Сільські дороги – проблема давня і сьогочасна

Сільські дороги – проблема давня і сьогочасна

На землях Шишацького та Зіньківського районів розташовано угіддя, виробничі підрозділи ПП «Агроекологія» – найбільшого в Україні сільськогосподарського підприємства, що працює винятково за технологіями органічного землеробства. Чотири десятиліття тому тут повністю відмовилися від застосування гербіцидів, пестицидів, мінеральних добрив, що дозволяє отримувати високоякісну екологічно чисту продукцію. ПП «Агроекологія» сертифіковано як виробника органічної продукції рослинництва, молока для дитячого харчування, атестовано як племінний завод з розведення великої рогатої худоби.

Удосконалення виробничих технологій триває під керівництвом засновника господарства, Героя України, Героя Соціалістичної Праці Семена Свиридоновича Антонця. Завдяки створенню при підприємстві міжнародного Центру органічного землеробства, «штаб-квартира» якого – у селі Покровське, налагоджено тісну співпрацю з вітчизняними науковцями, досвід господарювання вивчають учені і практики із зарубіжжя. Лише за останні місяці можна відзначити проведення пленарного засідання ІІ Всеукраїнської конференції «Перспективи інституціонального розвитку земельних відносин в Україні», відвідини підприємства групою французьких фермерів, які запозичили для себе багато корисного і не приховували своїх позитивних емоцій від побаченого. У виробничій сфері ПП «Агроекологія» справді є чим пишатися.
Як, до речі, й у підтримці соціального сектору місцевої громади, популяризації здобутків української культури. Завдяки наполегливості, активній життєвій позиції та матеріальній допомозі Семена Антонця до 150-річчя з дня народження Володимира Короленка в селі Куйбишеве (нині Покровське) Шишацького району було здійснено масштабний проект відродження дачі видатного письменника і громадського діяча. Нині вона є одним із культурних і туристичних центрів Шишацького району. Сюди приїжджають делегації з України та інших держав.
Але що ж бачать гості до того, як обмінятися досвідом, помилуватися чудовими краєвидами шишацького краю, долучитися до духовних скарбів України? Перше, з чим стикається кожен, – це стан місцевих доріг…
Питання підтримання у належному стані дорожнього покриття актуальне для всієї нашої держави. Та, якщо з наведенням ладу на головних магістралях країни та області справа потроху рушає з мертвої точки, периферійні дороги – це вічний біль кожного мешканця навколишніх сіл, керівництва районів, ОТГ, господарників, поля і структурні підрозділи яких поєднуються іноді вже не дорогами, а, як сумно жартують сільські мешканці, «напрямками руху» чи «коліями».
Не є винятком і дорога, яка поєднує село Михайлики (центр Михайликівського старостату Шишацької ОТГ) з селом Порскалівка. Через стан дорожнього покриття сюди не заїжджають маршрутки, більше того, траплялися випадки, коли дістатися до села, щоб відвезти на навчання дітей, не міг і шкільний автобус.
18 червня з ініціативи Семена Антонця робоча група, до складу якої увійшли голова Шишацької райдержадміністрації Віктор Іваненко, староста Михайликівського старостату Михайло Михайлик, представники ПП «Агроекологія», ферма якого розташована у Порскалівці, здійснили об’їзд сільських доріг з тим, щоб на місці визначити, які з них потребують першочергового ремонту. Запрошували і співробітників Агенції місцевих доріг Полтавської області, на балансі якої знаходиться більшість доріг району, але через зайнятість їхнього представника не було, тож за підсумками огляду, зазначив Віктор Іваненко, районна державна адміністрація звернеться до відомства письмово.
Відповідна дорога, зауважив керівник району, є малоінтенсивною по руху, тож її не включають у плани ремонтів, але стан вже зараз такий, що якщо нічого не робити, то за рік-два проїзд взагалі стане неможливим. Окрім того, ця дорога пролягає між полями ПП «Агроекологія», яке активно займається популяризацією органічного сільгоспвиробництва, тут регулярно бувають гості з усієї України і з-за кордону. Через це, щоб потім не червоніти від сорому перед гостями з інших областей та іноземними делегаціями, ми вважаємо, що дорогу потрібно рятувати вже зараз, поки ще є що рятувати…
За словами Віктора Іваненка, у часи, коли в країні активно йде децентралізація, на часі вирішення питання про перепідпорядкування сільських доріг місцевим громадам, але, звичайно, за умови передачі і коштів, що виділяються на їх утримання.
– Якщо ми просто заберемо на свій баланс ці дороги, коштів місцевих бюджетів, звичайно, не вистачить. Якщо ж громади отримають і відповідні гроші, що нині розподіляються в обласному центрі, загальну ситуацію вдасться покращити. Адже вже є позитивний досвід інших областей, де кошти передаються на райони. На місцях краще видно, де потрібен першочерговий ремонт, на що гроші необхідно виділити саме сьогодні. А обласна влада контролює процес, прозорість і доцільність використання коштів.
Виникають ситуації, коли виділяються кошти на дороги, які вже відремонтовані завдяки підтримці аграріїв або підприємств нафтогазової галузі, і навпаки – на дороги, що вкрай потребують ремонту, фінансування відсутнє. Невже це по-господарницьки? Те ж саме стосується і визначення підприємств, які обслуговують транспортні шляхи. Був випадок, коли за нашими дорогами пропонувалося закріпити організацію, яка має три одиниці техніки, а обслуговувати мала величезні території. Тоді це вдалося зупинити. Вважаю, якщо розробити певну формулу виділення коштів, різні територіальні громади, сільгосппідприємства з великою зацікавленістю співпрацювали б поміж собою без посередників і субпідрядників. Адже і зараз ті ж сільгосппідприємства власним коштом виконують певні роботи (а це і ремонти, і викошування обочин, і розчистка від снігу), бо їм це потрібно саме зараз, а потім субпідрядники, закріплені за дорогами, які певні роботи фактично не виконували, лише складають акти і отримують фінансування. Це несправедливо!
Але головне – все відбувалося б набагато оперативніше. У нашому районі був негативний досвід, коли громада погоджувалася виділити кошти як співфінансування на ремонт дороги в населеному пункті, але через бюрократичну тяганину проект так і не було реалізовано.
Наступний тендер з обслуговування доріг Полтавщини має відбутися наприкінці року, і вважаю, що до того часу систему варто змінити. Всі райони, всі мої колеги солідарні в цьому!
Підтримують такі нововведення і аграрії, і представники сільських громад. Зокрема Михайло Михайлик (староста Михайликів) зазначив, що на сьогодні громада має можливість якось покращити стан дорожнього полотна лише в межах населених пунктів. І, коли цього потребує справа, готова долучитися до співфінансування. Але ж вся інша дорога залишиться у незадовільному стані, тож ситуацію це не врятує.
– Якщо людина не забезпечена нормальною інфраструктурою, транспортом, вона виїде з села. Особливо це стосується молоді. А якщо немає роботи, не залишаться і працездатні мешканці старшого віку. Та ж Порскалівка, найімовірніше, зовсім занепала б, якби там не було ферми «Агроекології». Стратегічне завдання збереження сіл має починатися саме з таких питань: чи є в селі дорога, маршрутка, вода, магазин, робота. Якщо всього цього немає, село відмирає. Цього допустити не можна. Тож територіальна громада цілком і повністю підтримує і «дорожню» децентралізацію. В ідеалі всі кошти на ремонт і обслуговування доріг мають бути сконцентровані у руках ОТГ. Це і відповідальність, адже вже не можна буде сказати, що в чомусь винна область, але й можливість оперативно вирішувати наболілі проблеми, залучаючи до цього на підставі відповідних угод і техніку місцевих сільгосппідприємств. Це була б справді взаємовигідна співпраця. А за результат люди завжди можуть спитати з тих, хто живе і працює з ними поряд.
Варто зазначити, що проблеми, з якими стикаються мешканці Порскалівки, характерні для більшості периферійних сіл. Їх вирішення потребує не лише технічної роботи зі створення необхідних формул розподілу коштів, але й певної політичної волі. До кінця року, поки у силі угоди, укладені минулоріч, система точно змінена не буде. Але врятувати конкретну дорогу до зимової негоди ще можливо. Незабаром відповідне звернення від місцевої влади надійде до Агенції місцевих доріг Полтавської області. Тож, можливо, і завдяки цій публікації дорогу буде збережено, а отже, у перспективі у Порскалівку повернуться громадський транспорт, магазин, люди не будуть змушені долати кілометри до Михайликів, щоб задовольнити свої життєві потреби, село заживе новим життям.
Подібних сіл на Полтавщині сотні, а загалом в державі – тисячі. І їх насправді потрібно рятувати, починаючи саме з доріг і транспортного сполучення, адже, щоб там не казали про ІТ-сектор, інші галузі народного господарства, якщо зникнуть села, занепаде й Україна.

Андрій ФІАЛКОВСЬКИЙ
“Зоря Полтавщини”

Поділися:

Добавить комментарий