Січень – пора перепочинку і підготовки до нового сезону

Січень – пора перепочинку і підготовки до нового сезону

Січень – традиційна пора відносного спокою для городників. Після Різдвяних свят землероби починають готуватися до весни – ревізують насіння, ремонтують інвентар і парникові рами. Утеплюють парники солом’яними або очеретяними матами, рогожею. Адже Різдвяні торжества збігаються в часі із зимовим сонцестоянням. Поворот сонця до літа означає наближення весни, турбот про врожай. Отож уже час подумати, які овочі необхідно вирощувати на своїй ділянці, заготовлювати насіння для висіву взимку в кімнаті й навесні у відкритому ґрунті, визначати їхню схожість, планувати майбутні посіви і висаджування. Не слід купувати насіння на ринку у випадкових осіб. Гарний врожай можна одержати, тільки висіваючи районовані (пройшли перевірку і рекомендовані для визначеного регіону) сорти і гібриди.

Час для висіву насіння на папір

У січні багато роботи у теплиці. Готують тепличний ґрунт і субстрат. Заготовляють горщики (спеціалісти радять діаметром 20–22 см) і піддони до них, шпагат, дерев’яні кілочки. Ремонтують теплиці. У пристінних теплицях займаються вигонкою зелені петрушки, селери, буряка столового, цибулі ріпчастої, салату цикорного (вітлуфу), вирощуванням розсади огірків і томатів, зелені капусти пекінської, гірчиці сарептської, крес-салату, коренеплодів скоростиглих сортів редиски.
У січні також ремонтують городній інвентар: шланги для поливу, обприскувачі, лопати, сапки, граблі, рулетки, рами; в’яжуть мати з очерету, соломи або осоки для парників і теплиць; плетуть кошики; готують мишоловки; роблять горщики і кубики для вирощування розсади, закуповують потрібний інвентар, добрива й інші матеріали…
Простий і доступний прийом висіву насіння на папір варто знати кожному городнику, адже він зменшує витрату насіння, дозволяє навесні провести посів холодостійких культур раніше. Рослини при цьому швидше розвиваються, не треба проріджувати посіви. Суть висіву на папері у тому, що знезаражене насіння наклеюють на стрічку з паперу, що добре вбирає вологу. На папір наносять смужки клейстеру з пшеничного борошна або картопляного крохмалю (можна застосовувати також канцелярський і казеїновий клей) і розкладають на них насіння за допомогою сірника. Відстань між насінинами в рядках залежить від виду рослин: для моркви, петрушки, редиски – 5 см; для буряка столового, ріпи – 8–10; для редьки літньої – 6, зимової – 13; салату головчастого – 20, листового – 2; кропу – 1; шпинату, цибулі-чорнушки на зелень – 3, на ріпку – 5–8. Щоб полегшити роботу, на папір заздалегідь наносять позначки олівцем, що відповідають зазначеним відстаням. Стрічкам з наклеєним насінням дають просохнути, пишуть на них назву рослини і сорту, згортають у нещільний рулончик і зав’язують ниткою. Зберігають їх до висіву в сухому приміщенні, захищаючи від мишей.

