Спеції не зі Сходу,  а з городу

Спеції не зі Сходу, а з городу

Прянощі… Яка господиня готує без них? Борщі й супи, салати та другі страви набувають неповторного аромату, якщо до них додати пряні рослини. Майже усі вони мають цілющі властивості, що дуже важливо в наш час, оскільки народні методи лікування травами набувають дедалі більшого поширення.
На жаль, на присадибних та дачних ділянках поки що дуже обмежений асортимент цих культур: кріп та петрушка, цибуля й часник, зрідка селера, меліса лимонна, хрін. Мало хто знає про такі пряні рослини, як кмин, коріандр (кінза), базилік, майоран, естрагон, чабер, гісоп, м’ята, фенхель, кервель, любисток, аніс, катран, чебрець, котовник, пастернак, скорцонера, селера коренева, петрушка коренева, вівсяний корінь, різні види цибулі (порей, батун, шніт, багатоярусна, шалот, слизун) та інші. Вирощувати їх не складно, якщо знати відповідні тонкощі. В «гарячий» період консервації частину їх можна навіть вигідно реалізувати й отримати додаткову копійку до сімейного бюджету.

Коріандр – однорічна трав’яниста рослина із сильним специфічним запахом. Вирощують його переважно для одержання насіння, яке містить до 2% ефірної олії (молоде недостигле насіння має неприємний запах). У їжу використовують і зелень, яка не тільки надає страві своєрідного смаку й аромату, а й збагачує її вітамінами. Зелень коріандру сушать, а потім готують із неї гострі соуси. Коріандр використовують для ароматизації страв, під час маринування, соління, консервування овочів, у кондитерських виробах, у харчовій промисловості.
У народній медицині відвар насіння вживають для поліпшення травлення, як відхаркувальний та протигеморойний засіб. Настій насіння діє заспокійливо.
Висівають насіння коріандру рано навесні на глибину 1–2 см, відстань між рядками – 30–35 см. Коли з’являться сходи, рослини проріджують. За вегетаційний період 2–3 рази розпушують грунт, виполюють бур’яни. Насіння достигає неодночасно, тому збирати його потрібно вибірково.
Кмин – дворічна рослина, невибаглива, холодостійка. Росте на суглинкових та супіщаних грунтах, витримує легкий затінок, але при цьому зменшуються урожай і аромат. Вирощують кмин задля насіння, яке містить 3–7% приємної ароматної ефірної олії. Є вона і в інших частинах рослини, але в меншій кількості.
Насіння кмину здавна використовують у народній медицині для поліпшення травлення, а також як заспокійливий, тонізуючий, жовчогінний засіб. Корисний кмин і в дієтичному харчуванні, його додають до основних продуктів. Настій готують з однієї столової ложки подрібненого насіння на одну склянку окропу. Після охолодження його проціджують і приймають по 2–3 столові ложки 5–6 разів на день перед їдою.
У харчуванні кмин використовують під час квашення і соління овочів, для ароматизації хлібобулочних і кондитерських виробів, молока, сиру, ним заправляють супи, соуси, другі страви, зелене листя додають у салати і супи.
Сіють кмин рано навесні на глибину 1–1,5 см з міжряддями 45 см. У перший рік після висіву насіння рослина формує розетку прикореневих листків, схожих на морквяні, а наступного року дає квіткову стрілку. Цвіте довго, в липні починає достигати насіння, яке дуже швидко осипається. Збирають його вибірково в міру достигання зонтиків. Розмножується кмин і самосівом. Догляд полягає в розпушуванні грунту, прополюванні. У перший рік грядку бажано полити, навесні наступного року – підживити.
Базилік – однорічна пряна теплолюбна рослина з дуже приємним запахом, гарно росте на добре освітлених ділянках із поживним грунтом. Коли його вирощують у затінку, втрачає свої якості.
