Давно чула й читала про картоплю сорту Слов’янка, і ось, нарешті, в минулому році вдалося придбати її на насіння. Посадили на чорноземі троє відер. Оскільки бульби були великі, довелося їх різати – на дві, а іноді й на три частини. Ямки під садіння копали значно рідше, ніж завжди. В кожну поверх бульб вкинули по жмені деревного попелу. Бадилля виросло могутнє, густе й високе, до самого пояса. Не допускали на ділянку з новим сортом бур’яну. Один раз обробили її банколом. Добре підгорнули кущі (якщо цього не зробити, картоплини повилазять із грунту і позеленіють). І ось настав час збирати урожай. З одного відра зібрали 13! Траплялися кілька разів екземпляри вагою 900 г, 1 кг, а одна найбільша картоплина важила
1 кг 400 г. Попробували варити. Так, у Слов’янці низький вміст крохмалю, у борщі вона не розварюється. Зате в смажінні, тушінні (з жиром) ця картопля дуже смачна. Даремно дехто зневажливо називає її кормовою. Повінь дала ще більший урожай: з одного відра – 17. Ось і порахуйте, що вигідніше селянинові – доглядати ділянку в чотири рази більшу і мати дрібну вироджену картоплю чи покладати надію на нові сорти і звільнити площу для улюбленої суниці чи кавунів.
Тетяна Олександренко.