Боби – невибаглива овочева культура, яку мало хто нині сіє на городі, віддаючи перевагу горохові. Нині вони незаслужено забуті, хоча у наших предків були головною городньою культурою. У великій кількості їх вживали у їжу та використовували для приготування інших страв. Чимало наших земляків більш похилого віку пам’ятають, як саме боби допомогли врятувати їхні родини від голоду в післявоєнні роки. Серед них – Марія Степаненко, яка поділилася спогадами зі свого дитинства: «Після закінчення війни всі працювали у колгоспах, і наша родина жила дуже бідно. Єдиним харчем, який брали з собою влітку в поле, були боби. Молоді стручки варили у горщиках і споживали нерозібраними. Невибаглива, але ситна їжа давала сил працювати до самого вечора. А якщо чекали на свята до себе гостей, то робили своєрідну «бобову затірку» – варені боби розтирали з маком, пряними травами. Її споживали як самостійну страву чи використовували для начинки пирогів».
Догляд за бобами
Боби є прекрасними сусідами усім овочам на грядці, за винятком цибулі та часнику. Вони не вимагають особливого догляду і дають високі врожаї. Зокрема плід рослини – це стручок завдовжки до 30 сантиметрів, який містить від 2 і більше насінин жовтого, зеленого, коричневого, фіолетового, чорного кольорів, розмір і форма яких залежать від сорту рослини. Розрізняють дрібнонасінні, середньонасінні й крупнонасінні сорти, які відрізняються між собою не тільки кольором, розміром, але і врожайністю та термінами дозрівання. З усіх городніх культур боби є найбільш холодостійкими і не вибагливими до теплового режиму. Рослини дають сходи вже при температурі 3–4 градуси тепла. При температурі повітря 19–22 градуси вище нуля молоді рослини активно починають рости і розвиватися.
Доглядати за бобами нескладно, досить забезпечити рослині регулярний полив, розпушування грунту, підгортання. Потрібно стежити, щоб бур’яни не заважали активному росту і розвитку молодих сходів. Коли рослина підросте, вона буде пригнічувати ріст бур’янів і необхідність прополювання зникне. Як тільки стебла бобів досягнуть висоти 50 см, їх підгортають. Протягом усього сезону підгортання проводять 2–3 рази. Вони захищають стебла бобів від поривів вітру і роблять рослину більш стійкою.
Сорти для кожного регіону
Сучасні сорти бобів мають високу поживну цінність у поєднанні з відмінними смаковими якостями. Селекціонери поділяють боби на дві основні групи: північні та західноєвропейські. Північні сорти дають високі врожаї в регіонах з помірним кліматом, а західноєвропейські вирощують в південних регіонах зі спекотним, посушливим кліматом. Серед відомих сортів – такі:
Російські чорні. Один з найвідоміших середньоранніх сортів. Кущ досягає до 60 см, цвіте білими квітками з чорними плямами. Форма бобів – трохи вигнута, довжина стручка – 7–8 см. Темно-фіолетові насінини мають довгасту овальну форму, при дозріванні стулки бобів не розкриваються.
Білоруські. Належать до середньостиглих сортів, висота пагонів – від 60 см до 1 метра. Квітки білі, плямисті. Біб прямий, завдовжки до 11 см, при дозріванні стулки плодів розтріскуються. Насіння має світло-коричневе забарвлення, подовженої форми. Сорт широковідомий в Україні та Білорусі, Латвії.
Віндзорські зелені й білі. Середньостиглі сорти. Рослина компактна, висота стебла – 0,6–1 м. Форма бобів – еліптична, злегка сплюснута, з м’ясистими, зеленими стулками, які розкриваються при дозріванні, містить 3 насінини.
Збирання врожаю
Боби люблять вологу, погано переносять посуху. Помічено, що найвищі врожаї бобів спостерігаються, коли в період їх цвітіння випадає велика кількість опадів. Що важливо: боби – не тільки смачний і поживний продукт, але і корисна городня культура. Як і у всіх рослин сімейства бобових, коріння бобів утворюють бульбочкові бактерії, які збагачують грунт азотом і роблять його більш пухким і підхожим для повноцінного росту та розвитку інших овочевих культур. Корінь і стебла бобів, закладені в землю після дозрівання та збору врожаю, є цінним добривом для ділянки. Також потужна розгалужена коренева система бобів не дає розвиватися бур’янам, надійно захищаючи родючий шар грунту від вимивання рясними опадами.
Початок збору першого врожаю – літо. Загалом врожай збирають кілька разів за сезон. Для вживання в їжу в свіжому вигляді збирають зелені, соковиті й ніжні боби. Зерна зелених бобів перебувають у стадії молочної стиглості приблизно через 2 тижні після цвітіння. Збирають урожай, починаючи з нижньої частини стебла, де дозрівання плодів відбувається швидше. Зелені (недозрілі) плоди бобів ідеальні для салатів, гарнірів. А більш зрілі з дозрілим насінням підійдуть для приготування супів.
Збір насіння бобів для зберігання і подальшого розмноження здійснюють після того, як стулки плодів потемніють і почнуть розкриватися. Для того, щоб визначити їхню схожість, насіння відправляють в солоний розчин. При цьому порожні боби спливуть на поверхню, а зрілі залишаться на дні посуду. Боби зберігають схожість протягом 5–10 років. Зберігають їх у сухому темному місці, далеко від обігрівальних приладів, там, де тримається стабільна температура і немає вологи.
Після збору врожаю наземну частину рослини прибирають з ділянки, а грунт разом з корінням перекопують. Коренева система бобів – відмінний компост й ідеальне добриво для грунту. Для збагачення ділянки азотом коріння бобів можна вирвати із землі й закопати в грунт під час осіннього перекопування.
Шкідники та хвороби
Окрім цього, боби стійкі до різних видів хвороб і шкідників. Поширені захворювання рослини такі:
чорна бобова попелиця – шкідник, який атакує стебла молодої рослини в літній період. Призводить до деформації і викривлення стебла. Під час активного росту стебла рекомендується відщипувати всі верхівки у рослини довжиною до 15 см, щоб не дати можливості з’явитися попелиці;
паросткова муха. Часто на боби нападає дрібний шкідник – паросткова муха, яка відкладає яйця в грунті, під рослиною. Личинки мухи харчуються коренем бобу. Щоб убезпечити рослину від шкідника, необхідно регулярно видаляти бур’яни і розпушувати грунт під кущами;
бульбочковий довгоносик. Це – невеликий сірий жучок, один з найбільш небезпечних шкідників бобів, здатних загубити рослини цілком. Личинки комахи харчуються бульбами коренів, а сам довгоносик поїдає молоде листя, в результаті чого рослина слабне і з часом гине. При виявленні шкідника боби слід обприскати відповідними засобами з розрахунку 10 грамів на метр квадратний;
бобова зерновка – комаха, яка завдає шкоди рослині в період цвітіння, коли відбувається зав’язування плодів. Відкладає личинки на молодих зав’язях, через кілька днів вони потрапляють в насіння і харчуються його вмістом, тим самим завдаючи шкоду майбутньому врожаю. Щоб не допустити зараження молодих сходів, насіння замочують в солоному розчині.
Окрім цього, відчутних втрат урожаю бобів завдають непрохані гості городів – граки і ворони, які висмикують молоді сходи разом з коренем. Щоб запобігти нападу птахів, необхідно передбачити методи їх відлякування.
Підготувала Юлія Хоменко.