювати ще два роки. Добре, що така можливість є в нашому господарстві. Та й “копійка” в родину додаткова не завадить. Жнивна пора передбачає і спеку, й інтенсивність, і ненормований робочий день, і переживання за надійність техніки. Але коли збіжжя в коморі, розумієш, що все це недаремно, – констатує Григорій Зінченко.
Зупиняємося біля вагової. Допомогти рідному селу й виробничому підрозділу відгукнувся пенсіонер Віктор Боговик:
– Щоправда, для цього довелося терміново опановувати професію вагаря, – каже чоловік. – Спочатку було складно ввійти в колію, але все під силу, коли маєш бажання. За 20 років проживання в Тарасівці багато працював. Коли відновлювали МТФ, виконував усі будівельно-монтажні роботи, пізніше був оператором холодильних установок. Дружина ще й дотепер трудиться на цій фермі. Роботи не боюся, не цураюся. Добре, коли потрібен людям.
Далі прямуємо на зерновий склад ВП “Перше Травня”. Саме сюди з поля завозиться збіжжя і зберігається на критому току. На запитання про провіювання зерна агроном відповідає:
– Намагаємося, щоб після комбайна збіжжя поступало зі сміттєвою домішкою не більше 3 відсотків. У такому випадку воно не потребує додаткового перевіювання, а значить, і затрат. Зерно під лісосмугами ще не просохло, тож має більшу вологість. Тому його висипаємо окремо та просушуємо на сонці. За вологістю зібраного збіжжя слідкують лаборанти ВП “Хорольський комбікормовий завод”. Вони ж визначають і відсоток сміттєвої домішки та класність зерна.
Так серед щедрих ланів золотого колосся агропромхолдингу “Астарта-Київ” промайнув ще один робочий день. Ми лише за кілька годин пройшли шляхом, яким зерно рухається з поля й до комори. Але звісно, він значно довший і неймовірно складний. Ніхто з бувалих хліборобів не скаржився на важку працю. Вони лише сподівалися ще на кілька погожих днів, щоб і на полі завершити роботу, і на власній присадибній ділянці змолотити вирощений урожай. Тож хай так і буде.

Валентина ОЛЕКСЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий