Стриманість і такт  української колористики

Стриманість і такт української колористики

Розмова про українську вишивку ніколи не буде повноцінною без цитування досліджень нашої славетної землячки, Героя України, Берегині народної вишивки Віри РОЇК. Цього року в Україні відзначили 110-ту річницю від дня народження геніальної майстрині.
Статтю «Віра Роїк. Вишивка – як символ України» минулого літа опублікувало видання «Кримська світлиця» завдяки наданому сином вишивальниці Вадимом Михайловичем Роїком матеріалу з архіву матері.
Грунтовна публікація присвячена багатьом особливостям української вишивки. Поміж ними – секрети барв.

«…Говорячи про українські вишивки, їх часто називають яскравими. Але треба правильно розуміти таке визначення. Дійсно, яскраві, барвисті українські вишивки, побудовані на сполученні чистих і сильних кольорів, ніколи не були строкатими. Більш давні українські вишивки однотонні і двоколірні. Спочатку білі, червоні, чорні, виконувались вони нефарбованими нитками, сірими, біленими, воскованими або фарбованими, переважно рослинними барвниками, у червоний, чорний, жовтий, синій кольори. Використовували для цих цілей кору дерев, коріння, листя, квіти, плоди багатьох певних рослин, комах. А іноді для підфарбування ниток користувались навіть просто сажею.
Характерна особливість мистецтва колористики української вишивки, двоколірної і багатоколірної, те, що завжди є переважно один якийсь колір, котрий стає основним, провідним і визначальним. Загальна різнокольорова традиція – другий або інший колір додаткові і по кількості їх використання, і по значенню. Вони тільки доповнюють кольорову гаму, пожвавлюють її і виділяють основний тон.
Яким гарним не був би малюнок, якою б не була високою техніка виконання – невдала розкольоровка твору значно знижує його художню цінність.
Прикрашені художньою вишивкою речі, як і всі інші твори народного мистецтва, завжди існували не тільки для того, щоб задовольняти естетичні потреби людини, а головне і передусім були предметами, що активно використовувалися у господарстві, значить, часто прались, піддавались дії сонця. Звідси витікає і важливе значення якості барвників, що використовували для фарбування ниток, котрими оздоблювались речі побутового вжитку, які повинні були бути особливо тривкими до світла, тертя і прання.
Поступово, з другої половини дев’ятнадцятого століття, з появою фабричної кольорової нитки, колорит української вишивки змінюється, вона стає все більш поліхромною. Збагачується декоративність народної вишивки. Колишня однотонність все частіше змінюється грою фарб. А використовування народними майстрами в сучасних вишивках багатої палітри тонів і півтонів фабричної нитки створює великі можливості нюансування у тональних і багатобарвних композиціях.
Характерним для колористики українських вишивок є надзвичайна стриманість і такт у використанні кольорів, тонке чуття міри введення іншого тону. Тому всі українські вишивки позбавлені дисонансу в кольоровому звучанні, всі вони позначені цілісністю кольорового рішення. Строгість в доборі фарб і вміле використання їх сполучень дозволяє навіть у найбільш соковитих і сміливих по кольоровому рішенню вишивках Поділля та західних областей України, з надзвичайно багатою кольоровою гамою, при значній колористичній насиченості, запобігти пістрявості. А кольори вишивок, застосованих на окремих речах в народному одязі, завжди пов’язані з загальним колоритом костюма…»

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий