Спадкування: юридичні аспекти

Спадкування: юридичні аспекти

Черга спадкоємців: якщо не існує заповіту, хто отримує спадщину

Громадяни, які вперше виступають у ролі потенційних спадкоємців, можуть зіштовхнутися з низкою нагальних юридичних питань. Зокрема: хто має право на прийняття спадщини, а також у якому порядку, враховуючи ступінь спорідненості зі спадкодавцем, проводиться передача майна.
В Україні процедура спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Якщо остання воля спадкодавця була нотаріально посвідчена та викладена у заповіті, право на спадкування мають особи, визначені у такому документі.
У разі ж відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, спадкування здійснюється відповідно до чинного законодавства, а саме почергово.
І черга спадкоємців за законом – діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті; той із подружжя, який його пережив; батьки.
ІІ черга спадкоємців – рідні брати та сестри спадкодавця; його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
ІІІ черга – рідні дядько та тітка спадкодавця.
ІV черга спадкоємців – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.
До V черги спадкоємців належать всі інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, при цьому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня. Також у п’яту чергу спадкоємців включають утриманців спадкодавця, які не були членами його сім’ї.
Важливо! Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття та у випадку зміни черговості одержання права на спадкування.

Хто може претендувати на спадщину без включення у заповіт

Відсутність у заповіті (тестаменті) серед переліку спадкоємців близької людини – не така й дивна справа. Заповідач у силу різних життєвих обставин та на власний розсуд збільшує або зменшує коло осіб, які можуть на щось розраховувати. Проте завдяки цивільному законодавству деякі члени родини все ж таки можуть розраховувати на обов’язкову частку у спадщині, навіть якщо до останньої волі спадкодавця їх не було включено.
Як повідомили у Північно-Східному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції України (м. Суми), малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом. Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Варто звернути увагу на те, що до обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку. Разом з тим будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку.

Як бажанням зберегти таємницю у процесі спадкування не ускладнити розподіл майна

Нерозголошення нотаріусом особистих даних про клієнта, що стали відомими в ході здійснення ним професійної діяльності, є нотаріальною таємницею. Завдяки цьому інформація про відвідувачів нотаріальної контори та їхні наміри є суто конфіденційною. Разом з тим, за бажанням зацікавленої особи, можна укласти правочин таким чином, що навіть нотаріус не буде знати його деталей. Прикладом цього є секретний заповіт.
Зміст секретного заповіту нотаріусу не відомий, оскільки він подається у заклеєному конверті, який обов’язково має бути підписаний заповідачем. Отримавши конверт, нотаріус ставить на ньому свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує. Заповідач має пам’ятати, що засекретити свою останню волю необхідно таким чином, щоб у майбутньому, після відкриття спадщини, не виникло неясностей чи суперечок.
День та час оголошення секретного заповіту призначається нотаріусом, котрий повідомляє про це членів сім’ї та родичів спадкодавця, якщо їхні місця проживання йому відомі, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації. Якщо під час оголошення заповіту неможливо визначити справжню волю заповідача, нотаріусом у протоколі відтворюється витлумачений спадкоємцями текст заповіту та відомості про досягнення (чи недосягнення) між ними згоди щодо тлумачення тексту заповіту.
Отже, чіткість та однозначність тексту секретного заповіту – запорука його правильного трактування та виконання останньої волі заповідача.
* * *
У зв’язку зі зміною адміністративно-територіального поділу України були створені нові нотаріальні округи. Ознайомитися з переліком можна за наступним посиланням: https://www.sumyjust. gov.ua/terytorial-ni-pidrozdily/notariusy/

Підготовлено за матеріалами відділу комунікації з громадськістю Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Суми).

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий