– Перше весняне тепло буває оманливим. Хоча світить сонечко, земля ще не прогрілася, а тварини люблять полежати на прогулянках. Як наслідок – доводиться лікувати запалення вимені та мастити, – говорить ветеринарний лікар, власниця ферми англо-нубійських кіз “СтреКоза” Катерина ПРИХОДЬКО. – Щоб уникнути проблем, у зоні вигулу розкладіть сіно, солому, частину торішньої підстилки або звичайні дерев’яні палети (тільки не забудьте зашити верхню частину фанерою, щоб копита не застряли в проміжках). Після доїння тварині потрібно дати ще 15–20 хвилин постояти в сараї, щоб вим’я вихололо.
Пасовище. Перехід на звичайний довгий випас має бути поступовим. Спочатку – півгодинки, не більше. Наступного дня, за сприятливих умов, трохи довше. Так само не варто поспішати з кількістю свіжого зеленого корму. Обов’язково залиште у вільному доступі сіно чи солому. На жаль, багато власників із приходом весни перестають годувати тварин. Мовляв, травичка вже вилізла – от нехай і їдять! Це велика помилка, що призводить до проблем із травленням. До того ж перша зелень, особливо якщо тварина випасається на полі, містить багато нітратів.
Корми. Ще одна проблема, з якою стикаються господарі, – це старі коренеплоди (особливо кормові буряки, картопля). Ближче до весни вони накопичують величезну кількість нітратів, що призводить до отруєнь і навіть зупинки рубця (шлунку). Тому краще віддати перевагу топінамбуру чи моркві. Це стосується в першу чергу всіх жуйних дійних тварин. У сараї обов’язково має бути лизунець, бажано не просто з кухонної солі, а з мінералами. У раціоні більшості сільгосптварин часто бракує магнію, а вони його дуже потребують, особливо навесні.
Паразити. Давати тваринам препарати від глистів слід, як мінімум, за тиждень до першого вигону на пасовище. Це потрібно й для того, щоб худоба не підхопила неприємного “сусіда”, і для того, щоб ваші кози-корови самі не заражали пасовище.
– Виходить такий собі сумний ланцюг, – каже Катерина Приходько. – Заражена тварина залишає на траві “продукти” життєдіяльності, в якому є яйця гельмінтів. Ті шукають собі тимчасових господарів, найчастіше комах. Потім тихенько сидять у траві й чекають, поки прийде на випас невинна корівка чи кізка. Саме в їхньому організмі ця личинка починає рости, стає статевозрілою особиною, відкладає яйця, які з калом знову потрапляють на пасовище. Те саме стосується й водойм, які можуть бути заражені гельмінтами за такою самою схемою. Усю цю пошесть слід знищити до виходу “у світ”.
Щодо антигельмінтних препаратів, то їх має призначати ветлікар, який добре знає ситуацію саме у вашому районі та бачить конкретну тварину. Загалом краще віддати перевагу комплексним засобам, що містять не один, а два компоненти. Усім тваринам без винятку потрібна й обробка від кліщів, оскільки ці паразити переносять небезпечні хвороби, що можуть призвести до летального випадку. Збудники хвороб дуже оманливі й можуть проявитися не відразу, а навіть через півроку-рік після укусу. Коли вже проявляться, то розвиваються стрімко, і не завжди вдається тварину врятувати. Зараз активність кліщів суттєво підвищується. Але кожен регіон має свої особливості. Десь кліщі загрожують весь сезон, десь тільки влітку або навесні. Від цього залежить і частота обробки тварин: раз на добу, тиждень чи місяць. Ветеринар підкаже, що обрати: спреї чи краплі, комплексної дії чи направленої (проти конкретного паразита). Досить ефективними є засоби, що діють одночасно проти блох, мух, вошей та кліщів. Але майте на увазі, що, скажімо, препарати івермектинового ряду вбивають кліща, коли він вже зробив свою “чорну справу” і вкусив тварину. Він загине, але зараза вже потрапила в організм вашої кози чи корови. Загалом краще віддати перевагу препарату, який одночасно відлякує та знищує.
Приміщення. Із першим теплом якомога швидше приберіть із сараю стару підстилку. Від тепла і вологи вона виділяє аміак, що негативно впливає на здоров’я тварин, особливо малечі. У першу чергу це стосується високоудійних кіз і корів, які багато часу проводять у приміщеннях і буквально задихаються там після зими. Надлишок аміаку спричиняє послаблення імунітету, запалення легенів, зменшення надоїв. Потепління провокує під підстилкою розмноження вошей і бактеріальної мікрофлори. Усе це знищують спеціальними препаратами-дезінфекторами, що продаються у ветаптеках.
Проводити обробку дуже просто: тварин виганяють на свіже повітря, підстилку витягують, приміщення обробляють препаратами, радить пані Катерина. Потім воно сохне, провітрюється. Ви кладете нову підстилку – і все, можна запускати тварин.
