СЛАВНОМУ ПОЛТАВЦЮ АНАТОЛІЮ БАННОМУ – 65

 16 грудня 2025 року члену Ветеранського об’єднання Українська Гельсінська спілка, заступнику голови ГО «Всеукраїнське товариство політичних в’язнів і репресованих, голові ГО «Полтавське обласне товариство політичних в’язнів та репресованих», голові Полтавської регіональної комісії з реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років, члену НСЖУ, учаснику російсько-української війни Анатолію Банному виповнилося 65 років.

  Анатолій Банний – кавалер ордена Хреста Івана Мазепи, відомий на теренах Полтавщини правозахисник, лауреат премії імені Пилипа Орлика за багаторічну правозахисну діяльність. Протягом понад сорока років Анатолій Григорович є активним учасником громадсько-політичного життя Рівненської та Полтавської областей, учасником процесу становлення незалежності нашої держави, борцем за Незалежність України у ХХ – ХХІ ст.

  Організаторські здібності Банного А.Г. яскраво проявилися під час патріотичних акцій «Україна без Кучми», Помаранчевої революції, Революції Гідності, російсько-української війни. Під час Помаранчевої революції на багатотисячному мітингу А.Г. Банного було обрано головою страйкового комітету Полтавської області, він був визнаним лідером Полтавського Майдану. 30 листопада 2013 року А.Г. Банний, виконуючи свій громадянський обов’язок, був у Києві на Майдані, де від нападу «беркутівців» зазнав перелому ребер грудної клітки.

  Від травня 2014 року Банний А.Г. займається волонтерською діяльністю та підтримкою наших воїнів на Донбасі та Луганщині. З червня 2014 року він – інструктор-волонтер батальйону «Азов». У серпні 2014 року доставив до Полтави з Іловайська Державний прапор України, винесений добровольцями батальйону «Азов» з поля бою. 24 серпня 2014 року, в День Незалежності України, Анатолій Банний з побратимами підняв бойовий прапор над монументом Слави (орлом) – символом військової величі московії в Україні.

  24 лютого 2022 року, в перший день початку повномасштабної російсько-української війни, Анатолій Банний добровільно вступив до лав ЗСУ – став солдатом 116-ї бригади ТРО ЗСУ. У подальшому захищав Батьківщину в добровольчому формуванні на Харківщині, оперативно підпорядкованому 105-й бригаді ЗСУ: був командиром відділення, командиром мобільної вогневої групи, сапером.

  За хоробре виконання бойових розпоряджень, героїзм, мужність і відвагу Анатолій Банний, за поданням командира в/ч А-7378, нагороджений Хрестом «Честь і Слава» та подяками командування. За самовіддане бойове служіння та особисту відвагу Анатолій Банний нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, іншими державними та місцевими відзнаками.

  Найвищою ж нагородою для славного полтавця є щира повага та вдячність від земляків та від бойових друзів.

  Ветерани Української Гельсінської спілки, політв’язні та репресовані комуністичного періоду, борці за Незалежність України у ХХ – ХХІ ст. гаряче вітають із 65-літнім ювілеєм Анатолія Григоровича Банного, нашого побратима, щирого й незламного українця. Многії літа, Друже!

Голова ВО Українська Гельсінська спілка Олесь Шевченко, голова ГО «Музей шістдесятництва» Олександр Ткачук, колишні політв’язні Микола Горбаль, Микола Матусевич, Ольга Гейко, члени Київського товариства політв’язнів та репресованих – Надія Лук’яненко, Валентина Чорновіл, Зоя Голота, Марія Стус, Наталія Осьмак, Наталія Столяренко, Марія Мурашова, Олег Павлишин, Іван Дебелюк, Віктор Гребенюк, Микола Кабалюк, Михайло Михалко, Алла Новицька, Надія Куценко, Віктор Кукса.