Сидерати: дешева й корисна пожива

Сидерати: дешева й корисна пожива

Усі, хто працює на землі, знають, що із часом грунт виснажується і потребує поповнення поживних речовин. Найкращий і безпечний спосіб відновлення родючості – це органічні добрива. Але як бути, якщо роздобути гній є проблемою? Посіяти сидерати.

Зелені добрива

Сидерати – це зелені добрива, що спеціально вирощуються для відновлення ґрунту після вегетації, збагачення його азотом і мікроелементами та пригнічення росту бур’янів. Сидерація – найважливіша складова органічного землеробства. Сидератами є рослини, що швидко набирають зелену масу. Її скошують і закладають у ґрунт або залишають на поверхні для захисту верхнього шару, а коріння сидератів, розташоване в землі, перегниваючи, служить збагаченню ґрунту. Ці рослини своєю потужною надземною частиною пригнічують ріст бур’янів і захищають землю від сонячних променів. Потужне коріння сидератів добре розпушує землю, а після відмирання покращує водопроникність та аерацію ґрунту.
Сидератами є однорічні, рідше – багаторічні, бобові рослини з буйною зеленою масою, що мають фітосанітарні властивості. Холодостійкі злакові культури, що вирізняються швидким темпом росту, – теж відмінні сидерати. Як ранні сидерати використовують рослини з родин капустяних і складноцвітих.

Коли й що сіяти

Засівати грядки сидератами доречно протягом усього сезону – до садіння основної культури і після її збирання. Наприклад, такий сидерат, як фацелія, краще сіяти якомога раніше, так само, як і гірчицю – вони не бояться заморозків і проростають, як тільки встановиться плюсова температура. Навесні можна також висівати суріпицю, ріпак ярий. Вика – гарний попередник для помідорів і перців.
Ростуть сидерати на ділянці доти, доки не настане пора висаджувати основну городню культуру, і тут є три варіанти. Найпростіший, але не найбільш ефективний – перекопати ділянку, закласти зелень сидератів у ґрунт, а зверху висадити чи засіяти основну культуру. Інший варіант – використовуючи плоскоріз, зрізати стебла сидератів, що вже дали зелену масу, на кілька сантиметрів глибше ґрунтової поверхні, а потім на тій ділянці висадити розсаду овочевої культури й замульчувати грядку зрізаним бадиллям сидератів – воно поступово перегниватиме, перетворюючись на добриво. Але не для всіх культур цей метод підходить. Так, зрізана плоскорізом фацелія більше не відростатиме, а от гірчиця знову дасть зелень.
Останній і найбільш трудомісткий спосіб застосування сидератів: на грядці, засіяній зеленими добривами, роблять ямки і висаджують у них розсаду овочевої культури, де вона ростиме протягом двох-трьох тижнів у корисному добросусідстві із сидератами. Потім зелені добрива треба зрізати ножицями на висоті близько п’яти сантиметрів від землі й розкласти зелень у міжряддях. У міру відростання зеленої маси сидерати знову треба буде обрізати на таку ж висоту, і так – аж до збирання урожаю основної культури.

Вирощування сидератів улітку

Якщо виникла потреба поліпшити якість ґрунту на ділянці, що не використовується, і відновити його корисну структуру, засів зеленої поживи можна робити навесні. О цій порі висаджують сидерати, що мають властивість відростати після скошування, і протягом літа періодично косять їх, намагаючись встигнути до початку бутонізації, оскільки саме молоді пагони містять максимальну кількість корисних речовин, та й перегнивають вони набагато швидше. Скошене бадилля залишають на ділянці.

Осінній висів зеленої поживи

Восени, коли урожай уже зібраний і поле “гуляє”, сіють гірчицю й жито. Строки висіву озимих сидератів приблизно однакові – відразу після збирання овочів, тобто наприкінці літа або на початку осені. Гірчиця добре росте до стійких холодів і зеленою йде під сніг. Навесні потрібно зрізати плоскорізом залишки, що перезимували, й зверху висадити основну культуру. Жито слід прибрати ще восени, до того, як воно почне колоситися, – підрубати по вузлу кущіння, розташованому біля поверхні ґрунту. Наземну частину закладають у компост або залишають на ділянці.
Заорювання зеленої маси сидератів у ґрунт покращує структуру ґрунту, нівелює негативні наслідки ущільнення орного шару, збільшує вологоємність і водопроникність ґрунту, від чого в ньому активізуються мікробіологічні процеси. Заробляти сидерати в ґрунт треба за один-два тижні до садіння основної культури, причому потрібно встигнути скосити їх до початку бутонізації. Однак практики вважають, що оранка або перекопування знищує необхідні рослинам мікроорганізми і порушує структуру ґрунту, тому зрізані плоскорізом на глибині 5 см сидерати краще просто розкласти на грядці, укривши їх мульчею (торфом, тирсою тощо), щоб не висихали. Поступово рослинні залишки перетворюватимуться на компост, виділяючи велику кількість азоту, а коріння, що залишилося в землі, поступово перегниватиме, перетворюючись на гумус.
Заорювання озимих сидератів взагалі не дає майже ніякого ефекту, бо ж втрачається близько
80% їх сидеральної дії. Краще залишити скошену зелень на ділянці до весни – після того, як зійде сніг, ви її вже не побачите, а от ґрунт стане таким пухким, що оранка не знадобиться.

Гірчиця чи бобові?

Назвати якийсь один універсальний сидерат, що підійшов би будь-якій основній культурі як найефективніший попередник, не зможе ні науковець-теоретик, ні досвідчений практик. Наприклад, для грунту найкращі сидерати – це люпин, олійна редька, овес, жито і фацелія. Суниця садова добре росте після тієї ж олійної редьки, ріпака, гірчиці, гречки. Найкращі озимі сидерати – овес, суріпиця, жито, вика та ріпак.
Найчастіше сіють люпин. Він накопичує в ґрунті корисний азот, тож після нього можна садити будь-які рослини, що потребують азоту. Сіють люпин наприкінці липня до середини серпня після збирання капусти або картоплі, але найкращий час – рання весна.
Буркун – однорічна бобова рослина, яку теж краще сіяти ранньою весною на ґрунтах із нейтральною реакцією, хоча цілком припустимі літній та осінній висіви.
Гірчиця біла надзвичайно ефективна для сівозміни. Її коріння виділяє органічні кислоти, що під час взаємодії з ґрунтом вивільняють важкорозчинні фосфати, поповнюють запас калію і перетворюють недоступні для засвоєння рослинами поживні елементи на легкозасвоювані.
Редька олійна – однорічна рослина, здатна продукувати “легкий” азот й очищувати ділянку від нематод та деяких інших шкідників і збудників інфекцій. Зазвичай її висаджують разом із викою або іншими бобовими.
У гречки короткий період вегетації і розвинена коренева система, що сягає подекуди 1,5 метра. Гречка як сидерат глибоко розпушує ґрунт, знижує грунтову кислотність і збагачує бідні ґрунти фосфором, калієм і органічними компонентами.
Фацелія. Цей сидерат є найціннішим медоносом. У неї короткий вегетаційний період, розвинена коренева система і потужна наземна частина. Росте фацелія на будь-яких ґрунтах, холодостійка і невимоглива до освітлення. Вона покращує структуру і підвищує повітропроникність ґрунту.

Підготувала агроном Людмила СЕМЕНЮК.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий