Сорок святих

Сорок святих

Подвиг сорока святих, що були замучені в Севастійському озері за незламну віру в Христа Спасителя, Церква молитовно згадує 22 березня. Свято є одним із найшанованіших у православному світі.

Згідно з указом Римського імператора Константина Великого, виданим 313 року, в імперії дозволялося вільне сповідування християнства. Однак співправитель Константина Лікіній замислював проти нього війну й боявся, що воїни-християни його викриють, тож дав наказ зачистити своє військо від сповідників віри в Христа Спасителя.
У той час у вірменському місті Севастія перебувала дружина із сорока каппадокійців (Каппадокія – історико-географічний регіон у межах сучасної Туреччини), хоробрих воїнів-християн, які були уславлені перемогами в багатьох битвах. Командував дружиною затятий язичник Агриколай. Саме він і став змушувати воїнів принести жертву язичницьким богам, а коли ті не скорилися, запроторив їх до в’язниці.
Бранці палко молилися і вночі почули голос: «Хто перетерпить до кінця, той спасеться». Тортури, погрози, спроби улестити – всі ці випробування тривали тиждень, але каппадокійці були в своїх переконаннях незламні. Врешті їх роздягли і повели в лютий мороз до озера, що знаходилось неподалік міста. На кризі поставили під вартою на всю ніч.
Щоб посилити муки задубілих від холоду бранців, на березі розтопили лазню. О першій годині ночі один із воїнів не витримав і побіг туди з надією зігрітися, але тільки переступив поріг, упав мертвий. О третій годині ночі Господь послав мученикам утіху: довкола несподівано посвітлішало, лід розтанув, а вода в озері стала теплою.
Уся сторожа спала. Не спав тільки воїн Аглаїй. Поглянувши на озеро, він помітив, що над головою кожного мученика з’явився вінець. Нарахувавши 39 вінців, Аглаїй зрозумів, що воїн, який не витримав мук, позбавив себе вінця. Тоді він розбудив решту вартових, сказав їм, що увірував у Христа, і приєднався до мучеників.
На ранок кати з подивом побачили, що мученики живі, а їхній вартовий разом із ними прославляє Христа. Тоді воїнів вивели з води і перебили їм коліна. Тіла поклали на колісниці й повезли на спалення. Обвуглені кістки кинули у воду.
Через три дні мученики явились у сні єпископу Севастійському Петру і звеліли знайти та поховати їхні останки. Таємно вночі єпископ із кількома кліриками виконав їхню волю.
***
За традиціями нашого народу, до свята Сорока святих господині печуть булочки з медом у вигляді пташок (із дзьобиками та крильцями, гребінчиками та хвостиками). У різних регіонах України цю випічку називають «сороками», «жайворонками», «бусликами» тощо. Здавна люди вірили, що саме на Сорок святих із вирію повертаються пернаті – сорок різних порід.
Господині наділяли святковою випічкою сусідів, а також дітвору. Малюки нанизували «крилаті» булочки на прутики й, піднявши догори, бігали селом, танцювали й закликали весну.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Добавить комментарий