Телята-козенята. Правила догляду за ними, як за дітьми. Не давати лежати на землі, перемерзати, їсти все підряд. Побігали, погралися – і знову їсти та спати. Загалом гуляти телятам і козенятам можна за будь-якої температури (крім екстремальної), але за умови, що є надійне укриття, можливість поїсти-попити та відсутність дорослих ворогів.
– Є тварини, які лояльно чи навіть по-доброму “ставляться” до чужої малечі, а є такі, що буквально вбивають її, – каже Катерина Приходько. – Тому слід спостерігати. Наприклад, мої кози козенят ніколи не ображають, максимум, що можуть зробити, так це легенько відштовхнути, якщо малі занадто пустують. Місячна кізочка гуляє на вулиці майже з народження, як тільки змерзне – лізе в купу дорослих кіз і гріється. Вони навіть уваги не звертають, хіба що морду злегка повернуть. Варто подбати про спеціальні будиночки для малечі. Вони зроблені таким чином, що маленька тварина туди легко пролазить, може всередині відпочити, поїсти та попити. А ось на дорослих особин вхід не розрахований, тому козенята, телята чи баранчики в безпеці. Якщо купувати готовий будиночок немає можливості, можна сконструювати щось подібне власноруч, наприклад, відгородити невеличку ділянку на подвір’ї парканом.
Ратиці. Традиційна весняна процедура, про яку слід нагадати, – розчистка ратиць. Золоте правило: збираєтесь відкрити зелений сезон і випустити тварин на пасовище – спершу приведіть до ладу їхні кінцівки. Відріжте зайве, вичистіть, якщо треба, підлікуйте. Зазвичай це робиться кілька разів на рік, але навесні, після зими, особливо ретельно. Усе залежить від місцевості, де тварини ходять, та стану ратиць.
Отруєння. Дуже багато рослин є небезпечними для тварин. Загалом ступінь тяжкості отруєння залежить від кількості з’їденої рослини, від того, яку саме частину зжувала коза, від загального стану тварини (а також її віку, ваги) та рівня вологості ґрунту. Деякі кози можуть з’їсти небезпечну травичку без жодного впливу на здоров’я, інші ж гинуть від найменшої часточки. То чи варто грати в рулетку?
Отруєння залежить від кількох факторів. По-перше, від рівня ситості тварини. Якщо вона регулярно недоїдає, то помчить їсти досхочу свіжу траву. По-друге, тварина кидається на будь-яку рослину при одноманітності. На сніданок – зерно, на обід – зерно або сіно, на вечерю – сіно… А навесні так багато нових ароматів і смаків! По-третє, неприємності бувають від “спортивної цікавості”. Дуже часто тварина не хоче їсти, але відкушує найпомітніші зелені пагони. Це стосується, першочергово, болиголову. Ця багаторічна рослина пробивається з-під землі раніше за інші й завдяки своїй помітності спричиняє багато лиха, часто смертельного.
Дефіцит В1 у кози. Не всі власники кіз знають, але за нестачі вітаміну В1 (тіаміну) тварина може швидко загинути. Річ у тім, що тіамін завдяки певним бактеріям утворюється в рубці кози. Але кози, які харчуються здебільшого вуглеводами, мають порушену мікрофлору рубця. Тварина або недоотримує цього вітаміну, або її організм виробляє забагато ензимів, які пригнічують його утворення. І те, й інше погано. Бувають випадки, коли дефіцит В1 виникає після лікування кокцидіозу. Симптоми нестачі В1 такі: хода на ногах, що не гнуться, дуже високо піднята голова, неспокійна поведінка, відсутність апетиту, бліді слизові оболонки, тахікардія (часте серцебиття). На ранніх стадіях тварину можна врятувати введенням препарату В1. Чим швидше це станеться, тим більше шансів на одужання.
Наступна стадія хвороби призводить до сліпоти кози. Передні ноги стають зовсім “жорсткими”. Тварина може впасти, але самостійно піднятися їй несила. Її мучать судоми, згодом виникають парез і параліч. Ветеринар без досвіду може подумати, що це правець, але під час нього не виникає сліпоти. Якщо в стаді захворіла одна коза, це ще не означає, що інші під загрозою, але власнику потрібно додавати до раціону вітамін В1. У групу ризику потрапляють кози, у яких порушене травлення; які харчуються кормом, ураженим грибами; яких безконтрольно лікують антибіотиками та кокцидіостатиками. Лікують хворобу внутрішньом’язовими ін’єкціями тіаміну. Паралельно слід підтримати серцево-судинну та травну системи. Оскільки нестача вітаміну групи В зазвичай не буває відокремленою, доцільно дати пацієнту рибофлавін, фіанкобаламін, піридоксин, нікотинову кислоту тощо. Але ці препарати не можна використовувати одночасно, краще дотримуватися правила: один день – один вітамін.
Наталія ФЕДОРОВА.