Зимова теплиця

У ній на початку січня вирощують розсаду огірків і томатів. У теплицю насипають ґрунт, встановлюють горщики, заповнені сумішшю, і висівають проросле насіння огірків, насіння томатів висівають у посівні ящики. Стежать за температурою повітря і підтримують такий режим: від висіву до появи сходів – +23°…+25° С. Після появи сходів на п’ять–сім діб температуру різко знижують: удень для огірка – до +18° С, для томатів – до +15° С, вночі – відповідно – до +15° і +10° С. Після цього підтримують у сонячні дні для огірків температуру +26°С, для томата – +19°…+25° С; у похмурі дні – на 3–5° С нижче: вночі для огірків – +17°…+18° С, для томатів – +10°…+15° С. Через 15 діб після висіву, коли сіянці досягли фази сім’ядоль, томат пересаджують у поживні горщики діаметром 8–10 см. Для пересаджування відбирають міцні, добре розвинені рослини. Щоб уникнути взаємного пригнічення рослин при змиканні листів, розсаду огірків і томата розставляють на велику площу живлення (20–25 шт. м кв.). Для огірка підтримують відносну вологість повітря на рівні 70–75%, для томата – 55–60%. Наприкінці січня – на початку лютого, коли закінчують вигонку зелені петрушки, селери, цибулі, в пристінних теплицях висаджують розсаду огірків (рядами з шириною міжрядь 70–90 см, між рослинами – 35–40 см).
Узимку можна виростити капусту пекінську до фази формування напівголовки. Для цього насіння висівають на розсаду наприкінці січня. У фазі одного-двох справжніх листів пересаджують на відстань 3–4 см один від одного або висівають відразу без пересадження. У фазі трьох-чотирьох справжніх листів капусту висаджують за схемою 20х20 см. Збирають капусту пекінську вибірково один раз через ряд, коли рослини досягнуть висоти 8–10 см. Врожайність зелені складає 5–6 кг/м кв. Деякі городники вирощують капусту пекінську й інші скоростиглі рослини (цибулю ріпчасту, редиску) як ущільнювач. Їх висівають на гряди або стелажі після висаджування розсади огірка, тому що до розростання основної рослини міжряддя порожні. Посів проводять врозкид по 5–6 г/м2 насіння між розсадою огірка. Доки основні рослини розростаються, капусту пекінську вже через 20–25 діб можна збирати.

Захист від морозів

Головною турботою першого місяця року є захист озимих посівів і багаторічних овочевих насаджень від ушкодження морозами. За відсутності снігу корені можуть підмерзнути, якщо температура ґрунту на глибині 20 см знизиться до –12°…–18°С. Найкраще захистити рослини снігом. Якщо його мало, збирають з доріжок і канав. Для нагромадження снігу розкидають по ділянці гілки, хмиз, установлюють дерев’яні щити, роблять снігові вали, лопатою прокопують доріжки і т.д. Сніг є відмінним природним будівельним матеріалом, цілком придатним для створення штучного клімату в його товщі. Завдяки пористій структурі сніг – непоганий теплоізоляційний матеріал. У ясні морозні ночі поверхня снігу вихолоджується, але на певній глибині в ньому і під ним зберігається більш висока температура, ніж на його поверхні. Бурти, траншеї, ями й інші земляні укриття для зберігання овочів у січні також утеплюють снігом. Цей теплоізоляційний матеріал надійно захищає землю від охолодження і промерзання. При товщині снігового шару 15 см глибина промерзання ґрунту зменшується до 80 см, при 30 см – до 40 см, а при 50 – до 20 см. Таким чином, якщо бурт буде додатково вкритий півметровим шаром снігу, можна не турбуватися – овочі не підмерзнуть.
* * *
Після новорічних свят хвойні деревця стають непотрібними, а городники знаходять їм застосування. Гілками обв’язують молоді дерева, кора яких приваблює зайців у сніжну зиму. Можна поставити ялинку поруч з яблунею, прив’язавши вгорі й унизу. Хвойні гілки городники використовують також для прикриття весняних гряд з посівами гороху, бобів і часнику ярого. Птахи люблять поїдати свіжу зелень; якщо посіви не захищені, ушкоджують сходи. Лапник служить надійним щитом і від листогризучих блішок на посівах редиски і ріпи. Для цього голки ялинок перемелюють у звичайній кавомолці і хвойним борошном посипають молоді листки рослин. Із хвої готують поживну суміш для вирощування розсади томата. Для цього беруть піввідра дрібно нарізаних хвойних гілочок, додають туди стільки ж родючої землі і перемішують. У квітні, коли треба висівати насіння на розсаду, у відрі утвориться пухка чорна суміш. На такій поживній суміші розсада виростає темно-зеленого кольору, з добре розвиненою кореневою системою. З ялинових гілочок можна зробити зовнішній барометр. Для цього беруть гілку з «п’ятою», тобто частиною стовбура. «П’яту» прибивають до стіни таким чином, щоб уся гілка була вільною. Роблять проти вільного кінця гілки мітки і записують, наприклад: «Йде сніг». При подальшій зміні погоди кінець гілки буде переміщатися угору або вниз. Знову роблять відповідний запис – і барометр готовий.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий