Це одне з дванадцяти найбільших церковних свят. Воно належить до числа Господніх, оскільки присвячене безпосередньо Христові. Утім за своїм богослужбовим змістом Стрітення близьке до свят Богородичних. Відзначається завжди 15 лютого.
Коли Богонемовляті Ісусу Христу виповнилося 40 днів, Пресвята Діва Марія та Її Обручник св. Йосип принесли Його з Віфлеєма до Єрусалимського храму для посвячення Богу. Так веліла традиція, встановлена на згадку про порятунок ізраїльських первістків від загибелі в ніч виходу вибраного народу з Єгипту. Для жертви святе сімейство взяло з собою двох голубенят.
У храмі знаходився праведний старець Симеон, який багато років тому, перекладаючи Старий завіт з єврейської мови на грецьку, засумнівався в пророчих словах, що Христос народиться від Діви. За цей cумнів ангел прорік йому, що він не помре, доки не побачить звершення пророцтва. За переказами, на момент Стрітення Симеону було близько 300 років. Коли старець побачив Марію з Дитям, то взяв Ісуса на руки і дякував Господу, що звершилося це чудо і що він може нарешті померти спокійно.
Тут же, у храмі, була і вісімдесятичотирирічна благочестива пророчиця Анна, яка служила Богу постом і молитвою день і ніч усі довгі роки свого вдівства. Вона також впізнала Спасителя і славила, а згодом розповідала про Нього всім у Єрусалимі.
Слово “Стрітення” в назві свята означає зустріч людства в особі старця Симеона з Богом.
У нашому народі свято Стрітення Господнього чекали завжди з нетерпінням. У переповнених парафіянами храмах священики освячували не тільки воду, а й свічки. Наші пращури називали їх громичними, бо ж вірили, що влітку така свічка, поставлена вдома перед образами, вбереже обійстя від влучання блискавки.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.