Інформаційний кур’єр

Сівозміна на п’яти сотках

Переваги дотримання сівозміни у рільництві доведено багаторічним досвідом. А чи можливо застосувати сівозміни на маленьких присадибних овочевих ділянках?
Маючи вищу, але не агрономічну сільськогосподарську освіту, після виходу на пенсію я поставив собі це питання. До нього спонукало багато обставин, ідентичних для більшості пенсіонерів: невелика пенсія й необхідність забезпечити сім’ю власними овочами та заготовити їх на зиму, обмеження в коштах на придбання дорогих міндобрив та засобів захисту рослин, інші виклики, що спонукають до оптимізації овочевої ділянки та покращення врожайності кожного метра корисної площі.
Тож, починаючи з 2015 року, я виділив на присадибній ділянці 5 соток для вирощування овочів, які б забезпечували борщовий набір (крім картоплі) та консервацію на рік для п’яти членів сім’ї. Після весняної культивації зяблевої оранки ділянку розміром 25х20 м розділив уздовж навпіл стежиною посередині, розмітивши кілочками по 10 ділянок, виходячи з потреби необхідної площі під кожну культуру. Зручність такого розміщення культур полягає в тому, що половина всієї овочевої ділянки засівається одразу після культивації холодостійкими ранніми овочами, зберігаючи вологу для швидкого проростання насіння (цибуля, морква, столовий буряк, горох). Це дає можливість заборонувати площу і прикоткувати посіви. На протилежній частині пізніше розмістяться розсадні культури, здебільшого теплолюбні овочі (помідори, капуста, огірки, баштанні культури, перець, кабачки).
Шестирічний досвід роботи на ділянці з дотриманням сівозміни за цією схемою свідчить, що одна й та сама культура повертається на попереднє місце не раніше, ніж через чотири роки, що запобігає зараженню та поширенню хвороб і шкідників овочів. Постійність розміру ділянок під окремими культурами з року в рік дозволяє розміщувати овочі після найкращих попередників та відповідно до вимог добросусідства культур. Введення в сівозміну бобових збагачує ділянку азотом та дозволяє використовувати, зібравши в кінці травня горох, частину ділянки для повторних посівів редьки та дайкону осінніх термінів дозрівання. Між ділянками овочів висівається цукрова кукурудза, котра також використовується як кулісна культура, притіняючи посіви спекотного літа.
Звичайно, без достатнього забезпечення вологою та внесення хоча б мінімальної кількості органічних і мінеральних добрив неможливо отримати високі врожаї. Кожного року свої помідори (а в мене їх кілька десятків сортів, вирощених із власної розсади) обробляю один або два рази Ридоміл Голдом, у велику спеку поливаю не більше двох разів, дотримуючись технології вирощування на кілках. Як наслідок щороку 120–130 кущів забезпечують червонощокими та золотокорими томатами всі потреби сім’ї, ще й родичам та сусідам перепадає. Не вирощую, мабуть, тільки баклажанів, тому що смугастий песиголовець з’їдає розсаду за ніч після висадки.
Шановні колеги-овочівники, спробуйте на своїх ділянках дотримуватися сівозміни. Оптимізація площі посівів та їх упорядкування збережуть ваше здоров’я та кошти, принесуть задоволення від споглядання протягом літа рівних зелених рядочків потрібних вам овочів, а восени — плодів вашої нелегкої клопіткої праці.

Олексій ДЕМИДЕНКО.
смт Семенівка.
«Сільський вісник».

Поділися:

Добавить комментарий