У кулінарії використовують усю надземну частину рослини. Свіже або сухе листя й цілі чи подрібнені стебла додають як приправу в салати, супи, підливи, соуси, маринади, у м’ясні та рибні страви, для ароматизації овочевих консервів, солінь і ковбас. Розтерте на порошок листя базиліку в суміші з чабером і розмарином замінює духмяний перець горошок.
У народній медицині базилік застосовують як сечогінний, дезінфікуючий засіб, проти пропасниці, для загоювання ран, при екземі. Листя використовують для ароматизації ванн, полоскань, компресів. Відвар листя знімає головний біль. Водні настої допомагають при харчових отруєннях, гастриті.
У регіонах держави з теплішим кліматом насіння базиліку висівають у грунт рядками на глибину 1,5 см, ширина міжрядь – 30–40 см, після проріджування між рослинами залишають відстань 10–20 см. Сходи з’являються через 9–11 днів після сівби. В інших регіонах базилік вирощують розсадою, яку висаджують у грунт, коли мине загроза заморозків. Догляд полягає в розпушуванні грунту та виполюванні бур’янів.
Зрізують стебла і листя перед цвітінням рослин, оскільки в цей період у них найбільше ефірних речовин і вони мають найніжніший аромат.
Сорти базиліку відрізняються за формою й кольором листя – темно-фіолетового, світло-фіолетового або перехідного від світло-фіолетового до світло-зеленого.
Чабер – однорічна рослина із сильним приємним ароматом. Свіже і сухе листя використовують як приправу до салатів, супів, борщів, м’ясних і рибних страв, для маринадів, під час соління помідорів та огірків. Молода зелень дуже ароматна, за смаком нагадує гіркий перець, надає стравам своєрідного приємного смаку.
Вирощують чабер висівом насіння в грунт і розсадним способом. Сіяти потрібно рано навесні на глибину 0,5–1 см, відстань між рядками – 45–50 см, а між рослинами після проріджування – 15–20 см. Чабер буває однорічний і багаторічний. Багаторічний розмножують поділом кущів, живцями та відводками. Зустрічається чабер і в природі по схилах балок, на кручах. Культивують його також як декоративну рослину, що цвіте гарними рожевими квітами. У медицині чабер застосовують як болезаспокійливий і збуджуючий апетит засіб, при шлунково-кишкових захворюваннях.
Щоб протягом зими мати духмяну зелень, викопайте кілька кущів цієї рослини і посадіть у посудину в кімнаті на вікні.
Гісоп – трав’янистий багаторічник з гарними синіми квітами – вирощують як декоративну і медоносну рослину. Свіже й сухе листя використовують у кулінарії, ним приправляють супи, салати, рибні, м’ясні та овочеві страви.
У народній медицині з гісопу роблять примочки, коли погано загоюються рани і виразки. Настій гісопу в пору цвітіння у вигляді чаю п’ють як відхаркувальне при кашлі, бронхіті і бронхіальній астмі, для полоскання рота й горла при запаленні дихальних шляхів і охриплості, роблять компреси при кон’юнктивітах.
Розмножується гісоп насінням, поділом кущів, живцями, частинами коріння. Насіння висівають рано навесні на глибину 0,3–0,5 см, але краще користуватися розсадним способом. Міжряддя залишають 15–20 см. Кущі ділять також рано навесні, висаджуючи трохи глибше, ніж вони росли до пересаджування. Догляд за рослинами – розпушування грунту, виполювання бур’яну, весняне підживлення. Заготовляють сировину на початку цвітіння. Можна зрізувати 2–3 рази на сезон. Насіння краще збирати з другого року життя рослин.
Майоран буває багаторічний та однорічний садовий. Це пряна, лікарська й декоративна рослина. Свіже і сухе листя, молоді пагони використовують як приправу до салатів, супів, м’ясних, рибних, овочевих страв, консервів і ковбас, сиру, для консервування овочів. Майоран – дуже ефективна лікарська рослина. Відварами сухої рослини лікують головні болі, нежить, астму, застосовують як тонізуючий, антисептичний, болезаспокійливий засіб, при нервових і шлункових хворобах, для компресів та ароматизації ванн, від безсоння, при захворюваннях зубів.
