Для родини полеглого бійця АТО, полтавця Валерія Боняківського середина жовтня – час напружений, по вінця наповнений дорогими спогадами. Рідні, друзі, бойові побратими згадують Валерія і у День художника, який цього року припав на 13 жовтня, і у День захисника України 14 жовтня, і в жалобний день його загибелі 16 жовтня.
Нині минуло п’ять літ відтоді, як сорокачотирирічний доброволець, командир розвідувально-диверсійної групи полку «Дніпро-1», старшина з позивним «Кабул» Валерій Боняківський був смертельно поранений під час виконання бойового завдання в Ясинуватському районі Донецької області. Посмертно Герой нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Присвячену пам’яті Валерія Боняківського виставку живопису відкрили в Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя. Тут експонуються 18 полотен художника, серед яких і ранні роботи, і кілька з тих, які він не встиг дописати, бо ж вирушив боронити країну від ворога.
На відкриття виставки прийшли люди, котрі добре знали Валерія Боняківського, і ті, хто відкриває його для себе тільки тепер, – за спогадами рідних та бойових товаришів, за сюжетами, настроями й барвами його картин. Майже у центрі експозиції – диптих великих розмірів, присвячений улюбленій усіма земляками архітектурній перлині – Полтавському краєзнавчому музею. Шедевр Василя Кричевського яскравіє на білому тлі зимового, щедро засніженого Петровського парку.
Відкривають експозицію дві особливі для родини Валерія роботи. Це – портрет мами, з якого на Марію Карпівну Боняківську дивиться її молодість, і квітковий натюрморт, подарований донечці Марті на день народження у 2006 році. Багато полотен художника розповідають про його захоплення мисливством, окремі – про захоплення воєнною історією, зачарованість морською стихією. На одній з недописаних картин – величний золотоверхий храм.
Присутнім на відкритті виставки нагадали, що в юності Валерій мріяв пов’язати життя з військовою авіацією, закінчив Ворошиловградське (Луганське) вище військове авіаційне училище, служив в армії, літав на штурмовиках Су-25. В зоні АТО Боняківський дуже уважно ставився до молодих бійців, у його підрозділі не було жодного «двохсотого».
Мама, Марія Карпівна Боняківська, багато розповідала журналістам про дитинство Валерія, якого після смерті чоловіка їй довелося виховувати одній, пригадувала, як під приводом прогулянки біля краєзнавчого музею ніби випадково привела свого талановитого упертюха до художньої школи вперше. Загалом творчий доробок Валерія Боняківського сягає близько 2 тисяч робіт, вони є в приватних колекціях у багатьох країнах світу.
– Син дуже любив малювати квіти. Багато хто, купуючи таку картину, дивувався, що це написано чоловічою рукою, – поділилася Марія Боняківська. – Недописану картину з кіньми, яку полтавці бачили на попередніх виставках, у мене не раз хотіли придбати. Але ж хіба б я могла так вчинити…
Вдова художника Галина Боняківська подякувала напередодні Дня захисника України всім, хто боронив і продовжує боронити рідну землю.
– За вашими надійними плечами ми в безпеці. Вітаємо вас і хочемо бачити всіх живими та здоровими. Добра вам і світла тут, на землі. А наш Валера, він з нами. Кожної хвилини. І зараз, на виставці, спілкується з усіма через свої картини.
– Ми виросли з Валерою у сусідніх будинках, – згадував бойовий побратим загиблого бійця Олександр Ліповець. – Дізнавшись про цю виставку, до мене телефонували наші спільні друзі з різних міст України, із закордону, і всі мені казали, що ти ж розкажи, який він був відкритий, чесний. Хтось по-солдатському просто сказав: «Гнилі в ньому не було», а ситуації траплялися різні. Сьогодні я розповідаю про Валеру своїй маленькій доньці. Вона пробує малювати й часто запитує у мене порад. Я кажу: «От був би Валерчик, він би тебе навчив». А вона ніяк не може зрозуміти, як це він був, а тепер – немає… Я дякую, що мене запросили на цю виставку, що пам’ять про Валерія у Полтаві бережуть.
Із закликом обов’язково розповісти про Валерія Боняківського, художника і захисника Батьківщини, своїм дітям удома до всіх присутніх на виставці звернулася голова ГО «Спілка вдів та дітей учасників бойових дій «Птаха», художниця Олла В’яла-Бойко:
– Завдяки таким, як Валерій, ми можемо сьогодні просто спокійно йти вулицею і милуватися мирним небом. Про цих людей обов’язково потрібно розповідати молодому поколінню, організовувати присвячені їм заходи.
Завершилася виставка-спогад про Валерія Боняківського патріотичним гаслом «Слава Україні! – Героям Слава!»
Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”