Роки летять. Нині ветеран праці, а ще ніби вчора – фотокореспондент, редактор відділу ілюстрацій “Зорі Полтавщини” Микола Безнос зустрів своє сімдесяте літо. Ось так, справді на початку літа, 2 червня, і зозулі щедро сиплють своє кування, обіцяючи іменинникові щедрі літа. Хай так і буде!
Досі Миколі Михайловичу, як і його колегам-журналістам, спокій тільки снився. Скільки доріг об’їжджено – всю область він знає, як своє обійстя, всіх видатних у праці й творчості земляків. І він не лише фотографував їх, працюючи зокрема і в Козельщинській районній газеті, і в молодіжній – “Комсомолець Полтавщини”. Він часто і сам писав теплі й ліричні текстівки до своїх світлин. Особливо любив розповідати про самодіяльних артистів, народних майстрів і умільців. І то не дивно, адже кілька років Микола Безнос працював у Обласному центрі народної творчості, де спілкувався з талановитими людьми. Любив бувати у відрядженнях на рідній Миргородщині, любив спілкуватися зі справжніми хліборобами – видатними у своїх досягненнях і простими трудівниками полів.
Сьогодні свої світлини Микола Безнос представляє переважно на сторінці у “Фейсбуці” – і вони справді вражають якимось дивовижним спокоєм у настрої: тихі-тихі води, схід сонця на обрії, квіти на луках, веселка над полем, тонка стежина попід зеленими житами. І ті ж картинки із обласних традиційних свят. Найновіша – вже достиглі черешні у своєму саду…
Хай врожаяться нові роки щедро й сонячно. Зичимо Вам, Миколо Михайловичу, козацького здоров’я, з роси й води!
Зоряни.