Майоран має дуже дрібне насіння, тому вирощувати його краще розсадою, яку висаджують у грунт, коли минає загроза заморозків. Після висаджування до повного приживлення рослини потрібно поливати. Потім догляд полягає у розпушуванні грунту, виполюванні бур’янів. Насіння сіють на глибину 1–1,5 см з міжряддями 45–50 см. Практикують розмноження майорану поділом кущів навесні. Зрізують зелень двічі за сезон, перший раз – перед цвітінням. Кожної весни рослини потрібно підживлювати.
Фенхель – однорічна пряна рослина, найближчий «родич» кропу, але за смаком нагадує аніс, гарно росте на родючих грунтах. Називають його ще аптечним кропом. У кулінарії використовують зелень і стебла. Свіжу зелень додають як десерт до салатів, насіння використовують для ароматизації хлібобулочних виробів, печива, кладуть у маринади, соки, квашену капусту, а стебла – для соління огірків, зелених помідорів, приготування овочевих страв.
У народній медицині фенхель застосовують від застуди, для лікування хвороб печінки, нирок, очей. Насіння фенхелю кладуть у кипляче молоко і потім п’ють його маленькими порціями від кашлю. Навіть застарілий кашель вдається вилікувати.
Сіють фенхель на глибину 1–1,5 см з міжряддями 15–20 см, відстань між рослинами після проріджування – 15–20 см. Протягом літа посіви регулярно прополюють, поливають, підживлюють. У південних регіонах фенхель вирощують на одному місці 2–3 роки. Восени рослини зрізують на висоті 5–6 см і вкривають шаром соломистого гною. Насіння достигає неодночасно, тому його збирають вибірково.
Фенхель буває двох різновидів: звичайний, який вирощують для одержання насіння та зелені, й овочевий із потовщеним стеблом, яке іноді називають качанчиком. Цей різновид фенхелю – дуже цінний дієтичний продукт.
Фенугрек – однорічна бобова пряносмакова рослина. В кулінарії використовують насіння. Підсмажене й потовчене в ступці або перемелене на кавомолці, воно є чудовою добавкою до аджики, його використовують як замінник кави. Насіння фенугреку має тонкий приємний аромат. Ця рослина лікує. Зокрема її насіння використовують при хворобах легень, шкіри, екземі й фурункулах.
Висівають насіння рано навесні на глибину 2,5–3 см, ширина міжрядь – 25–30 см, відстань між рослинами після проріджування – до 10 см. Особливого догляду не потребує: розпушування грунту та виполювання бур’янів. Оскільки це бобова рослина, вона – гарний попередник під інші овочеві культури. Добре родить на всіх типах грунтів. Насіння достигає неодночасно. Збирати його потрібно, коли побуріє більша частина бобів. Стебла зрізують на плівку або мішковину, висушують, обмолочують.
Грибна трава (тригонела, гуньба голуба) – однорічна пряна бобова рослина, невибаглива до грунтів. Використовують її як приправу до м’ясних, рибних страв, супів та борщів, підлив. Вона є складовою частиною приправи хмелі-сунелі. Особливо широко використовують її народи Закавказзя.
Ця рослина – чудовий медонос. Сіють її рано навесні на глибину 1,5 см із міжряддями 20–30 см. Відстань між рослинами після проріджування – 5–8 см. Проростає насіння через 7–10 днів. Щоб одержати пряну приправу, верхівки рослин зрізують, коли насіння набуде молочно-воскової стиглості, сушать у темному сухому місці, подрібнюють на кавомолці, зберігають у щільно закритій скляній посудині. Ароматна приправа надає стравам неповторного грибного смаку та аромату.
Видання «Дім. Сад. Город».

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий