Відзначаючи сторіччя Української національної революції 1917–1921 років – відправної точки сучасної української державності – маємо звернути особливу увагу на прийняття у добу Української Держави за часів гетьмана Павла Скоропадського законів, що вже у 1918 році вперше в історії України на законодавчому рівні закріпили засади інституту державної служби.
У добу Української держави 1918 року було зроблено чимало для державного будівництва. За різними оцінками, було прийнято близько 400 нормативно-правових актів стосовно визначення статусу, місця та ролі державної служби в ті часи. Потрібно зазначити, що ці питання вирішувалися досить системно та професійно. Був визначений реєстр державних посад, зв’язок службовця з державою, порядок призначення та звільнення, започаткування та ведення службово-посадових реєстрів, а також спеціальний орган, який був відповідальний за організацію та супроводження державної служби в Українській державі. Варто зауважити, що такого змісту систематизація та впорядкованість інституту державної служби України відбулась лише в добу гетьманату Павла Скоропадського.
Таким чином, незважаючи на складний та суперечливий етап національного піднесення, а особливо в добу Української держави 1918 р., був започаткований процес формування та становлення інституту вітчизняної державної служби в Україні.
Саме з метою створення професійного державного апарату Україна першою з пострадянських країн в 1993 році прийняла Закон України «Про державну службу», встановивши таким чином особливий правовий статус осіб, уповноважених на виконання функцій держави – державних службовців. І хоча закон не був досконалим і скоріше упорядкував перехідний період з усіма його складовими і протиріччями, сам факт інституціоналізації в Україні державної служби став важливим для українського державотворення.
Президентом України та Кабінетом Міністрів України взято курс на комплексні реформи у всіх cферах державної політки, пріоритетними з яких є реформування державного управління та державної служби.
Новим етапом становлення інституту державної служби став Закон України «Про державну службу», який прийнято 10 грудня 2015 року і набув чинності 1 травня 2016 року.
Головними новаціями закону стали розмежування політичних та адміністративних посад, зокрема запровадження інституту державних секретарів міністерств, забезпечення політичної нейтральності, стабільності та професійності державної служби, що діє в інтересах суспільства. Встановлено конкурсну процедуру відбору на всі посади держслужби, включно з вищими управлінськими посадами, створено Комісію з питань вищого корпусу державної служби.
Прийняття закону, що відповідає Конституції України, національним адміністративним традиціям та європейським принципам, стало важливим кроком у реформуванні державної служби, він відповідає як внутрішнім інтересам суспільства й держави, забезпечуючи нову якість державного управління, так і зовнішньополітичним цілям української нації, спрямованим на інтеграцію з Європейським Союзом.
Наше минуле, досвід, традиції та цінності – це зернини, які проростають сьогодні та є запорукою майбутнього. Належно оцінивши розвиток української державності у XX сторіччі, ми не лише уникнемо помилок, а й зможемо досягти успіхів у розбудові незалежної України та впровадженні реформи державного управління і державної служби.
Артем ТИМОЩУК
Заступник начальника Міжрегіонального
управління Нацдержслужби у Полтавській
та Кіровоградській областях